Приватна бібліотека Семена Дмитровича Абрамовича
Абрамович Семен Дмитрович – доктор філологічних наук, професор, академік АН ВО України, дослідник у галузі філології, богослов'я, культурології, риторики, мистецтвознавства, українознавства, завідувач кафедри слов’янської філології та загального мовознавства Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, поет, письменник, художник.
Семен Дмитрович став активним відвідувачем майже одразу після відкриття Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського. Будучи багато років знайомим з Анатолієм Миколайовичем, а двом ерудитам-мистецтвознавцям і культурологам завжди було про що поспілкуватися, зрозуміло, що йому було цікаво як сформована така знакова для міста книгозбірня і як вона працює. Цьому знайомству мабуть сприяло і те, що він проживає на вулиці Українській навпроти бібліотеки.
Особливо теплі і зворушливі стосунки налагодилися в Семена Дмитровича з бібліотекою. В цих стінах Семен Дмитрович частий гість. Тут він презентує свої наукові та художні видання і книги своєї талановитої дочки Марії Тілло, яка надто рано покинула цей світ. На запрошення чернівецьких авторів знайомить з новими книгами, тут він любить спілкуватися з добрим товариством небайдужих до Слова чернівчан.
І майже одразу таки Семен Дмитрович більшу частину своєї книгозбірні – це книги з українського та світового мистецтва, культурології, літературознавства передав у фонди нашої бібліотеки. Представлені тут книги філософів, мислителів, які збагатять освіченість кожного, хто візьме на себе труд взяти їх в руки …і звісно ж, прочитати.
Приватна бібліотека Андрія Олександровича Авдєєва
Авдєєв Андрій Олександрович – архівіст, головний спеціаліст відділу зберігання, обміну документів та довідкового апарату. Він народився і виховувався в родині, де книга була у великому пошанівку. Мама працювала бібліотекарем в краєзнавчому музеї. Тому все його свідоме життя проходило серед історичних артефактів та книг, причому дуже добрих і вартісних. І свою професію він обрав, об’єднавши ці два захоплення. Навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету. Ще з дитинства він також захопився не тільки читанням, але й збирав ті книги, які були предметом його найбільшого захоплення – це історія у всіх її іпостасях і звісно ж, архіви. Також в коло його інтересів входила література та філософія Давнього сходу та Японії. Цим своїм захопленням він щедро ділився з своїми колегами з архіву. Так як і дуже смачними смаколиками, які він сам готував і тішив ними своїх колег.
На превеликий жаль, він передчасно відійшов у вічність і колеги з Державного архіву Чернівецької області частину його книгозбірні передали в Муніципальну бібліотеку ім. А.Добрянського, аби зберегти пам’ять по цьому скромному і неймовірно інтелектуальному та ерудованому чоловікові.
Приватна бібліотека Надії Денисівни Бабич
Бабич Надія Денисівна – відома в наукових колах мовознавиця, професорка кафедри історії та культури української мови філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, відмінник народної освіти України, Заслужений працівник освіти України, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, член Національної спілки журналістів України.
Понад 20 років Надія Денисівна була автором і ведучою радіопередачі «Мова. Людина. Час», присвячених мовно-культурним та морально-етичним проблемам. Згодом була незмінним учасником програми „Українська мова - Соvậntul ukrainian”, потім - чисто української „Зав’язь” Чернівецької обласної телерадіокомпанії.
До Муніципальної бібліотеки Надія Денисівна приходить завжди із трепетом і хвилюванням, тому що це бібліотека її Вчителя - Анатолія Миколайовича Добрянського. Тут вона презентувала книги із своєї домашньої книгозбірні в авторській програмі Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського «Книги вжитті чернівчан». Для нашого маленького колективу кожен прихід Надії Денисівни в бібліотеку завжди є дуже теплий та дорогий. Всі вартісні наукові збірники з Чернівецького наукового університету ім.Ю.Федьковича, які виходили впродовж останніх десятиліть, а також наукові праці університетів України з української мови, культури української мови, літературознавства, Надія Денисівна приносить в книгозбірню, аби ними скористалися студенти та молоді аспіранти, які відвідують нашу книгозбірню. В Муніципальній бібліотеці ім.А.Добрянського вже назбиралися полиці цих поважних і дуже вартісних видань.
Приватна бібліотека Ігоря Григоровича Буркута
Буркут Ігор Григорович – історик, політолог, публіцист, громадський діяч, журналіст.
Ігор Григорович частий і дуже бажаний гість в нашій книгозбірні вже з перших днів, як тільки вона відкрилась. Він був дуже добре знайомий з Анатолієм Миколайовичем і ці два інтелектуали при зустрічах мали про що поговорити. А працівники завжди з повагою і пієтетом чекали на прихід Ігора Григоровича, адже його можна слухати годинами – і про літературу, про Чернівці і про чернівчан, про події в Україні та світі, він до речі передбачив, як справжній політолог-професіонал, який добре володів інформацією і ситуацією, сумні події дня сьогоднішнього, а нам не хотілося то сприймати.
В залах бібліотеки він зустрічався з журналістами, тут презентувались нові книги, на які з радістю приходив Ігор Григорович. І коли він запропонував авторську програму «Інтелектуальне життя Чернівців продовжується…», то ми з великою прихильністю погодились. Перша така зустріч відбулася в липні 2013 року, на яку він запросив Валентина Ткача. І таких зустрічей було чимало, чернівецькі інтелектуали зажди чекали і чекають на наступну…І тільки підступна хвороба Ігоря Григоровича заставляє робити перерви в цих таких очікуваних зустрічах.
Частину своєї домашньої бібліотеки він подарував Муніципальній бібліотеці ім.А.Добрянського, зрозуміло, що книги свідчать про зацікавлення його власника. Тут представлені всі видання, включно з документами, з такої складної сторінки історії, як Нюрнбергський процес. А також велика кількість книг, власне це книжкові серії, європейської класичної літератури ХХ століття, адже це назавжди захоплення Ігоря Григоровича, який спеціалізувався на Балканських країнах.
Приватна бібліотека Йосипа Мойсейовича Ельгісера
Ельгісер Йосип Мойсейович – лікар-хірург, піаніст, композитор, концертмейстер, педагог, музичний громадський діяч. За серію концертів, а він зіграв напам’ять 443 твори відомих композиторів, був нагороджений Золотою медаллю ЮНЕСКО і удостоєний звання «Золоте ім’я світової культури». Він єдиний в Україні мав таку відзнаку.
Автор майже 100 пісень, романсів і хорових творів, більше двохсот – інструментальних. Усі вони вмістилися у дев’ятитомнику під назвою «Я – буковинець». За такий подвижницький вклад в музичну культуру йому присвоєно звання Заслужений діяч мистецтв України та заслужений діяч європейської культури України. Він Відмінник освіти України, почесний член правління товариства ім. Ф. Шопена та товариства ім. Ф. Ліста. Ім’я Йосипа Ельгісера занесено на «Алею зірок» на Театральній площі.
Він часто відвідував Муніципальну бібліотеку ім. А.Добрянського, йому дуже імпонували мистецькі імпрези, які тут відбувалися. Йосип Мойсейович також мав потребу залишити чернівчанам про себе гарну пам’ять. Частину книг з мистецтва, два десятки видань салонних нот, за якими чернівчани грали класичну музику ще в ХІХ столітті, ще за життя Йосип Ельгісер передав у фонди Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського.
Приватна бібліотека Олександра Васильовича Залуцького
Залуцький Олександр Васильович – доцент кафедри музики факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, голова Чернівецького обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки, відомий український педагог, музикант і краєзнавець – чернівчанин, добре знаний в українському культурно-мистецькому середовищі та за межами країни. Як музично-громадський діяч, залишив по собі чималу творчу літературно-музичну спадщину: авторські публіцистичні статті музикознавчого спрямування, напрацювання з етнографії краю, довідники, що розповідають сучасникам про історію виникнення і функціонування музичних товариств середини ХІХ початку ХХІ століття та інші матеріали, Впродовж життя він ретельно досліджував, збирав та видавав музичні скарби Буковинського краю.
Він був дуже активним читачем в Муніципальній бібліотеці буквально вже з першого дня відкриття. За життя Добрянського вони дуже активно і плідно співпрацювали, Анатолій Миколайович консультував Олександра Васильовича зі всіх питань музики і мистецтва Буковини, це була йому дуже дорога тема, особливо в останні роки життя. А так як ми одразу ж намагалися продовжити цю просвітницьку мистецьку діяльність, то Олександр Васильович був частим і дорогим гостем. Тут він презентував свої музично-мистецькі проекти, проводив відкриті лекції з музичної спадщини Буковини. Але найбільше, чим ми тішились, за весь цей період він познайомив з бібліотекою всіх свої студентів. Всіх курсів, які навчалися на музичному відділенні. Вони потім писали тут свої наукові праці з музичної спадщини Буковини, України та світової класичної музики назагал, чим така багата наша бібліотека.
І коли влітку 2018 року Олександр Васильович відійшов у вічність, то його племінниця Людмила Кусяк з великою любов’ю все впорядкувала і привезла весь його чималий дорогоцінний музичний скарб в Муніципальну бібліотеку ім. А.Добрянського. Він користується незмінним авторитетом у всіх дослідників музичної спадщини Чернівців та Буковини насамперед.
Приватна бібліотека Володимира Атаназійовича Качкана
Качкан Володимир Атаназійович – вчений - історик і теоретик української літератури та етнокультури, філософ і енциклопедист-народознавець, прозаїк, поет, фольклорист, академік Академії наук вищої школи України … і давній друг Муніципальної книгозбірні імені Анатолія Добрянського.
Володимир Атаназійовича належить до тих доволі рідкісних в наш час науковців поважної генерації, котрий вміє тішитись цьому світу, дивується цьому світу, підтримує вартісні речі, особливо якщо це на користь української літератури, культури та української духовності. Тому, коли тільки но в Чернівцях відкрилась така унікальна і на сьогодні єдина в Україні Муніципальна бібліотека ім.А.Добрянського, яка створена на приватній бібліотеці самого Анатолія Миколайовича, поважний професор Качкан одразу її відвідав. Всі книги з етнографії, української культури, які видав цей працьовитий чоловік, свого часу дуже цінував Анатолій Миколайович і придбав їх.
Професору Качкану імпонує, як активно працює наша бібліотека на популяризацію української культури, літератури та літературознавства назагал. Будучи вірним і щедрим другом книгозбірні та добре обізнаною у справі сучасного книговидання людиною, Володимир Атаназійович попри свої справи дбає і про те, щоб фонд нашої «доброї бібліотеки» поповнювався новими дослідженнями з мови, літератури, культури та мистецтва, гідно продовжуючи традиції Анатолія Добрянського у формуванні книжкової колекції. Вже багато років тішить наших читачів літературними новинками, надсилаючи з Івано-Франківська на адресу Чернівці, вулиця Українська, 22, Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського бандеролі зі своїми новими книгами і вартісними книжковими новинками. І без перебільшення скажемо, що від цієї людини наша книгозбірня отримала чи не найбільше таких книжкових дарунків. Нерідко завдячуючи цій енциклопедично-ерудованій людині нам вдається придбати і цінні, рідкісні та малодоступні видання.
Аби потішити прихильників високого Слова, знаходить час і можливості, аби приїхати і презентувати в Муніципальній бібліотеці ім.А.Добрянського свої нові монографії та художні видання.
Приватна бібліотека Олексія Павловича Каспрука
Каспрук Олексій Павлович – український політик, з 2014 року – міський голова Чернівців. громадський діяч, Голова обласної організації Українського союзу промисловців і підприємців, член Асоціації міст України. В 2020 році Олексій Каспрук увійшов до складу організаторів проєкту “Партія мерів” – нової партії "Пропозиція", яка нещодавно була створена.
Олексій Павлович виріс в родині, де книга і повага до людей були в глибокій пошані.Батько – Павло Михайлович Каспрук обіймав посаду голови виконавчого комітету Чернівецької міської ради з 1985 по 1991 рік і його досі з вдячністю згадують чернівчани, як справжнього господаря міста, чесну і принципову людину. Мати – Ольга Яківна, спеціаліст з економічної географії, міжнародної економіки, багато років викладала в Чернівецькому торговельно-економічному інституті. Саме вона приклала чимало зусиль, аби обидвох її синочків прилучити до книги. І їй це добре вдалося, так як однокласники до цих пір згадують, що навіть будучи учнем, Олексій Павлович ходив зажди з книжкою під пахвою і не так просто були з ним поспілкуватися на теми літератури, особливо світової класики. Адже вдома була зібрана велика домашня бібліотека серій світової класики, пригодницькі видання.
Будучи на посаді міського голови, Олексій Павлович приклав чимало зусиль, аби підтримати книговидання з краєзнавства. Так була запроваджена "Програма підтримки книговидання імені Антона Кохановського", в рамках якої вийшло 33 книги про Чернівці, про чернівчан і то вже назавжди буде непроминущий духовний набуток міста.
Ми не можемо оминути такий дуже дорогий і вартісний для нас момент, коли в Мунципальній бібліотеці ім. А.Добрянського було підготовлено велике мистецьке видання – путівник по Чернівцях «CZERNOWITZ: історичні вулиці, будинки та видатні особистості: урбаністичні есеї / І. Мельник, Л. Щербанюк, О. Любківський», яке ще й до того виявилося доволі таки дороговартісним. То саме Олексій Павлович знайшов можливість, аби цю книгу профінансувати і навіть презентувати в сесійній залі Чернівецької міської ради, що було вперше.
Тому зрозуміло, що коли формувалася презентація книг з приватних бібліотек, Олексій Павлович подарував книги з домашньої книгозбірні з автографами для Ольги Яківни, для Павла Михайловича і для нього особисто подаровані авторами як згадку про приємні зустрічі, аби залишити добру пам'ять про своїх батьків, свою родину.
Приватна бібліотека Миколи Павловича Крачила
Крачило Микола Павлович – економгеограф, доктор географічних наук, професор. Від 1964 року і майже до останніх своїх днів Микола Крачило працював у Чернівецькому університеті на посадах викладача, старшого викладача, доцента, професора кафедри економічної географії та екологічного менеджменту. Одним з перших вивчав проблеми народонаселення, географiї населення і особливо актуальних на той час менеджменту й маркетингу туризму, економічної теорії. Микола Павлович захистив докторську дисертацію «Економіко-географічні проблеми туризму та його ефективність (питання теорії, методики та практики)». Цим питанням розвитку туризму він присвятив чимало наукових праць, серед яких монографія «Основы туризмоведения» і навчальні посібники «География туризма», «Основи екології та економіка природокористування», «Менеджмент туризму», які й до сьогодні не втратили своєї актуальності.
Родина, аби зберегти добру пам'ять про Миколу Павловича і аби такі вартісні видання і надалі стали в нагоді всім, хто професійно займається розвитком туризму, передали книги в Муніципальну бібліотеку А.Добрянського. Вони є візитівкою не тільки вченого-географа, а ще й дуже освіченого та інтелігентного чоловіка, яким був і залишився в пам’яті професор Микола Крачило для всіх, хто мав розкіш з ним працювати та навчатися в нього.
Приватна бібліотека Святослава Васильовича Мельничука
Мельничук Святослав Васильович – український громадсько-культурний діяч, вояк УПА, засновник та диригент хору «Гомін Буковини», засновник і голова братства ОУН-УПА на Буковині, співзасновник і Член правління Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства української мови «Просвіта» ім. Тараса Шевченка; Член обласної ради Братства святого апостола Андрія Первозваного; Член обласного Товариства політв'язнів та репресованих.
Коли відкрилася Муніципальна бібліотека Добрянського, Святослав Васильович вже не міг її відвідати особисто, хоч і мешкав недалеко, так як на той час вже був у поважному віці і не виходив з дому. Але він завжди з непідробним інтересом уважно слідкував за життям міста, а тим більше культурно-мистецьким. З Анатолієм Миколайовичем вони часто зустрічалися, в основному в Українському Народному домі. На хвилі українського Відродження, коли появилося стільки нових книг з історії України, з давньої української культури, а Святослав Васильович наближав той час, тому вони годинами спілкувалися і їм було про що поговорити. А так як хор «Гомін Буковини» свої репетиції та й концерти проводив саме там, то Добрянський не втрачав можливості їх послухати. Адже він не тільки дуже добре знався на українській культурі, українському фольклорі, а й сам чудово співав. Тому Святослав Васильович самі нові і вартісні і доволі рідкісні книги з історії України, в тому числі діаспорні видання, передав саме в нашу книгозбірню
Приватна бібліотека Євгена Вікторовича Пшеничного
Пшеничний Євген Вікторович – кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов та компаративістики Дрогобицького державного університету імені Івана Франка, директор Інституту Франкознавства Дрогобицького державного університету імені Івана Франка.
І хоч здавалось би, Дрогобич доволі далеко від Чернівців, але цей аж надто вартісний фонд з давньої української літератури. літературознавства, франкознавства з приватної бібліотеки Євгена Вікторовича потрапив у фонди Муніципальної бібліотеки в Чернівцях. Інколи такі дарунки мають дуже цікаві і незвичні історії. Коли вчений вирішив подарувати свою безцінну бібліотеку і поділився з цією думкою в наукових колах Києва, то йому одразу ж запропонували Муніципальну бібліотеку в Чернівцях, де є така унікальна книгозбірня і в якій цінують вартісні книги. А так як Чернівці не були для нього чимось далеким, адже він тут навчався в університеті на факультеті філології і Анатолія Миколайовича пам’ятає як блискучого викладача. Звичайно, що він приїздив не раз, аби пересвідчитись, що книги в добрих руках, аби презентувати нові видання, аби ще побути трішки із своїми духовними скарбами. А ще надсилає нам всі нові наукові монографії, особливо що стосуються творчості Івана Франка, які тільки виходять друком і без його щиро сприяння ми би не мали в Чернівцях таких вартісних видань.
Приватна бібліотека Тамари Артемівни Севернюк
Севернюк Тамара Артемівна – поет-лірик, поет-пісняр, перекладач, публіцист, журналістка.
Тамара Артемівна з нами вже з перших днів відкриття бібліотеки і сьогодні навіть важко уявити творчу роботу книгозбірні без її участі. І одна з перших авторських програм була саме «О що то є, поезія землі?», на яку роками збиралися талановиті читачі бібліотеки, які робили перші несміливі проби пера в поезії, прозі, перекладі. І Тамара Артемівна їх терпеливо слухала, вони її любили, довіряли, частина з них стали науковцями, філологами, а деякі навіть під її керівництвом видали свої поетичні збірки. Та й до сьогодні не проминають поспілкуватися з нею про Поезію і про Життя…То для нас було і залишається дуже важливим, так як Анатолій Миколайович не тільки сам писав поезію і читав в університеті окремо курс «Поезія» українська та світова. Він ще й зібрав неймовірно велику бібліотеку власне поезії, яку дуже любив. І з Тамарою Артемівною цей розділ бібліотеки дуже добре «працював».
В нашій книгозбірні народжувалися, видавалися і презентувалися майже всі поетичні та прозові твори власне Тамари Артемівни. Тут вона відкрила ще одну авторську програму «Вечірні зустрічі в Муніципальній», яку дуже люблять чернівчани і вже давно чекають на її продовження…
Тому цілком зрозуміло, що частину своєї бібліотеки вона передала у фонд Муніципальної, аби ті книжкові скарби – а це в основному нові видання з української та світової літератури, культури та безперечно – літератури рідного краю, пригодилися вибагливим читачам нашої бібліотеки.
Приватна бібліотека Василя Михайловича Селезінки
Селезінка Василь Михайлович – актор, письменник, журналіст, театральний і телевізійний режисер, театральний критик, музикант, педагог, краєзнавець, громадсько-культурний діяч, член Спілки журналістів України, Заслужений діяч мистецтв України. Понад 40 років працював головним режисером Чернівецької обласної студії телебачення, він автор або співавтор і режисер передач, призначених для республіканського, союзного (ЦТ) та Інтербачення. Зокрема цілі покоління виросли на культовій передачі культурно-мистецького спрямування «Сяйво». Василь Селезінка освідчився в любові Чернівцям 139 разів, адже він є автором, режисером та ведучим циклу передач «Місто моєї любові», в яких вперше передав глядачам архітектурну красу Чернівців. Або як казали самі чернівчани, він заставив їх підняти голову на красу рідного міста. Був художнім керівником Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Є автором близько 1000 друкованих статей, рецензій, драматичних і прозових творів.
І коли Василь Михайлович відійшов у вічність, то родина прийняла рішення всі ті скарби, які Василь Михайлович збирав, без перебільшення, по зернинці, особливо щодо матеріалів з історії, архітектури та культури Чернівців, передати у фонди саме Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського. Ще за життя Анатолія Миколайовича, коли вони вдвох натхненно творили мистецьке середовище міста, то часто їхні стежини перетиналися і вони дуже багато і конструктивно допомагали один одному. З відкриттям бібліотеки Василь Михайлович відвідував кожну зустріч, тут зустрічався із своєю автурою, тут в нього народжувались нові проекти, нові книги. Тому цілком зрозуміло, що саме Чернівцям і чернівчанам залишилась спадщина легендарного Василя Селезінки.
Приватна бібліотека Миколи Трохимовича Федорука
Федорук Микола Трохимович – український політичний діяч, багаторічний мер Чернівців (з 1994 до 2011 року обіймав посаду Чернівецького міського голови в результаті місцевих виборів в 1998, 2002, 2006, 2010 роках), народний депутат України з 2012 року. Заслуги Федорука М.Т. у розбудові місцевого самоврядування були оцінені Асоціацією міст України, яка обрала його віце-президентом Асоціації міст України (головою комісії та секції історичних міст). Досягнення багаторічного мера Чернівців відзначені на державному рівні. Зокрема, Миколу Федорука нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня та І ступеня.
Чернівці унікальне місто, яке потребує особливої уваги та й звісно, коштів в розвиток і підтримку культури в ньому. За всі каденції свого правління Микола Трохимович і депутати міської ради зберегли і відкрили немало закладів культури. Вже майже наприкінці своєї діяльності однією із найвишуканіших перлин в корону свого правління Миколи Трохимовича було відкриття саме Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського. Це було дуже непросте рішення, адже аналогу такої культурної інституції в Україні немає, та й на той час в життя мешканців міста дуже активно ввірвалося таке явище, як суцільна комп’ютеризація. Проте Микола Трохимович зібрав всю мудрість і наполегливість і йому вдалося переконати насамперед депутатів Чернівецької міської ради, що для належного пошанування імені Анатолія Добрянського та щоби зберегти оту ауру, що Чернівці «…є містом, де живуть люди і книги» (П.Целан) таки потрібно відкрити таку унікальну книгозбірню.
А в рік святкування 600-літнього ювілею міста Чернівців за цілковитого сприяння і підтримки Миколи Трохимовича в Чернівці прибула ще одна цілком унікальна приватна бібліотека – чернівчанина, письменника і багатолітнього в’язня ГУЛАГУ Петера Деманта (Вернона Кресса). Звісно, що вона також зайняла своє місце в Муніципальній бібліотеці. І до сьогодні чернівчани та особливо гості міста із захопленням та почуттями вдячності відмічають такий шляхетний крок.
А так як в Чернівцях завжди було достойним жестом дарувати книги, то звісно, що й Микола Трохимович за роки своєї праці отримував їх в подарунок чимало як від місцевих авторів, так і від гостей міста. Та й на видання нових книг з міського бюджету видавалися чималі кошти. Автори в знак вдячності потім презентували їх міському голові з дарчими надписами. Частину з цих подарованих видань Микола Трохимович також передав у фонди Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського. І що нам особливо приємно, він при можливості приходить на презентацію нових видань і уважно слідкує за діяльністю книгозбірні.
Приватна бібліотека Валерії Герасимівни Фірсанової
Фірсанова Валерія Герасимівна – доцент кафедри російської літератури Чернівецького державного університету, одна з найактивніших і найвідоміших діячів громадсько-політичних подій ще на початку 90-х, а потім громадського руху Чернівців років незалежності України. Вона була росіянкою з великої літери, хоча досконало володіла українською мовою, з когорти Сахарова, Новодворської. Проте, навіть опікуючись російською громадою Чернівців, вона без жодних роздумів стала одним з найактивніших членів «Руху». Упродовж 1991—2006 років Валерію Герасимівну п’ять разів обирали депутатом Чернівецької міської ради, перших чотири скликання – була депутатом від Народного Руху України. Вона завжди була одним з найактивніших депутатів міської ради, членом багатьох депутатських комісій, які створювалися для розв’язання проблем міста і городян, щохвилини переймалася проблемами свого міста, мала репутацію борця за права малозабезпечених, Валерія Герасимівна була справжнім народним обранцем, яка всім серцем вболівала за Чернівці, за Україну. Вела дуже активну роботу на розквіт Чернівців та утвердження української державності. Очолювала низку громадських організацій. Була головою обласної громадської організації ”Російське культурне товариство ім. академіка А.Д.Сахарова”, очолювала громадську організацію Чернівецьку обласну організацію «Жіноча громада РУХУ». Організувала та вела у приміщенні ”Українського Народного Дому в Чернівцях” дискусійний політичний клуб. Валерія Фірсанова дуже любила людей, часто навіть ціною особистого щастя за що отримала звання Почесний громадянин міста Чернівці (2012, посмерно).
Саме діяльна Валерія Герасимівна, як депутат, опікувалася відкриттям Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського. А так як всі справи вона звикла доводити до логічного завершення, то вважала справою честі бути всюди і долучитися до всіх справ. Адже в таких серйозних справах дрібниць не буває – і вона особисто, разом з Миколою Федоруком та родиною, довго і наполегливо шукали придатне приміщення в центрі Чернівців, аби в ньому можна було відкрити саме такий культурний осередок. Звісно, приклала чимало зусиль, аби в цьому переконати всіх депутатів, які на той час засідали в сесійній залі Ратуші. Уважно спостерігала за ходом ремонтів і вже з полегшенням зітхнула, коли в жовтні 2005 року бібліотеку було відкрито. Тому цілком логічним було те, що вона ще за життя частину своєї домашньої бібліотеки заповіла саме Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського.
Валерія Герасимівна, за спогадами, вирізнялася серед колег та студентів високим професіоналізмом, ерудицією, була знавцем давньоруської літератури ХVІІІ ст., про що свідчать книги з її домашньої бібліотеки. Є тут також раритетні книги з медицини та техніки. Це ті видання, які родина привезла в Чернівці з Санкт-Петербурга. Її мама і рідна тітка були медиками, а батько – інженер дорожніх шляхів. Всі вони закінчили вищі навчальні заклади ще до революції, про що свідчать як унікальні видання, так і збережені конспекти тих часів і документи, які також дісталися нам у спадок.
Маємо надію, що Анатолій Миколайович був би втішений таким достойним подарунком в свій ювілейний день народження. А тут кожна книжка не тільки свідчить про уподобання та захоплення її власника, а ще й зберігає їхнє тепло і світло…
І хоч він цілковито міг повторити вслід за своїм улюбленим Франком, що «Я більше бачу щодень книжок, аніж людей…», адже вони займали весь його простір в помешканні, залишивши зовсім мало місця для самого Добрянського. Хоч він і людей бачив достатньо. Проте нові і просто ще для нього невідомі книги завжди додавали йому справжнісінької втіхи і насолоди в передчутті читанням добрих книжок, адже саме книги сформували Добрянського як людину з неперевершеною ерудицією, великого книголюба та книгознавця, за що він отримав таке дуже достойне ім’я «Буковинського Златоуста».
Є у наших фондах й інші надзвичайно цікаві і вартісні приватні бібліотеки, які ми будемо презентувати нашим читачам і симпатикам трішки пізніше…
І завершимо знову ж таки словами Романа Іваничука: «Бібліотека – то більша чи менша скарбниця, яка, коли її ніхто не нищив, не втрачає своєї вартості. Бо навіть одна-єдина книга є документом, який засвідчує, що змальоване в ньому життя – якщо воно й не існувало в конкретному місці в конкретний час – все ж могло існувати й залишитися в людській пам’яті. Книга – то цілий світ, який стає часткою світу читача.
Дорогі читачі! Любіть книги, бережіть їх, у них життя світу, у якому ви щасливо опинилися! Зумійте побачити його через книги…»
При підготовці використано книги
«Бібліотека Івана Франка: науковий опис. – К. Критика, 2010. – 624 с.
Роман Іваничук Серед повені книг: Записи бібліофіла: про книги і про себе. – Львів: ЛА «Піраміда», 2016. – 160 с.
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg)
.jpg)
(2)(1).jpg)
.jpg)
