Нові надходження

За життя Анатолія Миколайовича Добрянського всі чернівецькі письменники, науковці мали за щастя потішити його новою книгою, монографією чи авторефератом. А тепер, за гарною традицією, всі вартісні нові видання отримує бібліотека його імені.
 
Так нещодавно, в день, коли працівники бібліотек святкують своє професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек, ми отримали дарунок від літерaтурознавця, культуролога, завідувача кафедри української літератури Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича, професора та вдячного і талановитого студента Анатолія Миколайовича – Володимира Івановича Антофійчука. Це щойно видана у Бухаресті видавництвом «RCR Editorial» і фінансована Союзом українців Румунії нова книжка «Буковинські образки». Це видання є результатом багатолітньої копіткої дослідницької праці і ретельних наукових пошуків, наполегливого збирання матеріалів у Чернівецькому архіві, частково у сімейних бібліотеках та родинних архівах, у бухарестському архіві Бібліотеки Академії Румунії.
 
Володимир Антофійчук Буковинські образки. Статті, передмови, рецензії, спогади. – Видавництво «RCR Editorial», Бухарест, 2020. – 352 с.
 
Це збірник наукових і науково-популярних статей, есеїв, передмов, рецензій, спогадів, які підготовлені на основі архівних даних та нових наукових розвідок, в яких Володимир Іванович вперше робить спробу відтворити цілісно, за тематично-хронологічним принципом, історію українського письменства Буковини в обидвох її частинах – Північній та Південній.
 
Тому зрозуміло, що перший розділ «Шевченко і Буковина», присвячено власне ролі Тараса Шевченка та його творчості для пробудження українства на теренах Буковинського краю. Цикл розвідок під символічною назвою «Апостол Правди» включає всі вартісні публікації на цю тему, про що власне говорять самі назви: «Зародження і становлення Буковинської шевченкіани між 1881-1886 рр.»; «Буковинська шевченкіана кінця ХІХ ст./1887-1901»; «Буковинська шевченкіана першого десятиліття ХХ-го ст.»; «Столітній ювілей Шевченка на Буковині», «Великий Кобзар у житті й творчості буковинських письменників кінця ХІХ – початку ХХ-го ст.», де вміщені дослідження шевченківського феномену таких знакових науковців, як Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Сильвестра Яричевського, Степана Смаль-Стоцького, Осипа Маковея, Ольги Кобилянської та інших. В розділі представлено розвідки професора Антофійчука «Псалом у творчості Шевченка та Емінеску», «Невідома шевченкіана Сильвестра Яричевського», рецензії на книжку «Він жив і буде жити (На спомин 50-их роковин від смерті Шевченка)» та на двотомне двомовне бухарестське видання «Pagini ale șevcenkianei din România» – «Сторінки румунської шевченкіани» (2016; 2017), започаткованої (1894 р.) критиком Константіном Доброджяну-Ґерею, яка потім успішно продовжила свій розвиток включно до наших днів розвідками Міхаїла Садовяну, Віктора Тулбуре, Стеліана Ґруї, Магдалини Ласло-Куцюк, Дана Хорії Мазілу, Іона Козмея й інших. Не оминув своєю увагою Володимир Іванович сучасних «найактивніших популяризаторів» Шевченка – Івана Кідещука та «Румунську Шевченкіану в осягненні професора Івана Ребошапки».
 
В другому розділі представлено нові дослідження про творчість буковинських класиків Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської, Осипа Маковея, Сильвестра Яричевського, Дмитра Загула, Дениса Онищука та інших представників красного письменства. Для дослідників літературного процесу на Буковині аж надто цікавими будуть мало вивчені і надто скромно досліджені такі творчі постаті кінця ХІХ – першої половини ХХ століття, як Микола Устиянович, Ілля Іллюк, Сидонія Никорович, Іван Одовічук, Клавдія Бобикевич, Іван Абрам’юк, Денис Онищук, Іван Бордейний, Орест Масикевич, Осип Дуда та інші.
 
На окремі сторінки заслуговують розвідки про письменників, які в силу історичних подій опинилися в Південній Буковині, в іншому культурному та мовному середовищі, проте продовжували писати українською мовою і залишили достойну духовну спадщину в поезії, прозі, фольклорі, літературознавстві, публіцистиці. Володимир Антофійчук, будучи ще й професором Сучавського університету імені Штефана Великого і почесним доктором цього ж вузу, відкрив і повернув ціле гроно таких імен, серед яких Михайло Михайлюк, Теофіль Ребошапка, Михайло Волощук, Степан Ткачук, Іван Непогода, Павло Шовкалюк, Іван Негрюк, Василь Клим, Корнелій Регуш, Юрій Лукан, Іван Ребошапка, Ігор Лемний, Микола Чередарик, Євсебій Фрасенюк.
 
Надто цікавий третій розділ цього видання, в якому вміщені ґрунтовні доповіді та статті, приурочені ювілейним датам поважних науковців-філологів: поету, історику і критику літератури, перекладачу і видавцю письменників Буковини Богдану Мельничуку; шевченкознавцю, письменнику й викладачу Бухарестського університету Стеліану Ґрую-Яцентюку; невтомному поету, прозаїку, есеїсту, перекладачу та громадському діячу Степану Ткачуку; україністу, письменнику, редактору й видавцю Михайлові Михайлюку; письменнику, критику й публіцисту, фольклористу й педагогу-просвітителю Іванові Кідещуку; літературознавцю, інтерпретатору творчості Григорія Сковороди, перекладачу «Саду Божественних пісень» на румунську, педагогу і журналісту Євсебію Фрасинюку.
 
Не оминув своєю увагою Володимир Іванович і колег з кафедри української літератури ЧНУ ім.Ю.Федьковича: Бориса Бунчука, Анатолія Нямцу, Василя Джурана, своїх славних вчителів в Чернівецькому університеті Василя Лесина, Михайла Івасюка, Юрія Гречанюка, письменника і головного редактора газети «Буковина» Володимира Михайловського. Звісно, що нам було дуже приємно перечитати ще раз спогад Володимира Івановича «Ніжинська лекція» про Анатолія Добрянського, як про «буковинського златоуста», ерудита, незабутнього і неперевершеного оратора, про свого улюбленого вчителя, про якого й досі студенти-філологи переповідають легенди. Тут професор Антофійчук детальніше зупинився на одній знаковій лекції на тему «Олександр Довженко», яку знаменитий викладач прочитав перед студентами і вчителями-словесниками Ніжинського педагогічного інституту, під час якої цитував з пам’яті цілі фрагменти з автобіографії Довженка так, немов би сам Довженко викладав слухачам свої спогади про сталінські репресії «ворогів народу»: «Я хочу жити на Україні /... / Я України син, України. Я вмру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю в Києві, десь над Дніпром, на горі». Володимир Антофійчук згадує: «Уже майже чверть століття пройшло з того часу. Але, як і тоді, бачу ніжинську аудиторію, чую голос Анатолія Миколайовича, і не перестаю дивуватися силі його таланту – таланту Учителя, Оратора й Ерудита».
 
Тонко і точно відмітив наукову цінність цього видання відомий в Румунії публіцист, фольклорист, перекладач, письменник Іван Кідещук в статті: «Володимир Антофійчук: «Буковинські образки» – вираз художньої єдності українців», яка опублікована в літературно-культурному журналі українських письменників Румунії «Наш голос»: «У книжці вперше подано цілісне осмислення буковинського літературознавства, справжньої літературної панорами всієї Буковини, складеної з цілої когорти українських письменників Румунії, про яких автор друкував у журналі «Наш Голос», і письменників Чернівеччини, відомих у культурному колі української інтелігенції Румунії з наукових конференцій Бухарестського та Клузького університетів, ювілейних свят Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської та ювілеїв публікацій СУР-у i книжковoго ринку Гаудеамус».
 
 А професор Володимир Антофійчук, зібравши по зернині весь цей розсіяний по різних джерелах духовний літературний скарб і видавши під однією обкладинкою, щиро надіється, що його працю продовжать небайдужі дослідники і вона «спричинить нові думки й дискусії щодо українського літературного процесу на Буковині». Ми щиро зичимо Володимиру Івановичу мати добрих і фахових послідовників на цій благодатній науковій ниві.