12-10-2020

Інтелектуальний календар ЖОВТЕНЬ-2020: Тетяна Ігорівна Дугаєва

Вишукане слово про мистецтво і творців книжкової графіки
від Тетяни Дугаєвої

В цей сонячний, трішки прохолодний день золотої осені 12 жовтня свою гарну життєву сходинку переступає красива і вишукана жінка – мистецтвознавець, історик мистецтва, Член Національної Спілки художників України Тетяна Ігорівна Дугаєва.

Доля розпорядилася так, що чверть століття творчого життя п. Тетяна займалася збереженням мистецької спадщини саме в нашому місті. Проте Чернівці завжди були і залишаються для неї містом з унікальним історичним середовищем, цінним для світової культурної спадщини, і цікавим архітектурно-мистецьким об’єктом для дослідників і сповненим мистецьких таємниць, які вона не втомлюється відкривати навіть після того, коли довелось поміняти місце постійного проживання.

За всі ці роки праці Тетяна Ігорівна  підготувала цілий ряд книг, каталогів та статей з мистецтва Чернівців, Буковини. Вона є упорядником понад 40 каталогів художніх виставок знакових митців міста та Буковини. Бібліографія публікацій нараховує понад 200 серйозних статей з мистецького життя Чернівців, над кожною з яких вона працює фахово, довго, наполегливо і натхненно.
 
За цим посиланням можна детальніше познайомитись із дослідницькою працею Тетяни Ігорівни:
 
Життя у пошуку і відкриттях
 
І тому, навіть коли їй довелося переїхати з Чернівців, то вона, зберігаючи вірність Чернівцям, продовжила натхненно відкривати таємничі, надзвичайно цікаві сторінки із мистецького життя художників, архітекторів, скульпторів, які жили і творили його неповторну культурну ауру. Багатьом невідомим роботам вона вже повернула авторство. Пані Тетяна не втомлюється по зернинці віднаходити інформацію по різних архівах, в різних джерелах, як про відомих, так і про мало знаних діячів мистецтва, які тут народились або якийсь час творили.

Свою багаторічну мистецьку дослідницьку працю – дослідження, статті, інтерв’ю за період 1979-2020 роки, які присвячені музейній справі, мистецтву і творчості окремих художників від ХІХ століття до наших днів, Тетяна Ігорівна представила в такому поважному та розкішному виданні, яке щойно вийшло з друку, як
Тетяна Дугаєва Мої митці. Художня культура Чернівців. Вибрані статті й дослідження. – Львів: Простір-М, 2019. – 460 с.
 
Обкладинку книги прикрашає дуже вишуканий елемент внутрішнього інтер’єру – павич, який органічно вписаний і прикрашає перила цієї споруди. І тут книжковим графіком виступила сама Тетяна Ігорівна – вона розробила обкладинку і титульний лист книги. Для цього, як зізнається п.Тетяна, вона використала фото декору сходів в музеї (пташку) і ще взяла фрагмент з композиції майоліки Й.А. Ланга (лавровий віночок). Той вінок з лавру  уславлює чернівецьких митців.
Хто вже тримав в руках це мистецьке видання, то потвердить, наскільки то тепла та естетична обкладинка і книга назагал.
 
 
Детальніше про це видання можна познайомитись за посиланням:
 
А ми сьогодні пропонуємо деякі фрагменти із науково-мистецьких пошуків Тетяни Ігорівни, які стосуються книжкової графіки. Небайдужі читачі за кожним рядком відчують, скільки то натхненної праці та часу треба витратити, аби знайти, повернути і «прочитати» ті вартісні сторінки творчості художників книжкової графіки. Адже оформлення книги, то є надзвичайно філігранна і тонка праця, так як автору ще й потрібно відчувати зміст книги. І коли ми із захопленням розглядаємо давні фоліанти чи видання столітньої давності, то аж подих захоплює від вишуканої естетики.
 
Звісно, що на книжкову графіку має вплив власне той мистецький стиль, який в даний момент є головним в мистецтві. Таким наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. став модерн, який надзвичайно швидко охопив усі країни Європи. Якби ми сказали, візитівкою модерну стає звивиста лінія, яка домінує у композиції й іноді вишукано красива форма стає набагато важливішою за зміст. Отже, першими ми представляємо митців, які творили саме в цьому стилі. Це відома малярка та етнограф Августа Кохановська та неперевершений художник батальних полотен та видатний педагог Микола Івасюк.
 
Про тотожність фемінізму й модернізму
 
«Варто зазначити, що діяльність художниць-феміністок мала підґрунтя у мистецтві модерну, який набув тоді розвитку. Існує навіть теза тотожності фемінізму і модернізму, яку підтверджує те, що Школа прикладного мистецтва була однією з колисок віденського модерну, де навчалося чимало студенток-феміністок. Впливи модерну, як і ідей емансипації, помітні й у творчості Августи Кохановської. Наскільки вправно вона володіла стилістикою модерну, свідчать її прикладна графіка й деякі портретні твори, що експонуються в Чернівецькому художньому музеї. Одним із яскравих проявів цього напрямку в творчості художниці є також її робота з оформлення книг. За яскравий приклад правлять ілюстрації А. Кохановської до «Малоруських новел» Ольги Кобилянської, просякнуті настроями емансипації жінки в суспільстві. Зрозуміло, що німецькому літературознавцю Г. Адаму відомі були феміністичні погляди Кохановської і він невипадково запросив мисткиню до оформлення та ілюстрування цього німецькомовного видання (1901 р.). З листування Ольги Кобилянської відомо також, що вона виявляла бажання видати в Чернівцях свій твір «Битва» окремою книжкою з ілюстраціями Августи Кохановської»
Джерело: «Версії». – 2017. – № 26
 
Нові відкриття Тетяни ДУГАЄВОЇ: що пов’язує художницю Кохановську з письменниками Кобилянською та Нечуєм-Левицьким
 
«Раритетна збірка «Малоруських новел» («Kleinrussische Novellen») Ольги Кобилянської німецькою мовою побачила світ 1901 року в місті Мінден з есе-передмовою популяризатора української літератури Георга Адама. Таким чином німецький літературознавець познайомив своїх співвітчизників із творчістю української авторки. А для її подруги Августи Кохановської, яка здійснила художнє оформлення видання, це був важливий досвід з книжкової графіки в ранній період її мистецької практики.
 
«Малоруські новели»: два варіанти видання
 
В Україні томик «Малоруських новел» вже віддавна бібліографічна рідкість та є практично недоступним. Ми змогли його побачити лише через понад 100 років після публікації. Довгоочікуваним знайомством з ілюстраціями Августи Кохановської завдячуємо Інтернет-архіву рідкісних видань, на сайті якого восени 2009 року розмістили електронну версію цієї унікальної книги з університетської бібліотеки в Торонто. І вже на початку 2010 року газета «Версії» познайомила з нею чернівчан та поширила цю частину творчості А. Кохановської. (Т. Дугаєва. Інтриги життя Августи Кохановської. Твори буковинки-художниці в каталозі «Сотбіс»)…
 
Книга вийшла під барвистою твердою палітуркою, автором якої була буковинська мисткиня. Але, як нині з’ясовано, такий вигляд мала лише частина накладу. Решта накладу цієї надрідкісної книги вийшла в хисткій м’якій оправі, яка була оформлена інакше. Таких примірників збереглося украй мало і про них практично нічого невідомо. В дизайні обох обкладинок Августа Кохановська зберегла основну схему, але з характерними відмінностями. Їхні композиції різняться як кольором, так і засобами художньої виразності та емоційним впливом. Гармонійний декор паперової обгортки художниця утворила співвідношенням охристого тла з брунатними відтінками орнаментальних елементів та написів. Особливої естетики зовнішньому вигляду видання у м’якій обкладинці надає артистично виконаний лінійний малюнок жінки. Її чорно-сірі (радше чорно-сріблясті) обриси особливо промовисто читаються на фоні орнаментованого сонячного кола – прадавнього символу безкінечності життя та вічності природи. Від цього вся симетрична композиція набуває мелодійної вишуканості. Що ж до темно-синьої палітурки, то авторка звучно акцентувала її нарядним зображенням красуні-горянки в яскраво-червоному національному вбранні, яке декоративно узгоджується з чорним візерунком орнаментів і рядками букв»
Джерело: «Версії». – 2010. – 26 лютого
 
Нечуєві-Левицькому від буковинських русинів
 
«…Пізніше, 1904 року, цей напрочуд яскравий і колоритний образ буковинки Августа Кохановська взяла за основу оформлення вітального адресу Івану Нечуєві-Левицькому від буковинських русинів. Художниця зобразила її верхи на коні на тлі Карпатських гір. Ця унікальна робота художниці 2016-го була експонатом виставки раритетних матеріалів із фондів рукописів Інституту літератури в Києві. Там вперше її оприлюднили, але без прізвища художниці. Бо досі було відомо, що Кохановська створила вітальну адресу, але її з нащадків ніхто не бачив.
 
Дизайн обкладинок книги, над яким працювала Августа Кохановська, увиразнюють стилістичні прийоми модерну, до яких вона успішно зверталася ще з часів свого студентства у Віденській школі прикладного мистецтва. Це відчутно в загальному оформленні та в характерному написі назви книги з іменами автора та ілюстратора. Шрифтові стрічки тексту утворені буквами мінливих пропорцій і ритмів, які примхливо чергуються з мотивами геометризованого гуцульського орнаменту».
  
Словом і малюнком
 
«Крім обкладинок, А. Кохановська створила 8 чорно-білих малюнків до новел «Битва», «Природа» та до твору «Некультурна». Мисткиня була надзвичайно чутливою до навколишнього світу і знаходила велике натхнення, працюючи над буковинськими пейзажами. «Графіка Кохановської вирізняється дивовижною тонкістю рисунку (її улюблена техніка – розтушований олівець на злегка тонованому папері з розбілюванням у світлі…)», – так слушно зауважував наш сучасник, мистецтвознавець Д. Гоберман. А століттям раніше Ольга Кобилянська, яка високо цінила здібності подруги, писала до Осипа Маковея: «Густа… сама є поет і любить природу». Згодом у листі до неї письменниця зазначила: «…Ти залишишся вірною своїй Батьківщині, … вона тебе виростила, в її найтихіших самотніх закутках криється те, що ти любиш: правдива поезія…». Дійсно, головною особливістю ілюстрацій Августи Кохановської є незбагненна емоційна насиченість: вони виразисто промовляють лірико-романтичними та драматичними інтонаціями. У малюнках мисткині значну роль відіграє зображення природи та її неосяжних стихій. Промовисті краєвиди, в яких розкошують ліс, гори, ріки, проникливо передають щемний подих єдності людини з рідним довкіллям. І це переконує, що пейзажна графіка художниці, за її безперечної самодостатності, є невимовно суголосною описам природи у прозі О. Кобилянської. Прикладом слугує наведений нижче фрагмент повісті «Некультурна» і репродукція з ілюстративного ряду книги, які становлять напрочуд гармонійну єдність.
 
Августа Кохановська в своїх ілюстраціях до «Малоруських новел» не лише майстерно акцентувала літературний талант своєї уславленої подруги, але водночас неймовірно тонко передала яскраву спорідненість образотворчості й слова. Тому унікальний дар класика вітчизняної літератури та рідкісний хист художниці якнайкраще прикрашають та збагачують українську літературу та українське мистецтво».
Джерело: Версії. – 2018. – 4 грудня.
 
Ольга Кобилянська: “Се Івасюк уложив мені таку позицію, бо хотів мене раз малювати…”
 
«Микола Івасюк – автор композиції невідомого фотопортрета О.Кобилянської і обкладинки раритетного українського видання.
 
У Чернівецькому Художньому музеї зберігаються раритетні примірники різних номерів журналу «Літературно-науковий вісник» із обкладинкою. Яку розробив 1897 року відомий український художник Микола Іванович Івасюк. Вони є бібліографічною рідкістю та мистецькою цінністю.
 
Весь формат обкладинки займають напис і графічна композиція (віньєтка), на якій зображено алегорію літературної творчості у вигляді жіночої фігури в хітоні з лірою. Її довга чорна коса та стрічка на голові асоціюється з виглядом української дівчини.
 
Перший номер журналу побачив світ 1898 року. Вишукана обкладинка Миколи Івасюка прикрашала часопис у роки його видання у Львові».
Джерело: Версії. – 2013. – 25 листопада.
 
І ще одна прецікава розвідка, про ілюстрації Августи Кохановської до творів Івана Франка
 
Про чергові знахідки: книжкові ілюстрації 1913 року
 
«105 років тому, 1913 року, у Чернів­цях відбулася зна­менна й незабутня подія: місто відвідав уславлений укра­їнський поет і про­заїк Іван Франко. У переповненому залі Народного дому він читав «Мойсея». Визнаного класика прийшла привітати й Ольга Кобилянська. Ймовірно, на цій зу­стрічі була присутня і Августа Коханов­ська, яка саме тоді закінчила роботу з оформлення книги Івана Франка «Петрії й Довбущуки». До видання уві­йшло 5 ілюстрацій, одну з них винесено на об­кладинку. На титульному аркуші цієї рідкісної книги написано: «Петрії й Довбущуки. Чернївцї, 1913. Бібліотека для молодежи». Про ілюстрації читаємо: «Образок на стор. 33 зладив д. Кури­лас із Кракова, усі иньші – п-на Кохановська з Чернівцїв».
 
Фольклорно-етнографічний лад повісті Івана Франка імпонував Августі Кохановській: глибоке сприйняття «намальованих словами» пейзажів і людських характерів – яскрава особливість її таланту ілюстратора літературних творів. Саме про цю важливу спільність мистецтва слова та образотворчості міркував, зокрема, Ів. Франко в естетичному трактаті «Із секретів поетичної творчості» (1898р.).
 
Чорне, сіре, біле – відтінки графічної виразності
 
Художниця досягала графічної виразності, надихаючись авторськими описами природи та стихій. Скажімо, в ілюстрації до стор. 286 людина сприймається як частка краєвиду. Постать чо­ловіка в гуцульському одязі біліє на тлі густого лісу. Пейзаж розгорнутий по горизонталі, що підсилює враження безкрайнього простору: «Та скрізь було рівне поле. Ніде не було видно живої душі, бо жнива ще не зачали ся». А емоційна за­барвленість утворена витриманими пропорціями білого й чорного. І, дослухаючись до Франко­вого слова, художниця градацією сірих тонів передала легкі порухи поля: «Ні один листок не ворухнувся, лише сонце пражило з гори, а небо всміхалося ясно та погідно».
 
Натомість сцена з трьома постатями у густо­му буковому лісі, біля потоку, що тече поміж гір, майстерно акцентована чіткими вертикалями (стор. 225). Ця ілюстрація, як і попередня, при­чаровує грою чорного й білого: сліпучо-білих виблисків на воді, пухнастих хмар і білих сорочок гуцулів на глибокому сірому тлі дрімучого лісу. А весь пейзаж Кохановська пом’якшує сріблясто-сірими гірськими верхів’ями, передаючи життя «величавої, чарівно-гарної і дикої бескидської природи... в тій гористій околиці». Відтак ілю­стративний ряд виразно збагачує та підсилює емоційний вплив літературного твору Івана Франка. Водночас художниця розкриває свою лірико-романтичну вдачу й власне піднесене сприйняття природи».
 
Серед імен, які довго і ретельно досліджувала і «прочитала» його творіння, яке завжди викликає щире захоплення у всіх, хто його бачить вперше Тетяна Ігорівна – автор візитівки фасаду Чернівецького обласного художнього музею, майолікового панно, австрійсько-німецький живописець і графік Йозеф Адольф Ланг (Josef Adolf Lan, 1873-1936).
 
Наприкінці минулого року Тетяна Ігорівна подарувала чернівчанам унікальну науково-дослідницьк виставку «Йозеф Адольф Ланг (1873 - 1936)», матеріали до якої збирала ретельно і багато років без перебільшення по всіх бібліотеках та архівах Європи. Візитівкою є навіть ось ця надзвичайно вишукана афіша, яку вона підготувала про цього видатного митця-сецеоніста.
 
Подаємо частину з публікації Тетяни Дугаєвої
 
«Сецесійне сяйво Чернівців: Відомий і невідомий Йозеф Адольф Ланг»
 
«Ланг був також зосереджений на графіці, різновидами якої він вправно володів з молодих літ. З його ранніми творами книжкової ілюстрації ще студентської пори нещодавно вдалося ознайомитися за участі працівників архіву Австрійської Національної бібліотеки. Завдячуючи їх люб’язній допомозі, тепер є можливість оглянути графічні фігуративні композиції, виконані Й. А. Лангом 1896 року для книги «Favianis» – роману доби переселення народів, видання якого тепер є справжнім бібліографічним раритетом (Dirnböck-Schulz, J.; Favianis. Roman aus der Zeit der Völkerwanderung. Wien, 1898). У книзі йдеться про Священомученика Папу римського Фабіана, який жив в Римі від 200-го до 250 року. Він став одним з перших, кого жорстоко переслідували за християнську віру. Для цього видання Йозеф Адольф Ланг оформив обкладинку і створив 4 ілюстрації.
  
  
Після навчання в Кунстгевербешулє Ланга неможливо було впізнати. Його творчий почерк набув виразності сецесійного мистецтва, в якому лінії модерна були чарівні й неповторні. Декоративність стала головною характеристикою його почерку. Митець часто співпрацював з мистецьким журналом «Die Rheinlande. Monatschrift für deutsche Kunst)», обличчям кількох випусків якого був малюнок Ланга з ростовим зображенням величної жіночої фігури – алегорії ткацтва. Для масштабної Національної німецької виставки 1902-го він розробив обкладинки двох брошур з символами мистецтва. А диплом виставки оформив витонченою фігуративною композицію з музами художньої творчості.
 
 
 
 
Одним з перших успіхів Йозефа Ад. Ланга у плакаті була незрівнянно-експресивна композиція для виставки 1902 року «Вільне мистецтво». А за плакат-афішу для виставки «Дюссельдорф. Мистецтво та ландшафтний дизайн» (1904) Ланга було нагороджено першою премією. Цей друкований плакат і в наші дні має великий успіх і протягом років з’являється на мистецьких аукціонах. Зауважимо, що його пластичний і образний лад дивовижно перегукується з чернівецькою майолікою. Й. А. Ланг отримував замовлення різних видань і на міні-плакати (серія на тему моди 1905 року), і на картки-запрошення 1905 року («Raum für Schrift», «Concert»). Ескізи зберігаються у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Завдяки інформації журналу «Die Kunst: für freie und angewandte Kunst», 1903, вип. 7 дізнаємося про твори Ланга і в галузі прикладної графіки, поширеній в середовищі художників сецесіону. Так, наприклад, за ескізи етикеток до шоколаду він отримав 4-премію відомої фірми «Stollwerck».
Джерело: Версії. – 2019. –  01 грудня.
 
 
Мистецтво книжкової графіки є і в творчості чернівецької талановитої художниці, графіка та насамперед ніжного аквареліста Наталі Ярмольчук
 
Відлуння життя
 
«Книжка-альбом чернівецького видавництва «Золоті литаври» «Летючий Промінь Вічності» про художницю Наталю Ярмольчук, що передчасно пішла з життя, — нова творча робота Тамари Севернюк, в якій поетеса виступила як автор і упорядник.
 
Для читачів ця подія виявилася нагодою зустрітися з двома талановитими буковинками, мистецьке життя яких осяяне потужним і неповторно прекрасним світлом творчості. Основою видання є схвильовано-зворушлива розмова про трепетну поетичність акварелей Наталі Ярмольчук і її ліричний хист. Разом з тим книжка є освідченням автора і даниною пам’яті про незабутній і плідний творчий діалог двох митців, про який Тамара Севернюк пише: «Якась стрімка хвиля освятила наші короткі п’ять років спілкування і творчості».
 
Творчість «надзвичайно багатогранної, самобутньої» майстрині автор книжки характеризує з висот власного поетичного обдарування емоційно й щиро. Чутливе серце Севернюк тонко сприймає світлі й печальні акварельні мелодії Ярмольчук. Вона глибоко переживає інтонації пастелей Наталі, зазначаючи їхні «важкі барвні тони...», які звучать «як засторога — природа не завжди безжурна і весела»... Альбом гарно проілюстрований і дає вичерпну можливість кожному, хто переглядає його, відчути характер образного світу Наталі Ярмольчук. В книжці подано: фотопортрети художниці, 194 її репродукції та 54 світлини. В ній вперше публікуються вірші з рукописної книжечки Н. Ярмольчук «Катарсис», фрагменти щоденників та листів, які увійшли до розділу «Наодинці з собою». Тамара Севернюк пише: «Як поет Наталя Ярмольчук дивовижно самозречена й оголена... Наталине тонке, тендітне, але міцне Слово — це і є сама Поезія Необхідності очищення і втаємниченого благання допомоги та розуміння». Автор надає читачеві можливість заглибитись у роздуми Наталі про світове мистецтво та літературу, цитуючи рядки рукописів та пропонуючи репродукції творів її улюблених митців та обкладинок дорогоцінних для неї книг».
«День». – 2008. – 12 лютого (№25).
 
І завершує текст публікації п.Тетяни про художника, в мистецькій спадщині якого книжкова графіка посідає дуже почесне місце – графіка Івана Балана.
 
Моя земля – мій край
 
«Талант майстра книжкової ілюстрації, графіка та живописця зростав на ґрунтовній професійній освіті, яку він отримав в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Львові. Водночас засадничою основою його творчого становлення та утвердження як митця є гармонійна цілісність особистості Івана Балана. Він щиро вболіває за долю України та живе Україною. Багаторічний творчий доробок художника є цьому свідченням: його провідна тема, ще навіть до Незалежності України, – історія визвольної боротьби українського народу та його традиції. З винятковою переконливістю це проявляється в численних ілюстраціях до багатотомного видання українського історика-дослідника Нестора Мизака «За тебе, свята Україно». Образний лад цих непересічних ліногравюр будується на гранично лаконічному висловлюванні, майстерно поданому у двоколірному зображенні: сріблясті чорно-білі композиції або оксамитно-чорні силуети у білому просторі набувають емоційної сили, яка бринить рідкісним напруженням. Художник майстерно використовує прийом спрощення форми, від чого зображення набирає ознак образу-символу, що хвилює та закарбовується в пам’яті. Надзвичайна виразність таких експресивно узагальнених композицій, як «Спокій», «Лиха вість» з велично монументальними силуетами згорьованих жінок, у яких разом з людьми тужить і вся природа. Хвилює метафоричність чудових ліноритів із зображеннями журавлів («За Сибіром сонце сходить») і дерев, де яблуні з вербами сприймаються живими істотами з долями, суголосними подіям людського життя («Тиша», «Вічне», «Палаючі верби»).
 
Вагомою частиною творчості Івана Балана є книжкова ілюстрація. З його оформленням та ілюстраціями побачили світ десятки видань. Прикметно, що графічні інтерпретації художника напрочуд співзвучні поетиці літературних творів. Водночас він є визнаним майстром книжкового знаку. Численні екслібриси, виконані ним у різноманітних техніках, перебувають у багатьох колекціях. Тільки у Чернівецькому художньому музеї зберігається 12 його екслібрисів».
Джерело: Версії. – 2016. – 18 серпня.
 
Життєві емоції у мистецьких візіях Івана Балана
 
«Перед нами постав цікавий майстер книжкової графіки, а також митець, який впевнено почувається в малярстві. Разом з тим, експоновані твори дають відчути, що образотворча праця знаходиться у злагоді й гармонії з його життєвими уподобаннями. Заглибленість в національну історію і наполегливість у потягу дійти об’єктивної суті духовних джерел є складовими творчого методу автора. Відтворюючи життя у візуальних образах, Іван Балан надихається образами Батьківщини, він живе Україною, думає про Україну. Реальні життєві емоції посилюються мистецькими візіями, відтак народжуються пейзажі-картини, натюрморти, книжкові знаки та ілюстрації літературних творів».
Джерело: «Буковинське Віче». – 2001. – 27 жовтня.
 
 
  
  
 
А детальніше про творчі пошуки та знахідки Тетяни Ігорівни можна дізнатися, завітавши на її сайт, де представлена вся її дослідницька і пошукова багатолітня праця:
 
 
  
 
В ці осінні ювілейні та знакові для п.Тетяни Дугаєвої дні ми зичимо їй найціннішої розкоші спілкування тільки з тими рідними та друзями, які дарують миттєвості гармонії і комфорту для душі. Нових прецікавих мистецьких знахідок і відкриттів з духовної спадщини Чернівців та Буковини, повернення достойних імен та невідомих творчих робіт в мистецьку скарбницю.
 
Натхнення Вам, шановна Тетяно Ігорівно, від вишуканих кольорів та чистих ліній в навколишньому світі ще на довгі роки!!!
З незмінною повагою і вдячністю за підтримку
 та допомогу та щирими зиченнями добра і світла
колектив Муніципальної бібліотеки Анатолія Добрянського
та шанувальники Ваших творчих пошуків з Чернівців.
 
 
Фото та ілюстрації з особистого фонду Тетяни Дугаєвої та з інтернет-ресурсів
Підготувала Леся Щербанюк