15-01-2021

Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній

Колектив Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського хоче потішити своїх читачів надзвичайно естетичною та цікавою серією видань про українських художників. Усі ці видання ми отримали від наших щирих і добрих друзів зі Львова, які постаралися, аби читачі нашої книгозбірні та чернівецькі прихильники високого мистецтва назагал не пропустили такі достойні і вартісні видання. Розпочати подорож у складний, але неймовірно захоплюючий світ мистецтва пропонуємо з дуже поважного і ґрунтовного проєкту про творчість одного з найвидатніших українських художників початку ХХ століття і при тому мало знаного та належно не поцінованому – Модесту Сосенку. Він представлений двома книгами – монографія «Модест Сосенко [1875-1920]» та альбом-каталог «Модест Сосенко [1875-1920]. Живопис. Графіка». Даний проєкт вийшов з-за підтримки Українського культурного фонду під меседжом «ПізнайЗрозумійЗбережи».
 
Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського щиро вдячна колективу Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові та п. Олесі Семчишин-Гузнер насамперед за такий цінний та естетичний подарунок. Проєкт, присвячений творчості одного з найцікавіших модерних художників початку ХХ століття – Модесту Сосенку, без сумнівів, став одним з найвизначніших видань 2020 року. Тематично книги абсолютно відрізняються, але разом з тим, вдало доповнюють і продовжують одна одну.
 
Семчишин-Гузнер Олеся. Модест Сосенко [1875-1920]: монографія. – Львів: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2020. – 468 с.: іл.
 
Першою варто відзначити наукову працю, монографію відомої дослідниці Олесі Семчишин-Гузнер, кандидатки мистецтвознавства, старшої наукової співробітниці відділу українського мистецтва ХІХ - початку ХХ століття Національного музею імені Андрея Шептицького. Авторка бере активну участь в міжнародних конференціях, виступає з доповідями та організовує живописні виставки. Для роботи над виданням було залучено надзвичайно велику кількість матеріалів та державних установ, серед яких можемо виділити: Національний музей імені Андрея Шептицького, Центральний державний історичний архів України (Львів), Львівську національну бібліотеку ім. Василя Стефаника, Львівську національну галерею мистецтв ім. Б. Возницького, Славську селищну раду та багато інших.
 
 
 
Видання має 470 сторінок, на яких детально та професійно досліджено не тільки творчість, а й біографію відомого живописця. Розпочинається книга традиційним вступом, в якому авторка описує мету і головне завдання цього видання. Як дізнається читач з передмови – Модест Сосенко був одним з найвизначніших монументалістів в художньому житті України початку ХХ століття. Його активна діяльність припала на 1905-1915 роки, але лише після смерті (1920) мистецький талант Сосенка був оцінений по-справжньому. Його близькі друзі та колеги почали видавати наукові праці, організовувати виставки. На жаль, на виставках було представлено лише невелику частину творчого доробку живописця, вони практично оминали монументальні і зосереджували увагу на світських роботах автора. Щоб осягнути трагедію мистецької спадщини художника, варто зазначити, що перша виставка відбулася у 1920-му році, а наступна аж у 1960-му! Сорок років замовчування і приховування радянською владою робіт Модеста Сосенка помітні й досі. Як результат цього: українці не знають геніального художника, його творча спадщина не досліджена в повному обсязі, а багато робіт просто зникли. Очевидно, в радянську епоху постать Сосенка була непопулярна, адже в роботах автора переважали релігійні мотиви. Совєти не могли допустити, щоб український цінитель справжнього мистецтва отримав зразки класичного малярства, які підривали авторитет пануючого в той час соціального реалізму. Як зазначає авторка Олеся Семчишин-Гузнер: «Про Сосенка збереглася велика кількість архівних документів, спогадів його друзів-митців в еміграції, але ґрунтовної праці, яка б охопила всі сфери життя Модеста Сосенка, не було». Своїм священним обов’язком вона вважала презентувати українцям спадщину геніального маляра і разом з тим, дослідити і проаналізувати його життєвий шлях. Адже «творчість тісно переплітається з подіями його життя». У монографії авторка змогла не лише відтворити і упорядкувати найважливіші біографічні етапи, а й дати об’єктивну оцінку персоні Модеста Сосенка. Важливим є дослідження творчості митця не відірвано, одноосібно, а в контексті українського мистецтва початку ХХ століття і тісному зв’язку з іншими відомими персонами того часу.
 
 
 
Книга поділена на три тематичні розділи, також її доповнюють: післямова, висновки, іменний та географічний покажчики, умовні скорочення, список архівних джерел, монографій та статей. Перший розділ називається «Становлення митця» і поділяється на два параграфи: родинне середовище та освіта (1888-1904 роки). Дослідження авторки не локальне, воно охоплює вісім поколінь роду Сосенків, хоч в центрі уваги звичайно Модест. Для того, щоб відтворити родовід, авторці довелося багато працювати з архівними матеріалами.
 
У другому розділі дослідження («На шляху до професійного зростання: 1904-1913 роки») авторка виділяє такі підрозділи: «Співпраця з українськими інституціями та організаціями», «Релігійне, монументальне та станкове малярство», «Портрет і краєвид.»
 
Третій розділ носить назву «Творчість усупереч війні: 1914-1920 роки». Дослідження в цьому розділі стає вужчим, охоплює окремі питання, наприклад: «Участь в оздобленні вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові», «Образ Андрея Шептицького у портретній галереї митця», «У пошуках натхнення: портрети та пейзажі з Адріатики».
 
Модест Данилович Сосенко (23.04.1875 – 04.02.1920) належав до митців, які здобули освіту й утвердилися при сприянні митрополита Андрея Шептицького. Він народився в селі Пороги Івано-Франківської області в родині священика. Навчався в Краківській академії мистецтв (1896-1900), Мюнхенській академії (1901-1902), Національній школі мистецтв у Парижі (1902-1905). Від 1906 року жив у Львові. Впродовж 1907-1914 років працював зберігачем Церковного (від 1911 – Національного) музею у Львові. Працюючи в музеї, копіював ілюстрації та орнаментику рукописних книг для видання "Прикраси рукописів Галицької України XV-XVI віків" (Львів, 1923). Багато подорожував по таких країнах, як Далмація, Італія, Палестина, Єгипет, Франція, Німеччина, підросійська Україна. В 1916-1918 роках перебував на фронті в австрійській армії.
 
Дебютував на київсько-львівській виставці українських малярів та народного мистецтва у Львові в січні 1905 року. На початках мистецької кар’єри працював, насамперед, у жанрі пейзажу, згодом головним напрямом діяльності стало монументальне і станкове релігійне малярство, яке надало творчості Сосенка чималого розголосу й вивело його на одну з перших позицій тогочасного українського мистецького життя західноукраїнських земель. Один із перших серед західноукраїнських малярів розробляв й утверджував національно зорієнтований стиль релігійного малярства ХХ століття. У творчій практиці орієнтувався на зразки ХVІІ століття, поєднуючи їх з актуальними тоді декоративними пошуками сецесії. Особливо плідно працював у монументальному малярстві, виконавши стінописи у сакральних та світських інтер’єрах та намалював ікони щонайменше 11 церков: розписи та іконостас церкви Святої великомучениці Параскеви в Пужниках (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.; 1906—1907, втрачені), Воскресенської церкви в Тлумачі, Воскресенської церкви в Печеніжині (1907—1908, знищені), церкви Архангела Михаїла в Підберізцях (нині село Пустомитівського р-ну Львів. обл.; 1908—1909), церкви Святого Миколая в Золочеві (1911—1913), церкви Воскресіння Христового у Рикові (нині с. Поляни Золочівського р-ну Львів. обл.), Успенської церкви у Славську (нині смт. Славське Сколівського р-ну Львів. обл.; 1909, за участю Ю.Буцманюка), актової та концертної зал Вищого муз. ін-ту ім. М.Лисенка у Львові (1913), церкви Архангела Михаїла в Більчі-Золотому (нині село Борщівського р-ну Тернопільської обл.; 1912, знищені), проект іконостасу Успенської церкви у Львові (1910), іконостас василіянської Онуфріївської церкви у Львові (1902—1908).
 
Художник у своєму монументальному сакральному мистецтві зміг поєднати стародавню візантійську традицію з найновішими європейським досягненнями, та “вплести” в усе це орнаментальне українське мистецтво. Модест Сосенко дав нове життя українським іконам XVI—XVII століть та українським традиціям монументального розпису, які сягають ще часів Київської Русі.
 
Також в 1923 році підготував і видав таку унікальну збірку, як “Прикраси галицьких рукописів XVI–XVII століть Ставропігійського Музею”. Твори Модеста Сосенка зберігаються у Львівському Державному Музеї Українського Мистецтва (близько 100 робіт), Коломийському Державному Музеї Народного Мистецтва “Гуцульщина” та у приватних колекціях. Пейзажне, портретне та жанрове малярство Модеста Сосенка відоме мало, поза колекцією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького все ще не зібране й не систематизоване.
 
Наприкінці життя хворів, доживав віку в митрополичій резиденції при соборі  Святого Юра у Львові. За заповітом – уся спадщина Сосенка перейшла до Національного музею у Львові. Тому працівники музею не могли оминути постать Модеста Дмитровича і не вшанувати його пам'ять таким серйозним і вартісним виданням.
 
Не можна оминути й того, що усі розділи щедро збагачені численними репродукціями малярських робіт Сосенка, архівними фотографіями і документами. Це, безперечно, поглиблює інтерес читачів до постаті художника та його мистецьких робіт. Дуже зручно, що розглядати картини можна паралельно з тим, як читаєш їхній опис.
 
У розділі «Висновки» авторка коротко формулює основні положення дослідження. Нагадує, яке місце займає Модест Сосенко не лише в українському, а й всесвітньому культурному просторі. На долю цього живописця випали різні складнощі та поневіряння, але він гідно протистояв проблемам. Культурна спадщина цього талановитого художника та реставратора є неймовірно важливою для історичної долі України, вона започаткувала нову традицію релігійного і світського малярства, утворену поєднанням питомої української та модерної західноєвропейської традиції.
 
Семчишин-Гузнер Олеся. Модест Сосенко [1875-1920] Живопис. Графіка [зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького ]: альбом-каталог. – Львів: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2020. – 256 с.: іл.
 
Докладніше про художню творчість Модеста Дмитровича Сосенка читачі можуть дізнатися з другої книги. Раді зазначити, що на виданні монографії Олеся Семчишин-Гузнер не зупинилася і зібрала, упорядкувала, дала детальний опис живописним творам автора. Ці роботи увійшли в альбом-каталог «Модест Сосенко. Живопис. Графіка». У передмові та слові від упорядника пані Семчишин-Гузнер піднімає важливі питання української ідентичності в мистецтві, важливості національно-релігійного спадку, закарбованого в монументальному живописі художника. Авторка вкотре наголошує на маловивченості та недослідженості творчості цього геніального художника. Сосенка можна вважати геніальним хоча б за те, що розписувати храми і малювати ікони можуть далеко не всі. Деякі представники монументального та релігійного мистецтва не просто не збагатили, а навпаки – зіпсували українську традицію. Модест Сосенко постійно розвивався, змінював елементи своєї малярської техніки, щось додавав, а щось переставав використовувати. В його роботах, так само, як і в житті, помітний постійний прогрес. Він довів свою винятковість і винятковість свого таланту, а переконатися в цьому допитливий читач може взявши до рук альбом-каталог творів Сосенка.
 
 
 
Перший розділ присвячений живопису. Зустрічає читача «Портрет Лотоцької» (або «Портрет жінки в білому»), написаний у 1901 році в Мюнхені. Упорядниця зазначає рік і спосіб надходження полотна в фонд Національного музею ім. Андрея Шептицького, вказує коротеньку історію твору, рік реставрації (якщо вона була), виставки, на яких була представлена і використану літературу. Серед портретів особливо привертають увагу такі полотна: «Портрет жінки» (1903, Париж), «Продавчиня помаранч» (1903-1904), Париж, «Копія автопортрета Рембранта» (1904, Париж), «Портрет дівчини в зеленій одежі» (1900), «Портрет єпископа Холмського Методія Терлецького (копія)» (1912), «Сивий єпископ» (1913), «Монах у ковпаку» (1913), «Портрет Володимира Шухевича» (1915).
 
Пейзажі також широко представлені в мистецькому доробку Сосенка: «Рання весна на селі» (1903), «Будуа в сонці» (1918), «Краєвид з селом» (1903), «Міський пейзаж із Парижа» (1903), «Веранда, з двома фрагментами на тлі міста» (1903), «Вид на Єрусалим» (1906), «Гірський ліс», «Водоспод» (1906), «Гребля», «Церква в Конюшках» (1910), та багато інших.
 
Побутові картини: «Хлопець обідає», «Розмова», «Діти на плоті» (1913), «Трембітарі» (1914), «Гуцул на коні» (1908-1909), «Бандурист» (1915), «В літню ніч» (1915), «Гуцули з трембітами» (1915). Численні фрагменти розписів храмів та предметів церковного декору.
 
Другий розділ називається «Група давніх пам’яток із малярством Модеста Сосенка», він набагато менший за розмірами. Але не менший за значенням для поціновувачів мистецтва. Тут представлені ікони: «Богородиця з дитям. XVIII ст.», «Спас. XVIII ст.», фрагменти іконостаса церкви Святого Миколая в Золочеві: «Царські врата. XVIII ст.», «картуші XVIII ст.» Усі ці пам’ятки давнього малярства були реставровані і доповнені Модестом Сосенком.
 
Третій розділ охоплює графіку видатного маляра. Тут зібрані різножанрові роботи. Починається розділ «Академічним актом жінки», «Академічним актом юнака» та «Академічним актом чоловіка». Потім читач бачить різні начерки і зарисовки олівцем: «Пророк» (1907-1908), «Архангел» (1907-1909), «Євангеліїст» (1907-1909).
 
Одними з найпрекрасніших робіт Модеста Дмитровича треба визнати картини «Христос благословляє дітей» і «Христос і Марія» (1907-1910).
 
 
Вони нагадують благородні мозаїки стародавніх храмів, випромінюють тепло і надію. Зібрано серію картин для проєкту розпису Успенської церкви у Львові, проєкт іконостаса, багаточисленні орнаменти. Також цікавими у виконанні є зображення «Святителів» (1910-1912), «Монах із митрою в руках», «Монах із свічкою в руці» (1911). Ескізи до монументальної поліхромії датуються 1911-1914 роками і захоплюють глядачів своєю яскравістю і поєднанням барв. Тут також представленні роботи з народного життя: «Дівчинка зі сопілкою» (1913-1914), «Хлопець із бубном» (1913-1914), «Бандурист», «Лірник» (1913-1914). Завершує розділ автопортрет митця, виконаний пастеллю.
 
Розділ «Втрачене» містить світлини, на яких зображенні роботи автора. На превеликий жаль, ці безціні шедеври були втрачені в часи комуністичного режиму. Серед таких робіт особливо виділяються: «Портрет дами в жовтому» (1904), «Портрет митрополита Андрея Шептицького» (1913), «Різдво Господнє», «Богородиця», «Жовнір на сторожі» та інші.
 
Розділ «Допоміжний фонд графіки. Матеріали, що надійшли до НМЛ у 1925 році зі спадщини художника» налічує аж 507 графічних робіт. Тематика не відрізняється від попередніх розділів. Особливу увагу хочемо звернути на «Лик Христа», виконаний вуглем, під номером 120. Саме ця робота стала обкладинкою альбома-каталога.
 
Завершує видання список умовних скорочень, перелік виставок, на яких були репрезентовані роботи Модеста Сосенка і солідний список літератури, що тільки пітверджує багаторічний, складний і напружений період пошуків та свідчить про високий науковий професійний рівень невтомної дослідниці та натхненниці пані Олесі Семчишин-Гузнер. Цим виданням вона без перебільшення повернула мистецький талант в духовну скарбницю української культури. Та власне, як сказала дослідниця : «Сосенко вартує того, щоби ми більше звернули на нього увагу і дали достойну оцінку його творчості й творчому доробку. Мені хочеться, щоби він став до нас ближчим. Щоби не був художником, прихованим для нас за крилатими висловами, гарними фразами, а щоби ми побачили його митцем, людиною, яка жила у свій час, мала свої якісь переживання, свої цілі, свої завдання… І він їх виповнив, як на мене, вповні. Я хочу, щоби всі це зрозуміли. Й належно оцінили все, що він зробив». Можемо тільки додати, щоці амбітні мрії п.Олесі вдалося втілити.
 
Видання вийшло у книжковій друкарні «Коло», це повноколірний друк на крейдованому папері, тираж становить 500 примірників. Тому зрозуміло, що це дуже коштовне видання, яке вже стало бібліографічною рідкістю. Це такий вишуканий дарунок для художників, колекціонерів, реставраторів, архітекторів, мистецтвознавців, студентів мистецьких вишів. Читачі отримають естетичне задоволення від творчості одного з найвизначніших малярів початку ХХ століття і новатора українського монументального живопису Модеста Дмитровича Сосенка та відкриття і глибшого пізнання його дуже непростого життєвого шляху.
 
Олеся Семчишин-Гузнер – кандидат мистецтвознавства, науковий співробітник НМ у Львові у відділі «Українського мистецтва ХІХ – поч. ХХ ст.»; у 2001-2013 рр. – викладач кафедри історії і теорії мистецтва ЛНАМ; учасник дослідницького проекту по фіксації сакральної спадщини українців в Канаді «Сакральні пам’ятки: проект за документування духовної спадщини» (Едмонтон, Канада) (літо 2009-2012 рр.).
 
Наукові зацікавлення: художнє життя Галичини др. пол. ХІХ – п. п. ХХ ст.; творчість українських митців краю, мистецькі організації, виставкові проекти, музеї Львова і історія формування й збереження їх колекцій, вплив творчих особистостей на стилістичну спрямованість українського мистецтва зламу ХІХ-ХХ ст. тощо.
 
Куратор виставок: Т.Вацика (2008 р.), М.Сосенка (2010 р.). Автор альбому каталогу «Іван Северин (1881-1964)» (2009 р.), монографії «Модест Сосенко», «Модест Сосенко. Живопис. Графіка», та понад 50-ти публікацій.
 
 
 
Підготувала Олена Лисенко 
 
 
Фото з інтернет-ресурсів