14-12-2020

Нові надходження: Каспрук І. Вплітаючи квіти у своє волосся

Фонд Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського поповнився поетичною новинкою. Наша давня читачка Ірина Каспрук (Сонячна) порадувала працівників бібліотеки несподіваним подарунком – дебютною збіркою віршів «Вплітаючи квіти у своє волосся…» з таким милим дарчим написом: «З найщирішими побажаннями процвітати та чудових читачів для колективу Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського! Дякую за теплі спогади, які Ви залишили у моєму серці! З повагою Ірина Каспрук». Неймовірно приємно було отримати від Ірини цю книжечку, адже вона свого часу відвідувала при Муніципальній бібліотеці авторську мистецьку світлицю «О, що то є – поезія землі?», яку багато років очолювала поетеса Тамара Севернюк з талановитими чернівчанами. Тут робила свої перші поетичні спроби та самовдосконалювалася, щоб через багато років видати власну збірку.
 
Каспрук І. Вплітаючи квіти у своє волосся / Ірина Каспрук. – Тернопіль: Видавництво «Крок». – 140 с.
 
Як зазначає відома українська поетеса Ліна Костенко: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». На прикладі віршової збірки «Вплітаючи квіти у своє волосся…» ми вкотре переконуємося в правдивості цього твердження. Поетка щира і відкрита, вона наївно пускає читачів у свій маленький світ, ділиться з ними сокровенним. Образ ліричної героїні плавно витікає з свідомості авторки, вони існують в тісному симбіозі. Складається враження, що авторка проходить крізь терни буденщини і вперто намагається здобути свою блакитну квітку. Жінка впевнено говорить про те, хто вона і чого прагне в житті, розповідає про свою історію кохання та радість материнства.
 
Лірика Ірини – інтимна, ніжна, вона торкається найтонших струн читацької душі. Очевидно, не одна юна читачка впізнає себе у цих віршах, не одна сльоза проллється на білосніжний папір і не одна закладка майорітиме в цій милій, рожевій, дівчачій книжечці. Вірші ніби самі собою розбиваються на цитати, просяться стати частиною вашої власної історії.
 
Авторка замислюється про майбутнє, на сторінках збірки з’являються її філософські роздуми. Крізь призму досвіду Ірина робить висновок:
 
«Все тому, що внизу завжди нудно і прісно,
Все тому, що в зростанні завжди є потреба»
 
Зачаровує вміння авторки писати про буденні речі цікаво, образи і символи в її ліриці самобутні, незвичайні і неочікувані, в кожному рядку прочитується глибоке авторське «я».
 
Збірка поєднала вірші, написані на різних етапах життя поетки. Читач проживає події разом з ліричною героїнею, стає свідком становлення її свідомості, морального розвитку, переоцінки і зміни життєвих цінностей та пріоритетів.
Інколи авторка заплутується, відчуває втому і їй навіть здається, що все в житті йде шкереберть, але потім вона збирається з силами, робить відповідні висновки і продовжує рухатися вперед. Саме ця здатність авторки захоплює і чарує читачів - неймовірна внутрішня сила і витривалість, вміння дарувати сонячне тепло своїм ближнім навіть в непростий час. Авторка пише:
 
«Знову сяю промінням, цей світ зігріваючи,
Знов лишаюся сильною, що б там не було,
Знов збираюсь докупи, свою пісню співаючи
І продовжую рідним дарувати тепло».
 
 
 
Звідки поетка черпає сили і натхнення? Це досить просто – вона надихається всім, що її оточує, відчуває підтримку рідних людей. Найбільше щастя для ліричної героїні – сім’я, коханий чоловік, синочок і, звичайно ж, творчість. Своє призначення вона бачить не лише в сімейному житті, в ролі матері та дружини, її обов’язок – писати, створювати щось своє, витворюючи цим нову поетичну мову. Її завдання – прикрасити цей безжалісний та понурий світ своєю пресвітлою поезією, поділитися теплом, яке випромінюється з її душі.
 
 
 
Книжечка має 140 сторінок, вона невелика і зручна, її можна взяти з собою будь-куди, щоб коли з’явиться потреба поспілкуватися з ніжною поетичною душею – звернутися до віршів Ірини. Коли поруч немає подружок, чи мами, ці вірші можуть замінити співрозмовника. Людські історії, страхи і переживання чимось схожі, тому в цій поетичній збірці дівчатка можуть знайти пораду і підтримку в питаннях, які їх хвилюють.
 
 
Привертає увагу обкладинка цієї збірки, її неможливо не помітити, вона настільки тепла і ніжна, що викликає прихильність ще до початку читання самої поезії. Разом зі збіркою, у фонді Муніципальної бібліотеки тепер зберігатимуться дуже милі листівки, на яких з одного боку надруковані поезії Іринки Каспрук, а з іншої зображені ілюстрації талановитої художниці Наталії Мацюк. На одній із них читаємо поезію, яку можна вважати маніфестом авторки, її життєвим кредо:
 
Вплітаючи квіти у своє волосся,
Вона защораз закликала весну.
Ці пасма на плечі лягали колоссям,
Будили його від одвічного сну.
Змастивши вуста свої медом з акацій,
Завжди цілувала і, що б не було,
Вона зазвичай уникала нотацій
І без зайвих вагань п'янила його.
А руки лягали на плечі ліанами,
Чіплялись зручніше, довкруж обвивали.
Вони при нагоді ставали капканами,
Котрі у неволі обіймів тримали.
Ті очі манили своєю безоднею,
У них, ніби в морі, так легко втопитись.
Вони не давали почуватись самотньою,
Бо він все у них не міг надивитись.
Магічна краса часто зводила з розуму,
Когось загубила, а когось надихала.
Та сьогодні вона без жодного роздуму
У русяве волосся квіти вплітала.
 
 
 
Бажаємо авторці і надалі жити в гармонії зі світом та собою і тішити прихильників своєю чистою і сонячною поезією.
 
 
 
Підготувала Олена Лисенко
 
 
 
Фото з інтернет-ресурсів