03-09-2020

У пошуках театру. Українська сучасна драматургія


Початок навчального року та наближення нового театрального сезону спонукає працівників книгозбірні до пошуків книжкових джерел, які б могли стати в нагоді і вчителеві літератури, і викладачу-філологу, і студенту театрального вишу та учаснику театрального аматорського гуртка, режисеру та майбутньому акторові. Тому сьогодні ми представимо книжкові видання, які познайомлять читача з творами сучасної драматургії, які є на полиці Муніципальної книгозбірні Добрянського. Почнемо з Антології молодої драматургії «У пошуку театру».

У пошуку театру. Антологія молодої драматургії.- К: Смолоскип, 2003.- 546с.
 
Це вже другий випуск антології молодої драматургії. Збірник містить 16 п’єс молодих авторів, та тих, що мають вже чималий літературний доробок. Серед відібраних упорядниками видання творів є п’єси, які вже мали сценічне втілення, тобто були поставлені, є такі, що перебувають в роботі, але є і ті, що лише чекають на свого режисера і актора. Дана антологія не представляє єдиної мистецької течії в драматургії. Вона швидше презентує розмаїття пошуків молодих українських драматургів. Тому і стилістичний, і жанровий діапазон творів антології досить широкий. Тут можна віднайти історичну трагедію і капусник, соціальну комедію і драму абсурду, п’єсу притчу і дитячу казку. Бо саме таким є бачення молодих драматургів. Вони шукають новий театр і пропонують Вам, як експертам, власні вектори своїх пошуків.
Антологія у своєму роді є унікальною тим, що презентує одночасно «авангардові, модернові, абсурдні декадантські та реалістичні п’єси, а ще й бо дивовижним фактом відновлення втраченого жанру - бурсацької драми та розширенням (здавалось навіки усталених) сюжетів вертепного театру», каже український письменник, сценарист з досвідом і драматург Богдан Жолдак.
У своїх відгуках на цей збірник він радіє з того приводу, що нарешті є гідна відповідь і заперечення зомбованій тезі, що нібито в Україні немає драматургії. П’єси на відміну від оповідань та віршів, зазначає Богдан Олексійович, в більшості випадків пишуться письменниками старшого віку, а в цьому збірнику є автори, які написали свої драматичні твори до тридцяти років. Тому тексти творів надзвичайно яскраві, неочікувані, насичені несподіванками і легко читаються.

Упорядник даної антології – керівник драматургічної лабораторії «Центру Леся Курбаса» і упорядник інтернет-сайту «Віртеп», Надія Мірошніченко потурбувалась про те, щоб у збірник увійшли п’єси не лише ті, які можуть бути поставлені на сцені професійного театру, а й такі роботи, які зацікавлять естрадні колективи, театри мініатюр, театральні гуртки та інші сценічні майданчики.

 Треба відмітити, що в цій Антології представлена чернівчанка – молодий драматург і режисер Світлана Новицька. Отримуючи вищу освіту в Рівненському державному інституті культури ( спеціалізація режисура театру) вона написала казку і поставила її на студійній сцені Чернівецького училища мистецтв. Працювала в Чернівецькому муздрамтеатрі завідувачкою літчастини, режисером на чернівецьких телестудіях ОДТРК та «Чернівецький промінь». Написала п’єсу «Я бачив дивний сон» ( драматичну фантасмагорія з життя та творів Івана Франка), яка була надрукована у Буковинському журналі у 2001 році. В Чернівецькому муздрамтеатрі ім.О.Кобилянської були поставлено три її п’єси : віршована казка «Котилася торба», романтична драма «Я утопилася в тобі»(про взаємини О.Кобилянської та О.Маковея) та експериментальна вистава «Крейзі». В Чернівецькому театрі для ляльок увійшов до репертуару її варіант різдвяного «Вертепу» для малят. У Миколаївському театрі драми та музичної комедії поставлені дві казки – «Про хитрого пана та моторного Івана» за її п’єсою «Злидні» та «Школа добрих фей» за казкою Ш.Перро «Подарунки чарівниці» ( у співавторстві з режисером О. Ігнатьєвим). У 2002 році в тернопільському Академічному муздрамтеатрі ім. Т. Шевченка відбулася прем’єра вистави «Я бачив дивний сон».

У Антології Світлана Новицька друкує казку за фольклорними мотивами «Злидні» та драматичний етюд з фантазіями «Крейзі». Кандидат філологічних наук Мар’яна Шаповал про цю п’єсу відгукується як про символічно змальовані реалії життя «таких звичних для кожного з нас, а разом з тим божевільних з точки зору здорового глузду». Авторка у п’єсі змальовує образ школярки Тані на фоні взаємостосунків підлітків – «найбезжалісніших людей та їхньої здатності жорстоко цькувати іншого, несхожого на них». «Ця тема не є новою в літературі, але приваблює те, що глядач може у п’єсі спостерігати одні і ті ж самі події і зовні, і зсередини, - пишуть літексперти, - з точки зору дівчини, через її сни, мрії, фантазії, які віддзеркалюють стан психіки героїні. Байдужість батьків, знущання однокласників, бійки, згвалтування нищать внутрішній світ Тані, руйнують її душу, навертають до думок про вбивство, підштовхують до суїциду. Крок за кроком милі, романтичні фантазування дівчини перетворюються на жахливі марення клінічного характеру».

На жаль ми не можемо розповісти про кожен твір, який містить Антологія, але коротко є змога презентувати і автора, і його творчий доробок.

В збірнику представлено також драматичну поему на чотири дії киянки Анни Багряної ( Багрянцевої Ганни) «Над часом». Авторка вже презентувала свої поетичні збірки «Суцвіття слів»(2000) та «Поміж бузкових снів»( 2002) Працює редактором київської телекомпанії «ЮАна».

Харківський молодий поет і драматург Ігор Боднар-Терещенко, який працював редактором журналу «Український засів» та має більше 300 літературно-мистецьких критичних публікацій у відомих періодичних виданнях і є автором п’єс «Моя і ваша», «Що далі Зозе?», «Люна Росса», «Повернення Менелая», «Чорний аспірин», представляє тут свій драматичний твір «Вечір навшпиньках» - п’єсу на п’ять сцен, а також п’єсу на три дії «Пастка на миші», де за висловлюваннями вже відомого нам експерта- філолога Мар’яни Шаповал, у п’єсі розгортається сюжет майстерного і ненав’язливого спокушення героїнею чоловіка. «Автором пропонується прочитання тексту у моделі кіт – мишка з перестановкою гендерних ролей – кицька – мишак і розкривається «моторошна біологічна природа конфлікту» головних героїв».

Драматург із Рівного Артем Вишневський на глядацький суд виніс свою п’єсу абсурду «Різниця», яка вже була поставлена в Рівненській театро-студії «Від ліхтаря» у 2001році. В творчому доробку Вишневського п’єси «Ляпас на згадку» та «Клаптикова порода».

Журналіст, драматург і кіносценарист з Луганщини Олег Миколайчук-Низовець запропонував читачеві свою п’єсу «Ассо та ПІаф, або ще один тост – за Мермоза». Її експерти називають сонячною. Тут розкривається тема створення чоловіком жінки. Герой Ассо залишає в минулому свою дружину, роботу і позбувається фінансової стабільності заради « первісної потужної потреби творчості», заради того, щоб з вуличної співачки Едіт «виліпити нову істоту». Але «оживлена Галатея» несподівано вислизає з рук творця.

У співавторстві з Недою Нежданою Миколайчук написав п’єсу на дві дії «Оноре, а де Бальзак?», яка ставилася в Київському театрі «Сузір’я» у 1999 році і одержала першу премію на фестивалі сучасної української драматургії того ж року. Її зможете теж знайти на сторінках альманаху. Також Олегу Миколайчуку належать п’єси «Територія Б» («Приймаки»), яка була реалізована в радіопостановці у 1998 році (1-канал радіо) та «Останній зойк патріархату», що був поставлений у Волинському музично- драматичному театрі у 2002 році.

Арт-критик, поетеса і драматург Неда Неждана закінчила Центр експериментальної драматургії А.Дяченка, була завідувачкою журналу «Кіно-Театр», співпрацює з Центром театрального мистецтва Леся Курбаса, куратор драматургічних проектів і упорядник драматургічної бібліотеки. Написала 11 оригінальних п’єс: «І все таки я тебе зраджу», «Той що відчиняє двері», «Одинадцята заповідь, або ніч блазнів» та інші. В Антології друкується її драматичний твір «Химерна Месаліна»- майже еротична трагедія на дві дії та моноп’єса зі стереоефектом «Мільйон парашутиків».

Молодий драматург із Рівного, керівник театру-студії «Від ліхтаря» Юрій Паскар є автором чотирьох п’єс. Його драматичні твори «Ігри в пляшечки» та «Людина» були поставлені в рівненській театро-студії «Від ліхтаря» у 2001 та 2002 роках. П’єса «За філіжанкою кави» друкувалась в альманасі «Крейда» в 2002 році. Моноп’єсу «Людина» та поліграфічну драму «Увай Кью» автор друкує в антології «У пошуку театру». Це історія про те, що відбувається з близькими людьми «за лаштунками happy end-y, коли минає щасливе запаморочення, а прекрасний і бажаний «Інший» проростає в нас і стає частиною нашого єства». П’єса про драматичний шлях боротьби і компромісів, внутрішніх смертей і нових народжень чоловіка і жінки.

Кінорежисерка і драматург з Києва Олександра Погребінська у збірнику представлена драмою «Я знаю п’ять імен хлопчиків». Авторка розповідає про студентку – медика Дашу, яка не прагне у всьому бути красивою, як інші, а прагне бути чесною людиною. Дівчину Погребінська змальовує максималісткою, яка намагається бути демонстративно прагматичною, але наївною. В драмі Даша приваблює читача тим, що має власну позицію і має відвагу відстоювати її.
В творчому доробку драматичних творів Олександри Погребінської є досить багато. До прикладу, п’єса «Осінні квіти», яка ставилася в Мінському молодіжному театрі в 1997році, в Одеському музично- драматичному театрі ім. В.Василька і отримала першу премію фестивалю сучасної української драматургії у 1998році, Сіверськодонецькому театрі у 2000 році, в КДІТМ ім. Карпенка-Карого у 2002 році. Крім цієї п’єси є інші: «Пам’яті Галатеї», «П’єса для патефона», «Осінні квіти», «Сині метелики», «Дев’ятий місячний день».

Олексій Росич – донецький драматург і кіносценарист поповнив збірку драматичних творів трагікомедією «Останній забій». В якій йдеться про моторошну історію, як п’ятеро гірників вирішують завалити себе у шахті, щоб їхні сім’ї отримали їх посмертні компенсації. Вони «похабцем завершують свої земні справи», бо їхню аварійну шахту збираються ось-ость закрити. Та вистрілює в небо святковий салют і під землею обвалюється порода – винесені з шахти рятувальниками чоловіки волею долі приречені на Життя і тепер змушені шукати інші шляхи для утримання сімей.
Також Олексій Росич є автором таких п’єс як «Мир вашому дому», «Чумацький шлях», «Я – адмірал Колчак».

Драматург і сценарист із Винничини Надія Симчич представила на суд читачеві свою п’єсу-казку «Вирію не зникай». Надія багато років брала участь у драмгуртках в якості актора і режисера-постановника та має низку творів для дітей, які друкувала в журналах «Малятко» та «Соняшник». Вона є лауреатом конкурсу «Коронація слова» за 2000 рік.

І завершує збірку лідер театральних вистав – гурт ЛТВ «Бурсаки» зі своєю колективною працею – інтермедією «Повість со- врем’яних літ», де фігурують алегоричний сюжет і відповідні персонажі - Янгол і Чорт, Смерть з косою, Баба, Дяк -пиворіз та інші. «Нехай переїнакшенння персонажів на сучасний лад, або травестія, є прийомом дещо пізнішим, але зв'язок між інтермедійною барковою маскою і лицедієм межі тисячоліть схоплюється миттєво», стверджують експерти. У інтермедії довільно змішано мову українську, старослов’янську, англійську і неперекладний студентський діалект, ними озвучуються ремарки відстороненого Нестора-літописця. Сцени п’єси  наповнені  пародіями та цитатами Т.Шевченка, П.Тичини, Лесі Українки.

Українському театрові близько чотирьох сотень років. До початку ХХ століття, коли в національному театральному мистецтві утверджувались принципи нової європейської драми, він пройшов складний і досить тернистий шлях від учнівського шкільного до славнозвісного театру корифеїв, який кинув виклик кращим європейським сценам. І не виключено, що пропонована література допоможе зробити так, що імена названих Вам драматургів і назви п’єс прикрашатимуть театральні афіші та обговорюватимуться в шкільних класах і аудиторіях вишів.

Лариса М.Л. Залеська Онишкевич. Текст і Гра. Модерна українська драма.- Львів.: літопис , 2009.- 472с.

У цьому збірнику зібрані статті та дослідження, які розглядають сучасні напрями в українській драмі та деякі значні історичні події. Також Ви тут знайдете аналіз самих драм. Зокрема у розділах «Українська драма(1992-2002)» та «Про що говорять нові антології п’єс в Україні (1998-2004)» аналізується сучасна українська п’єса і так звана «молода драматургія». В основу вибору авторів та творів укладачі поклали їхню якість і приналежність до української літератури. Таким чином у цей збірник увійшли драматичні твори написані українською мовою в різних країнах світу.
       Дослідники велику увагу приділяють тексту п’єс та обговорюють різні театральні постановки протягом 1988-2007 років. Але у виданні увагу сконцентровано лише на 14 драмах, інші згадуються побіжно під час розгляду певної теми.

Автори драматичних творів та укладачі видань сподіваються, що книги знайдуть своїх режисерів, літературознавців і просто уважних читачів, які гідно оцінять творчі грані прочитаних п’єс та важливість критичних матеріалів.
 
Підготувала Галина Мурмилюк