10-09-2020

Українська драматургія від найдавніших часів до початку ХХ століття

Сьогодні представляємо Вам збірники з Української драматургії, які останнім часом побачили світ та розкривають історію драматургії від найдавніших часів до 30- х років ХХ століття.

Як неодноразово зазначали науковці та дослідники, українська культура є своєрідним явищем у світовій духовній скарбниці, оскільки упродовж багатьох століть вона виживала і розвивалась за відсутності власної держави та без підтримки тодішніх урядів. Зазвичай за умов, коли її етнічні землі були розділені кордонами кількох держав.
«Однак, попри всі негаразди, українська культура не тільки вижила, а й досягла наприкінці ХІХ століття значних успіхів, свідченням чого є феномен театру корифеїв, який своєю славою затьмарив імператорські театри Росії, котрі вважались еталоном тогочасного артистичного мистецтва», - пише науковець Анатолій Новиков. Саме його працю книгозбірня пропонує зацікавленому в цій темі читачу.

Анатолій Новиков. Українська драматургія і театр від найдавніших часів до початку ХХ століття: монографія / Анатолій Новиков.- Харків: 2011.- 408с.

У дослідженні науковця прослідковуються основні етапи розвитку національної драматургії й театру від появи на етнічних українських землях перших театральних видовищ до початку ХХ століття, коли вітчизняне драматичне мистецтво переходить на засади нової європейської естетичної системи. У полі зору автора шкільна драма, яка з’явилась на межі ХV –ХVI, століть у навчальних закладах Західної Європи та отримала свій розвиток в Україні ХVІ –ХVIІ ст., вертепна драма та старовинний український ляльковий театр, батьківщиною якого вважається Древній Єгипет, діяльність Харківського і Полтавського театрів, феномен театру корифеїв – першого професійного українського театру, який відокремився від російського та польського. А також у цій монографії Ви знайдете історію творчої діяльності Івана Котляревського, Квітки-Основ’яненка. Окремі статті автора присвячені драматургії 30-40 років і театру Людвіга Млотницького, який намагався робити такі постановки, які б не поступалися столичним сценам. Особливу увагу у праці автор приділяє розвитку національного театрального мистецтва в Західній Україні, Кріпацькому театрові та драматургії 50-70 років.
Друга частина книги науковця присвячена Українському театрові на теренах Російської імперії та новій його ері, яка за висновками дослідника датується 1880 -1900 роками. Велику увагу автор в цій частині праці приділяє Марку Кропивницькому та його Дитячому театрові, корифеям та аматорам, Михайлу Старицькому і Карпенку-Карому. Аналізуються їхні твори. В третій частині своєї праці автор продовжує розглядати драматургічний процес 1880-1900 років, звертає увагу читача на нові темі, їх мотиви та образи, що з’являються на зламі століть. Так на сцені з’являються образи куркуля-мироїда, який за словами Данила Мордовця, не тільки з українського села витіснив «єврея-шинкаря і сам засів у цьому шинку, а й захватив у свої і селянські землі, і всю місцеву торгівлю, і всі робочі сили глухого закутка». «Хто винен йому гроші та не оддає, то він і без суда лізе у хату та й грабує!(…) Забере скот і одежину, та й ще почне улещати: Не навіки каже, я беру твоє добро собі (…) як роздобудеш грошей, принеси і тоді забирай своє добро!((…) Однак виростає така сума, що ї діти і внуки не відроблять».(герой -Бичок п’єса «Глитай, або ж Павук» М.Кропивницького)

В цей період «глобальна капіталізація» українського села, яка розпочалася у другій половині ХІХ століття у зв’язку з реформою 1861 року, стала каталізатором, який почав змінювати духовні цінності у свідомості великої частини пересічних людей. Автор пише, що «вражаючих масштабів ці тенденції набувають на межі століть, коли вони вже не просто зашкоджують духовному здоров’ю нації, а й несуть реальну загрозу збереженню українського народу як етносу. Все це знайшло відображення в національній драматургії».

Досліджує автор і образ української жінки, пропускаючи її через призму національної драматургії та вивчає процес переходу традиційної української драми до нової європейської естетичної системи. Він шукає взаємозв’язки між Кропивницьким і Шевченком, розкриває гоголівські традиції у творчості драматургів театру корифеїв та визначає місце драматургії в контексті національної та європейської літератур.
Монографія може стати в нагоді літературознавцям, театрознавцям, викладачам вишів, студентам та шанувальникам української культури.

Також на полиці книгозбірні у розділі «Драматургія» знаходиться два збірники драматичних творів 30 -х років ХХ ст. Антологія Юрія Лавріненко «Ростріляне відродження» (1917-1933). Поезія, проза, драма, есей.-Київ: Видавництво центр «Просвіта», 2001.-794с.

Збірник містить драму Миколи Куліша «Народний Малахій» про провінційного поштового чиновника Малахія Стаканчика, який за словами Юрія Лавриненка, почувши «Інтернаціонал», мов у пустелі міраж, побачив «голубу мрію - соціалізм» та знаходячись в тодішній реальності збожеволів. Друкується також у цьому збірнику історична драма на 5 дій Костя Буревія «Павло Полуботок», яка розповідає про анафему гетьманові Іванові Мазепі та обрання гетьманом Павла Полуботка, який за Мазепою не пішов. П’єса змальовує стосунки нового гетьмана з кошовим Війська Запоріжського – Кость Гордієнком та намагання Полуботка домогтися у Петра І виконання Переяславської угоди.

Розстріляне Відродження. Шедеври української репресованої драматургії.-Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2009.-416с. іл.
В 30-ті роки ХХ століття багато поетів, прозаїків, драматургів та театральних діячів стали жертвами сталінського режиму, тому до даного видання увійшли драматичні твори таких авторів:Мирослава Ірчана «Родина щіткарів»(«Гази»), п’єса Миколи Куліша «Мина Мазайло», драма Людмили Старицької-Черняхівської «Іван Мазепа» та трагедія «Про що тирса шелестіла» Спиридона Черкасенка, яка вперше побачила сцену у 1916 році в театрі Миколи Садовського.
Мирослава Ірчана (Андрія Баб’юка) із Коломийщини, що на Івано-Франківщині - «Родина щіткарів». Драма на чотири дії, яка у свій час з великим успіхом йшла на «американському суходолі» та облетіла всі українські сцени Канади та інших держав. В 20-30 -х роках на Україні у читачів користувалась великою популярністю. В ній йдеться про жахливу долю бідної родини щіткарів, в якій батьки і дочка були сліпими, а під час війни осліп від газів і їхній єдиний син. Про цю історію Ірчан довідався зі сторінок німецької преси. Переосмислив її, намагаючись убезпечити людство від нової війни, і ця історія набула соціально-політичного звучання. Сюжети більшості своїх драм автор брав з реального життя.

Миколи Куліша «Мина Мазайло» - анегдотична історія про службовця Мина Мазайло, який вважав, що всі негаразди в його житті спричинені його прізвищем, тому вирішив його змінити на російський манер – на Мазєнін. В той же час його син Мокій Мазайло, який дуже захоплюється українською мовою, хоче переробити своє прізвище на Мазайло-Квач. Події відбуваються в період найбільшого поширення на Харківщині українізації, тому в родині Мазайлів розгорається з цього приводу конфлікт. Драма «Мина Мазайло» не є перекладною, через те, що з перекладом втрачається комічність ситуацій, тому п’єсу називають філологічним водевілем.

Драма на п’ять дій Людмили Старицької-Черняхівської «Іван Мазепа». Твір виник на основі переосмислення історичних подій авторкою, яка була співавтором Михайла Старицького у другій частині дилогії про Івана Мазепу «Руїна». Твір змальовує героїчну постать гетьмана, не романтизуючи образ героя. У драмі Мазепа, державний діяч, здатний на страждання і преречений пройти життєвий шлях «не підсильний звичайній людині».

Спиридона Черкасенка «Про що тирса шелестіла» - драматичний твір українського письменника, де головним героєм твору виступає отаман Запоріжської Січі Іван Сірко, який брав участь у Визвольній війні (1648-1654) під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького. Його життя було підпорядковане довготривалій боротьбі з татарами. Користуючись популярністю серед народу, він неодноразово організовував успішні походи на Кримське ханство і Причорноморські турецькі фортеці та визволяв поневолених. Його образ автор змальовує на базі народних переказів і дум.

Підготувала Галина Мурмилюк