20-01-2021

Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній

Ще одну порцію книг про мистецтво презентуємо нашим читачам, люб’язно надіслані львівськими приятелями Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського.

Продовжуючи тему наукових досліджень в сфері мистецтва, презентуємо монографію заслуженого діяча мистецтв України Любові Волошин «Ольга Плешкан».
 
Любов Волошин Ольга Плешкан. — Львів : ТзОВ «ВФ «Афіша»», 2010. — 371 с.
 
Праця розділена на шість розділів, каталог творів Ольги Плешкан, ілюстрації до малярських, акварельних робіт та естампів. Основна увага дослідження зосереджена на навчанні Ольги в Мистецькій школі О. Новаківського у 1925-1932 роках.
 
Ольга Плешкан — одна з талановитих учениць Мистецької школи Олекси Новаківського, вона увійшла в історію української мистецької класики як творець інтимних за настроєм, мрійливо-поетичних образів покутської землі.

Уся її творчість — це цільний і завершений у своїй значимості світ образів, де домінують незвичайна щирість, лагідна гармонія та душевна чистота.
 
Доля дарувала їй щасливу можливість жити серед чарівної природи українського Покуття і формуватись у специфічній атмосфері духовно-культурних традицій, що панували у старих галицьких священицьких родинах. Значний вплив на світогляд Ольги та на її творчість мали близькі родинні стосунки зі славетним українським новелістом Василем Стефаником.
 
Палко мріючи стати художницею, Ольга Плешкан по закінченні в 1918 році Української гімназії в містечку Городенці та філологічного відділу Українського таємного університету у Львові (1921–1925) прагнула навчатись у новозаснованій тоді Мистецькій школі О. Новаківського. На заваді стояла фінансова скрута. Розуміючи цю ситуацію, її близький родич (чоловік двоюрідної сестри Дарії) професор Йоаникій Шимонович, викладач економіки в Українській Таємній політехніці, розпочав клопотання «у справі Олиної стипендії». У листі до Василя Стефаника — дядька й опікуна Ольги — він запропонував йому разом з Олексою Новаківським звернутися до митрополита Андрея Шептицького з проханням виділити Ользі Плешкан грошову стипендію на навчання. «Це, — писав Й. Шимонович, — було би для неї і для нас справою великої ваги. Нехай вже буде артисткою-маляркою!» Сьогодні не володіємо інформацією про їхні спільні подальші дії в тій справі. Втім, можемо лише здогадуватися, що Митрополит після їхнього звернення вирішив це питання позитивно, бо вже в лютому 1925 року, ще не склавши випускного іспиту в університеті, Ольга розпочала навчання в Мистецькій школі О. Новаківського. Студіювала там із перервами впродовж семи років (1925–1932) і була однією з найбільш старанних, талановитих і відданих учениць великого маестро.
 
Авторка монографії поділила життєвий і творчий шлях мисткині за хронологічним принципом і виділила такі періоди: «На роздоріжжі. Навчання в Українському таємному університеті у Львові. 1921-1925», «Студії в мистецькій школі О. Новаківського. 1925 - 1932», «Роки творчої зрілості. 1932 - 1957», «Снятин. Останні роки творчості. 1957 - 1985».
 
Жанрове та тематичне розмаїття творів художниці зачаровує: тут пейзажі, портрети, картини на біблійну, побутову тематику, естампи. Техніки художниця також використовувала різні, серед фарб віддавала перевагу акварелям та олії. Ця монографія є надзвичайно цінним та корисним виданням в сфері мистецтва, адже містить в собі ґрунтовне дослідження життєвого та творчого шляху однієї з найвизначніших художниць ХХ століття Ольги Плешкан.
 
Отковичі Мирослав Наталка Тарас. Живопис Графіка. Каталог. / Вступ. Слово Р.Яцків. – Львів, 2012.
 
Трьох Отковичів поєднують не тільки родинні зв’язки, а й мистецький талант та покликання художника. Виставка цих близьких, але абсолютно різних художників демонструє увесь спектр таланту та мистецьких інтерпретацій родини Отковичів. Роман Яцків дав коротеньку, але влучну характеристику художніх стилів цих митців.
 
Першим представлений Мирослав Откович. Ще в 1970-х роках він визначився з основними мотивами та техніками свого живопису. Для його робіт характерна висока образність, відображаються враження автора від навколишньої дійсності. Відчувається вплив на митця церковної та релігійної графіки, яка дивним чином поєднується з постмодерністським характером його робіт. Серед таких варто назвати: «Зима у Львові. Собор святого Юра» 2010, «Карпатська осінь» 2009, «Рододендрони» 2011 року. На цих полотнах відчутне глибоке світосприйняття автора, відображення дійсності крізь призму особистого чуття.
 
 
Далі мова йде про сина Мирослава Отковича – Тараса. Роман Яцків зазначає, що цей досить молодий автор перебуває на стадії пошуку власного художнього стилю, тому часто змінює техніки, підбирає найбільш відповідні. Техніка його робіт добре відточена і не потребує змін. А стиль поступово народжується в свідомості художника. Серед полотен Тараса Отковича варто виділити «Натюрморт з каменями» 2012, «Свіржський замок» 2010, «Чорна рілля» 2012.
 
 
Останньою в переліку, але далеко не в майстерності говоримо про Наталку Откович. Вона племінниця Мирослава та сестра Тараса Отковичів. Про її художній стиль Роман Яцків виразився так: «[його]відрізняє особливий ліричний погляд на довколишність…мислення еволюціонує до міфологічного «моделювання» образів природи з привнесенням ненав’язливих інтимних переживань через відповідні атрибути асоціативної пам’яті». Роботи Наталки дійсно дарують заспокоєння і тепло, здається, що світ зупинився на полотнах цієї мисткині. Серед таких найбільш цікавими є «Споглядання» 2012, «Самотня» 2010, «Нічне життя кактусів» 2012, «Подорож» 2012, «Весняне місто» 2012.
 
Ярослав Крушельницький. Живопис. Альбом. / Вступна стаття Л. Волошин. – 24 стор., 17 іл.
Не можна оминути альбом, присвячений творчості Ярослава Крушельницького. Упорядником і автором вступної статті є Любов Волошин. Дослідниця робить короткий аналіз життя і творчості «українського Ван-Гога». Реципієнти можуть переконатися в актуальності цього порівняння, переглянувши його роботи. Як зазначає Любов Волошин: «молодий художник захоплювався експресіонізмом та фонізмом». Його полотна яскраво відображають внутрішній стан митця, для якого основним завданням було гармонійне поєднання кольорів. Усі лінії кучеряві, необережні, на перший погляд. Ярослав Крушельницький – представник українських митців в еміграції. Через терор та політичні репресії в СРСР був змушений тікати в Європу, жив і творив в Люксембурзі. Серед полотен художника можна назвати такі: «Бурхливе море» 1953, «Дрімаючі каштани» 1958, «Бурштинове дерево» 1970, «У сауні» 1970.
 
 
Володимир Будніков «Сховок для світла»   Каталог виставки. – Львів, Львівська Національна галерея мистецтв ім. Б.Возницького, 2020. – 79 с.
 
Виставка Володимира Буднікова «Сховок для світла» також пройшла в Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького за сприяння Тараса Возняка. У вступній статті останній дає коротку характеристику творчого доробку художника. Композиції Буднікова – яскравий приклад сучасного мистецтва, вони складні, малозрозумілі, герметичні. Переглянувши виставку гості могли зробити висновок, що митець користується лише чорною, білою та блакитною фарбами – всі вони холодні. Вони ніби промовляють крізь назву виставки – сховок для світла. Ці кольори поглинають тепло, затягують його в холодні тунелі свого кольору. Лише одна картина, яка називається «Червоне з серії Метафізика кольору» 2005 є яскравим, центральним та основним образом цієї виставки. Це полотно подібно до сонця освічує всі навколишні картини, воно в центрі геліоцентричної системи, воно і є центр. Очевидно, кожен сприймає ці роботи якось інакше, бо асоціативні ланцюжки в кожного різні.
 
 
 
Маргарита Жиліна Олена Зальоток Альбом
 
В контексті розмови про живопис та мистецтво кілька слів про Маргариту Павлівну Жиліну – відому українську дизайнерку та Олену Зальоток – представницю молодої української генерації в сфері художнього та промислового текстилю. Їхні дизайнерські роботи поєднують в собі український народний орнамент, архетипні образи та особисте мистецьке бачення. Разом жінки створюють неперевершені роботи, які поєднують найкращі риси їхньої творчості. Роботи Маргарити Жиліної: «Гуцульська родина» 1970, «Україна молода» 1994, «Народна пісня» 2004. Серед витворів Олени Зальоток назвемо: «Лілії» 2006, «Лев» 2006, «Вирій» 2006. Спільні роботи мисткинь представлені в альбомі також, це: «Веселкові плахти» 2008, «Полуничка» 2008, «Туманний ранок» 2002, «Іванна» 2004.