27-08-2020

Стильові історії меблів минулих епох та їх реставрація

Ми з Вами проживаємо в мальовничому місті Чернівці – полікультурному центрі Буковини, для якого важливу роль відіграє атмосферність, навіяна історичною духовною і матеріальною спадщиною наших попередників. Тому для багатьох представників сучасної доби будуть цікавими, чи навіть актуальними питання матеріального середовища, яке оточує їх. Навряд чи знайдеться чернівчанин, вихований на традиціях полігамних культур, якого б не цікавили питання пов’язані з оздобленням житла, меблями, які потребують реставрації і догляду та красивими старовинними практичними предметами побуту, що перетворюються рукою досвідченого майстра в раритетні речі.

Отже сьогодні поговоримо про це.

Відвідувачі зазвичай з цікавістю розглядають зразки старовинних меблів та предметів в музеях і антикварних магазинах. Для представників молодшого покоління це маловідомі, а інколи і зовсім невідомі, дивної форми предмети, про історію яких вони нічого не знають. Однак сьогодні з’являється все більше людей, не лише спеціалістів, які проявляють цікавість до питань художньої культури, матеріальної спадщини і, зокрема, стильової історії меблів.
Познайомити Вас зі стильовими формами шедеврів минулих епох допоможе книга відомого угорського проектанта меблів, знавця меблевого мистецтва Дюла Кеса «Стили мебели».

Дюл Кес. Стили мебели.Второе издание на русском языке.- Будапешт: Издательство Академии Наук Венгрии, 1981.-270с., ил.

Автор відійшов у вічність до виходу цього видання у 1979 році, але його творчий доробок нікого не залишає байдужим і в сьогоднішній час…Пропонована Вам книга є рідкістю. Це популярний нарис з історії стилів меблів, який привернув увагу не лише угорських спеціалістів, а й закордонних фахівців. Книга, набувши популярності, вже двічі перевидавалась німецькою мовою, в радянський період - двічі російською.

Автор книги знайомить читача з цікавими фактами, символічними датами в розвитку людства та основними етапами еволюції меблевих форм з давніх часів до сучасності. Як не дивно, світ цих речей несе в собі багатство різної інформації, оскільки він характеризує життєвий уклад людей, які створювали ці речі і жили в їх оточенні. Розповідає про їх уподобання, настрої, схильності, мораль, звичаї та культуру, рівень життя та ідеологію. Були періоди, коли меблі настільки залежали від архітектури, що їх прийнято було називати «малою архітектурою».

Розглядаючи меблі від найпримітивніших форм, звертаєш увагу на те, що є види меблів, які стають невід’ємною частиною життя людини, впродовж віків лише змінюючи свою форму. А це значить, що цілі покоління працювали над тим, щоб нині старі форми речей побуту позитивно впливали на нашу культуру житла.
Автор зазначає, що старовині меблі ми любимо і цінимо, оскільки вони красиві і надійні, погано виготовлені сучасні «стильні» меблі демонструють не що інше як «духовну убогість тих, хто своєю грубою рукою творить мішанину із чужих, незрозумілих йому стилевих елементів».

Те, що ми бачимо в музеях, збереглося дивом і воно переважно належало високопоставленим і багатим людям – дороге і репрезентативне. Хоча немало старих, заношених, непотрібних меблів опинилось і в домівках простих людей та зокрема в наших чернівецьких старожилів і колекціонерів.
 

Та від первісної людини до меблевого шедевру пройшли цілі тисячоліття. Адже для неї ( первісної людини)  ліжком, столом і стільцем та шафою слугувала земля, художня творчість появилась лише тоді, коли людина перенеслась жити в печеру. Вийшовши з печери у людини з’явились шалаші, землянки та хижини із тростини та дерева. Це був ранній кам’яний вік, вік варварства - XV-XIII тисячоліття до нашої ери. Із зародженням цивілізації - в Єгипті – V тисячоліття, в Європі – ІІ до н.е. появляються орнаментика і перші примітивні меблі.
 

Але уже в Древньому Єгипті внутрішнє оздоблення будинку було досить багатим з розкішними колонами, фресками, килимами. Автор говорить, що у Єгипті з’явились перші меблі для сидіння. Спочатку лавочки, потім стільці, парадні крісла зі спинкою. За принципом табурета із зігнутою поверхнею, що імітувала форму тіла, було створене «ложе». Столярним ремеслом займались раби і вільні ремісники, виготовляючи табурети, столи, ложа, стільці, скрині, шафи. В ІІ тисячолітті до н.е. в період розквіту Фів, меблі стають комфортними і елегантними. В репрезентативних виробах з’являються ніжки у формі звірячих лап. Характерною рисою епохи є поява церемоніального парадного трону, який виконувався у вигляді тіла тварини, з перилками для рук і м’якою подушкою та саркофаги. З’явились кухонні меблі- креденци та різні полиці. Елементами орнаментики були сонце, змія, коршун, лотос, пальма і т.д. Як не дивно, кольори використовувались для меблів яскраві - червоний, жовтий, чорний, коричневий, голубий, зелений, білий. Майстерність єгипетських ремісників викликає надзвичайне здивування. Адже мистецтво Єгипту уже в давні часи мало великий вплив на художню культуру інших народів. В 1798 році, коли Наполеон почав свій похід в Єгипет, забуті єгипетські форми та мотиви знову стали модними в Європі і сформували після 1800 року стиль ампир, особливо прижившись у Франції.

В Месопотамії, між ріками Тигр та Євфрат, де володарювали древні шумери, вавілонці, ассірійці та перси, домінувало вавілонське мистецтво і стиль. У всьому тут господарювала «сила» і «міць» - відображаючи мотив оборонних стратегій території. Структура меблів вавілонців є простою, однак з активним використанням текстилю, зміїної шкіри та металу, який її і укріплював, і прикрашав. Мало-кому відомо, що винаходом саме вавілонців є ліжко з балдахіном, яким ми користуємось і сьогодні.
 
Саме тут з’явились, використані в меблях і архітектурі, фігури рабів, які слугували опорою. Пізніше досить часто у вигляді людських фігур використовувались опори в архітектурі -- кариатиди, атланти, герми…Є вони і в Чернівцях на одній із будівель Театральної площі.
 
                                                                            Чотири атланти підтримують два поверхи будівлі.   Народний єврейський дім, виконаний у стилі модерн з елементами  барокко та ренесансу.
 
Фінікійці, до прикладу, уміли прекрасно виливати бронзу, тому прославились меблями з металу.
Мистецтво народів Середземномор’я, і зокрема Індії, впливало як на розвиток західних так і східних форм меблів. А на них значною мірою вплинуло релігійне вчення Будди. В Індії багатій смолами, була високо розвинена техніка лакування меблів кольоровими лаками, які швидко сохнуть. Для прикрашання меблів використовувалась слонова кістка, перламутр, тонка і вишукана різьба по дереву. Вплив Європи сформував мішаний стиль. В ХІХ столітті у світі знайшлось багато любителів пишного екзотичного декору і бомбейської мозаїки індійських меблів.
 
Вироби китайського мистецтва увійшли в моду ще у ХVІІІ столітті. Захоплення китайськими решітками та декоративними планками «китайщини» пережили англійські меблі та французькі періоду рококо. На відміну від азіатів, китайці любили сидіти в кріслах, спати не на підлозі, як японці, а в ліжку. Багато років привертали до себе увагу колекціонерів китайські лаковані меблі із бамбука. Широко використовувалась китайцями інкрустація, кольорове дерево панцир черепах, напівдорогоцінне каміння та метал, вишукані малюнки, ажурні орнаменти.
До речі, паперові шпалери для стін -винахід китайців, як і S -образні гнуті ножки для меблів. «Східне рококо» цілими століттями мало магічний вплив на європейське мистецтво.

Японські меблеві вироби з’явились в Європі лише в ХІХ столітті. Особливо відчувається вплив японців на стиль модерн та експерименти 20-х років- формалізм. Однак японці практично не користуються меблями в європейському розумінні. Сидять, п’ють чай вони на підлозі. Лише вища каста та духовенство іноді користуються кріслами, що нагадують сучасні складні крісла з підставкою для ніг. В японському помешканні можна віднайти багато невеликих шафок- скриньок, виготовлених з великою майстерністю.
 
 
Мешканці Давньої Греції-Еллади створили найбільшу культуру і мистецтво античного світу. Грецькі художники та майстри виготовляли меблі, які поєднували в собі простоту і витонченість , реалізм, вишуканість і комфорт. Вони розробили класичні меблеві форми, які заклали основу і послужили зразками для наступних стилевих форм. Прикметно для греків те, що після Гомера, у них з’явився звичай їсти лежачи в ліжку. Для цього вони придумали ліжко- клине (ліжко-софа) з лавою. Все це виготовлялось з дорогого дерева і бронзи. Парадні крісла для чоловіків – із мармуру. Для жінок – елегантний клісмом – стілець з серповидними ніжками. Столам не надавали особливого значення. Вони були низькими. Для греків характерними були невеликі переносні скриньки, що прикрашались дорогим металом, в тому числі і золотом.
Меблі етрусів за розкішністю не уступали грецьким. Виготовлялись з дерева та бронзи. Це декоративні шафки, дзеркала, канделябри, триніжки, жаровні для приготування їжі. Схожі на дорогі саркофаги – ліжка. Крісла етрусів мали форму дзвону – з дерев’яним каркасом покритим бронзовими пластинами з чеканкою. Їх вважають предками сучасних крісел.
 
Древній Рим. Кращі зразки будинків нам стали відомі в Помпеї, яку накрила вулканічна лава у 79 році до н.е. Вони засвідчили, що римський еклектизм об’єднав італійський атрій з еллінським перістилем. Стіни їх будинків були прикрашені помпейськими фресками, дерев’яні узорчасті стелі і мармурову підлогу вони доповнювали композицію з меблів, що нагадували грецькі, епохи Олександра Македонського. Однак часто використовували на них зображення символічних тварин – орлів, левів, сфінксів, крилатих хижаків. Разом з деревом римляни використовували бронзу, золото , срібло, мармур. Тут з’являється імператорське крісло і почесні стільці для знатних родин. Римляни, як і древні греки, більшу частину життя проводили в ліжку, там не лише їли, а й читали, писали, приймали гостей, заключали угоди. Для цього навколо круглого столу розставляли кілька ефектних «лож» - ліжок. Стіл, який стояв на почесному місці в атрії, римляни виготовляли із мармуру. Замість ніжок стояли дві боковини у вигляді крилатих левів. На їх основі виник один із типів столів італійського ренесансу. Замість шаф римляни користувались металічними скринями, де зберігали найцінніші речі. Багато класичних форм римляни перейняли у греків, добавлячи до них багате оформлення. І в нашу епоху їхні меблі слугують зразками для наслідування.
 

Візантійці разом з Константинополем стали центром нового декоративного мистецтва. Їхні меблі характеризують греко-римські мотиви та спрощені форми. В орнаментиці з’являються християнські мотиви : монограми, гілки винограду, лавровий вінок, оливкова гілка, пальмовий лист. Візантійський стиль вплинув вагомо на стилі середньовіччя, і в першу чергу на романський стиль.
Романський стиль середньовіччя характеризується рисами фортечних замків феодалів та церков. В холодних непривітних приміщеннях було мало розкоші. Меблеве ремесло було примітивним. Використовувались ковані скрині із залізними накладками, що прийшли із Франції, які слугували і шафою, і ліжком, і дорожнім чемоданом, в разі транспортування. Лише пізніше їх почали прикрашати візерунками та кольоровими розписами. Романські меблі повністю відповідали способу життя і культурі середньовіччя. Германським народам потрібні були цілі століття, щоб наблизитись в цьому мистецтві до рівня цивілізацій античної доби.
 

Готичний стиль, як новий рух на фоні середньовіччя, з’явився у Франції ХІІІ столітті. В епоху Ренесансу над ним посміювались, вважаючи його дикістю і не цивілізованістю. Та готика з’явилась паралельно і в Бельгії, і в Швеції, і в Німеччині, а згодом і в Італії. Відображаючи прагнення буржуазії «до великого і прекрасного», в цей період будувались яскраві, дивовижно красиві кафедральні собори. Завозились фламандські і бургундські тканини, з’являються прототипи сучасних меблів. Риси готичного стилю в меблях існували в багатьох країнах до появи бароко -ХIV- ХVст. Скриня набирала обрисів шафи, з’явились буфети для золотого, срібного, олов’яного посуду, столи із виступаючими стільницями, ліжка вмонтовані у стіну з балдахіном, різновиди стільців та крісел. Для прикрас використовувався ажурний рослинний орнамент, розетки та архітектурні елементи.
 

Ренесанс зароджується в ХIV столітті в Італії. Досягає розквіту ХV ХVІ століттях. Гуманістичне світосприйняття в цей період завдає нищівного удару по ідеології феодалізму. Людина нової епохи прагне волі, після аскетизму – радості, задоволення від земного буття. Замовниками меблів стають заможні містяни. Їх меблі еклектичні, в них з’являються імпозантні красиві куполи – мотиви ренесансного стилю. В палацах гостьові та спальні обставляються дорогими меблями дусі античності. З’являються різновиди меблів та індивідуальні зразки. Із скрині – кассоне розвивається предок дивана – касса-панка для почесних гостей.
 
 

Бароко в кінці ХVІ століття своєю патетикою і пишністю форм було покликане прославляти аристократію і звеличувати церкву. Із Італії бароко розповсюдилось в північні країни, де католицька церква укріплювала свої позиції. Барочні форми лягли в основу стилю меблів Людовіка ХIV. Ці меблі відрізнялись від античних, вони характеризувались «підвищеною динамічністю форм і неспокійним ритмом кривих ліній», «крученими колонами, пухлими балясинами, вигнутими, пластичними поверхнями», прикрашені щитами, ліанами, раковинами, вінками, гірляндами»… ... Знать хотіла, щоб з допомогою цих помпезних меблів, можна було впливати на народні маси засобами світського мистецтва і будити у них фантазії. Це стиль, який служив цілям абсолютної монархії.

Рококо як мистецький стиль з’являється у ХVІІІ столітті у Франції. (Стиль Людовіка ХVІ) Він характеризується перш за все химерним орнаментально-декоративною прикрасою меблів. Цей стиль став еталоном елегантності, витонченості, зніженості, а той час - перенасиченим елементами меблювання. В цей період з’являється канапе ( диван із двох – трьох крісел), «шизлонг, бержер (глибоке крісло)».У зв’язку з новими стилем світського життя стіл-диван-крісла розглядаються як цілісна композиція.
 
 

Класицизм  був останнім в низці «королівських стилів», заснованих на античному мистецтві. Надмірна декоративність меблів почала стомлювати, ряди її шанувальників зменшувались. Вплив на це мали не лише смаки Людовіка ХVІ, а й економічне погіршення в державі за царювання Людовіка ХV.Меблі ставали більш пуританськими і строгими. Їх лінії почали випрямлятись і ставали простішими та «спокійнішими». Значно поменшало декору. З’явились комоди, кабінети, засклені шафи.
 
 

Стиль директорії  приходить в роки французької буржуазної революції, після класицизму. Він характеризується простотою, строгістю, суворістю. Майстри позбуваються надлишковості в меблях, керуючись раціональністю. Та це був перехідний період до стилю Ампір.

Ампір ( друга половина ХVІІІ ст.) вважають найвищою точкою і завершувальним акордом класицизму. Строгий, регламентований він не передбачав шкіл авторського мистецтва і розповсюджувався по всій Європі. Слугував для «репрезентації», від нього віяло театральністю.
 


Американський колоніальний стиль - «стилевий гібрид», характерними рисами якого є виті ніжки меблів, архаїчні форми в дусі англійських меблів раннього ренесансу. Колоніальними вважаються меблі, створені в Америці в період її колонізації європейцями ( Англією, Голландією та іншими державами).Це був американський різновид в першу чергу англійських меблів.

Бідермейєр - стиль в надрах якого зароджується романтизм в меблях та інтер’єрі, що несе в собі елементи інтимності. Простота форм меблів компенсується в цей період яскравим забарвленням оббивок і занавісок, «орнаментованих мотивами натуралістично трактованих квітів». Оббивка використовувалась «в полоску», «в квіточку», однотонна. Прибивалась оббивка цвяхами з великими керамічними шапочками. Меблі пристосовані були для проживання. Вони стають не прикрасою дому, а «послужливим другом». У цю епоху виникла так звана "чиста кімната", що слугувала в будинку своєрідним аристократичним салоном – використовувалась для прийому гостей, для «репрезентації' . Пізніше ця мода перейшла і в селянський побут. Стиль підтримувався з1810 року до буржуазно- демократичних революцій 1848 року.

Еклектика та історизм. В кінці 20-х років ХІХ століття шанувальники меблів та майстри повертаються до розкішних декорів рококо. Цей стиль назвали неорококо. Він зароджується у Франції після Парижської революції 1830 року. Розглядаючи цю епоху не можна не згадати австрійських майстрів, які професійно працювали на європейському ринку, змішуючи стилі – ампір і бідермейєр, а пізніше необароко. У Відні це стильове направлення нагадувало по-домашньому затишне рококо часів Марії Терези. Буржуазію, яка збагатилась, не влаштовувало пуританство, тому з’являється в одязі корсет і ажурне мереживо та нові розкішні меблі. Буржуа намагаються жити легко, «з блиском і помпою».У Відні ведучим меблевим підприємством стає фірма «К. Лейстлер і син», яка виконувала великомасштабні роботи з меблювання апартаментів. Палац Лихтенштейна з богатим оздобленням служить яскравим прикладом аристократичної лінії необароко (1842-1847).З 1842 року у Відні працює відомий майстер Михаель Тонет – перший представник знаменитої династії меблевиків. Великий вплив на майстрів у цей час мають меблеві виставки. Відмінна продукція австрійських меблевиків користувалась великим успіхом на виставках у Лондоні. З’являється мода на індійські тканини, китайські паперові шпалери, які імітують малюнки на шовкових тканинах, позолочені накладки на рамах дзеркал (так звані «рами Блонделя»), люстри з позолоченого дерева, корпусні каркасні меблі. Гардероби значних розмірів перебираються в передпокої, з’являються однодверні невеликі шафи, серванти для срібних і золотих виробів, на зміну секретерам приходять письмові столи.
В другій половині ХІХ століття в Європі організовуються великі промислові виставки-Лондонська (1851), Парижська (1867). Разом із необароко на неї починають заходити і інші нові стилі – неоготика і неоренесанс, навіяні рицарськими часами та періодом бюргерського ренесансу. Фабричне виробництво починає сприяти відокремленню ремесла від мистецтва. Художнє начало витісняється з промисловості. Виходять із вжитку художні техніки минулого, прийоми оформлення побутових речей.
Головною особливістю еклектики було те, що «вона оперувала виключно засобами оформлення і розраховувала… на зовнішній ефект форм». Сучасники стилю вважали, що з допомогою підбору «елементів» можна зібрати «чистий стиль»- «надстиль».
 

                                                                         Софа 1897р.
Модерн. ХІХ століття – «золотий вік» капіталістичної індустрії і торгівлі, великих відкриттів та винаходів добігав кінця. В атмосфері царювало засилля «нових стилів». Але в умовах зростаючого темпу ділового життя знову посилюється прагнення людей до розумного комфорту. Новий рух веде своє літочислення з того моменту, коли група художників на знак протесту виступила проти академічного мистецтва і вийшла із складу мюнхенської виставкової організації «Glaspalast». Звідси і назва стилю – сецесіон – від латинського - вихід, відокремлення. В Німеччині його називали «молодий стиль», у Франції «нове мистецтво», в Росії і Англії – «сучасний стиль», «стиль модерн». Засновники віденського сецесіону (1898) Густав Климт, Отто Вагнер, Йозеф Гофман, Коломан Мозер, Еміль Орлик. В Німеччині новатори – Отто Єкман, Петер Беренс, Бернгард Пакок, Рихард Рімершмід та інші, які групувались навколо журналу «Jugend». Модерн як енергійний і легкий стиль привернув до себе увагу кращих художніх сил епохи. Меблі в стилі модерн були справді сучасними меблями без зайвого декору. Стилізований рослинний орнамент модерну домінував в оздобленні крісел і вітрин, абажурів і шаф. Що прикметно, що в цей період послугами проектувальників користувались містяни навіть при облаштуванні квартир в прибуткових домах. Завоювали популярність «Віденські майстерні», «Дрезденські майстерні» та «Будапештські майстерні». Теоретики модерну відстоювали концепцію, в якій архітектура будівлі, інтер’єр і вся обстановка приміщень має складати єдиний художній ансамбль.
 

Меблі ХХ століття. Модерн покінчив із засиллям еклектики і розчистив шлях новим стилям, але проіснував лише до першої світової війни. Після війни розпочинаються знову пошуки і експерименти. З’являються місцеві національні школи. Цінується індивідуальність художника. В меблях використовується більше металу і скла та нова художня і соціальна етика. В Австрії, Бельгії, Німеччині формується нова культура житлового інтер’єру. Художники «Віденського сецесіону» розробляють чисто геометричний орнамент із прямих ліній, прямокутників і кругів. До приклалу, одною із особливостей меблів австрійця Йозефа Гофмана було поєднання пуританської простоти з розкішшю. В 1903 році Гофман і Коломан Мозер заснували «Віденські майстерні», знамениті художньо-промислові підприємства, де були задіяні віденські художники Густав Климт, Дагоберт Пехе, Михаель Повольні.
Проте, модерн швидко почав витіснятись конструктивізмом, який проповідував раціональні, «строго утилітарні форми», очищені від декоративної романтики модерну. В цей період пережило людство і такі стилі як мистецтво фіксації -«імпресіонізм» та раціонально-аналітичний «кубізм».

Австрійська школа

Та ось більше ніж сто років тому геніальний австрійський столяр Тонет вніс в меблеву справу істинно епохальний внесок: він винайшов гнуті меблі, розробив їх технологію і першим освоїв масове виробництво. Гнуті меблі з їх раціональною основою та сильним «імунітетом» пережили формалізм та інші модні течії і залишаються сьогодні в полі зору нашого сучасника. Згодом технології Тонета почали використовувати інші майстерні та підприємства.
 
                    газетниця Тонет 
 
В період між двома світовими війнами( 1919-1939) центром меблевого виробництва стає віденська школа. Опираючись на кращі зразки англійських меблів, місцеві майстри виготовляють легкі, оригінальні конструкції для домашнього затишку. Красиві елегантні меблі австрійців можуть служити зразком прогресивних традицій і сучасності. Їх творці - архітектори Оскар Штранад, Йозеф Франк, Оскар Влах, Освальд Гердта та інші і молодші їх колеги - сини відомих віденських майстрів – Й. Зоулек, В.Соботка, Г. Тростлер. Тон задавали два підприємства – «Віденська майстерня» і «Хауз і гартен».Перші притримувались традицій, мало поступаючись моді, другі взяли курс на сучасність. В епоху бідейрмейєра Австрія уже була законодавицею моди. Тепер знову стала фавориткою на міжнародних виставках. Відмінно володіючи тонкощами ремесла проектувальники та майстри зменшили меблі в розмірах, зробили їх зручними і красивими. Цього вимагав час. Їхнім меблям була притаманна благородна простота, вдало віднайдені пропорції, мажорні тони оббивки, гармонійність між предметами інтер’єру. Ці тенденції прийняли інші країни Європи – Данія, Швеція, Швейцарія та ін.
Після 1945 року меблі розвиваються в тісному зв’язку із архітектурою. З’являються стилі – «функціоналізм» і « конструктивізм», які говорять самі за себе. Старі гарнітури витісняються секційними меблями. Корпусні меблі і максимальна практичність, задоволення вимог масового житлового будівництва – характерні риси цієї епохи. Новинкою стають меблі для концертних залів, терас, кафетеріїв, які є легкими і складаються та займають мало місця. В ці роки меблі переживають період типізації і серійного виробництва. Але з’являються авторські ідеї. До прикладу, перші корпусні меблі для контор і офісів проектує австрієць Франц Шустер.

В нинішній час постійно зростаючі потреби широких верств населення знайти красиві, комфортабельні сучасні меблі, змушують художників знову експериментувати шукати в традиційних життєздатних стилях нові сучасні форми.
 

А ось правильно підібрати меблі для Вашого житлового будинку, кухні, дитячої кімнати, вітальні, ванної чи тераси допоможе книга Віктора Барановського «Проекты мебели для вашего дома».

Виктор Барановський «Проекты мебели для вашего дома».- Ростов на Дону: Феникс, 2006.- 251с., ил.
Переглянувши цю книгу Ви зможете легко розібратись в призначенні різних зразків меблів, починаючи від письмового, обіднього, журнального столів до універсальних, стелажних і корпусних шаф, тумб, диванів, різних вішалок, ящиків для взуття, зеркал та стільців і крісел.
Окремий розділ книги присвячений безпосередньому конструюванню меблів своїми руками. З чого почати, як скласти обмірні креслення, як визначитися із зовнішніми і внутрішніми габаритами, про все це розповідає автор. Також з допомогою цієї книги Ви зможете прикрасити свої меблі різними орнаментами, мозаїкою та різьбою.

Але коли Вам не все подобається, чи набридла Ваша кімната та квартира – час братися за ремонт і реставрацію меблів та робити зміни. В цій справі Вам допоможе книга Людмили Браіловської «Дизайн квартир и реставрация мебели».

Людмила Браиловськая. Дизайн квартир и реставрация мебели. 20 модных вариантов.- Ростов на Дону: Феникс, 2003.-224с. Серия «Стильные штучки».

Не зайвим буде звернутися за порадами до фахівців і до книг, які ми Вам пропонуємо переглянути і прочитати.

Підготувала Галина Мурмилюк                                                                                                                   
   Світлини з інтернету