25-01-2021

Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній

Наступний митець, каталог виставок якого нам пощастило отримати від пані Роксоляни Загайської, це український маляр, графік, поет, прозаїк, драматург та сценограф Мирослав Ягода (1957 — 2018)

Цільний і чесний у своїй багатоманітній творчості, «український Гоя», був визначною фігурою українського мистецького андеґраунду. Народився в селянській родині, закінчив школу в смт. Гірник Львівської області, навчався у Червоноградському гірничому технікумі. З 1980 року замешкав у Львові, спершу у майстерні знайомого скульптора, а з 1985 року – у своїй майстерні (підвал з двох кімнат) на вул. Марченка, 4 (тепер вул. Тершаковців). Тут він жив і працював до останнього дня. Впродовж 1981-1987 років заочно навчався в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова на відділі «Графіка». У період навчання розписував церкви у Вінницькій, Львівській і Тернопільській областях.
 
Мирослав Ягода Каталог виставки. Живопис / Myroslav Yagoda exhibition catalogue. – Львів, ЛНГМ, 2019. – 246 с.
 
Мирослав Ягода Каталог виставки / Myroslav Yagoda exhibition catalogue. – Львів, ЛНГМ, 2019. – 82 с.
 
 
 
Поступово увійшов у львівський мистецький світ, але залишався осторонь, провадив досить замкнутий спосіб життя. Вже наприкінці 80 -х років став культовою фігурою місцевого андеґраунду, а його пивниця-«храм» –  особливим місцем у Львові, через яке «переходила довжелезна вервиця візитерів».
 
Брав участь у виставках і арт-акціях у Львові, Києві, Одесі, Харкові, але здебільшого за кордоном: у Польщі, Австрії, Угорщині, Німеччині. В 2001 році працював у місті Ґраці (Австрія) як стипендіат міжнародної програми Cultural City Network. В ранніх роботах Ягоди багато танатичних мотивів: чорне тло, черепи, кістки, мертві поїдають мертвих. Пізніше він відійшов від цього доволі таки песимістичного стилю. Художниця Антоніна Денисюк якось побачила в його майстерні червону картину і дуже зраділа, адже це свідчило, що художник повернувся до світлого сприйняття навколишнього світу. Своєрідним порятунком для нього в той час стало захоплення так званим трансценденталізмом, це такий напрям у філософії. Який вивчає те, що лежить за межами досвіду і його неможливо пізнати та зрозуміти. Він почав читати книги Канта, Ніцше і християнських філософів. І  навіть почав колекціонувати розп'яття. Друзі радо приносили йому нові експонати. Через деякий час хрестами була завалена вся квартира.
 
Мирослав Ягода був не тільки живописцем, але й поетом та драматургом. Своїм коштом він видав чотири поетичні збірки: «Черепослов» (2002), «Дистанція Нуль» (2006), «Сяймо» (2008), «Паралельні світи» (2011). Його твори переклали німецькою, польською, угорською мовами. У 2002 році у львівський театр «Небо» поставив п'єсу Ягоди «Ніщо».
 
Видання цих каталогів було здійснене за підтримки Незалежного культурологічного журналу «Ї». Виставки проводилися в Львівській галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького, статті належать талановитому Тарасу Возняку. Читачі можуть вкотре переконатися на прикладі постаті Мирослава Ягоди, що геніальність і безумство знаходяться поруч, межа між ними вкрай хитка. До деяких полотен Ягоди є написані статті з поясненнями, вони допомагають увійти в художній світ майстра і осягнути його задум. Серед картин варто виділити: «Автопортрет», «О-зеро», «Червоний кінь».
 
Також Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського отримала два каталоги живописних робіт талановитої постмодерністки Влади Ралко.
 
Влада Ралко Київський щоденник. – Мистецьке об'єднання "ЧервонеЧорне" та Видавництво ArtHuss: 2016. – Мова: українська, англійська.
 
Влада Ралко Між своїм і тим самим. – Мистецьке об'єднання "ЧервонеЧорне" та Видавництво ArtHuss: 2016.
 
 
Виставки пройшли в Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького, одна під назвою «Київський щоденник», а інша – «Між своїм і тим самим». Тематично виставки надзвичайно глибокі, адже вони розкривають складні і болючі для українців питання. Виставка «Київський щоденник» - результат рецепції художницею подій 2013-2014 року, Революції Гідності, анексії Криму та війни на Сході України. Автор вступної статті Тарас Возняк зазначає: «нічого потужнішого про цю епоху героїв вже ні написано, ні скомпоновано не буде – рани, попри все, затягуються, біль тупіє.» Влада – очевидиця цих подій, вона не просто спостерігала за всім, а брала безпосередню участь в революції.
 
Саме завдяки цій участі художниця змогла відобразити події на своїх полотнах саме в такому форматі. Вона пропустила крізь себе весь біль і жах, вилила його на папір, щоб цей наступні покоління не забували нашу героїчну історію. Насправді, роботи Влади шокують. Далеко не кожен зможе витримати той психологічний тиск, який створюють ці картини. Не кожен розшифрує приховані сенси, а це дуже важливо для мисткині. Для Влади Ралко важливо бути почутою і побаченою, але її маніфест – «бачу і промовляю», тобто зображення рота і очей зустрічаються скрізь.
 
Наступний каталог відображає картини з виставки «Між своїм і тим самим». Як, знову ж таки, зазначає Тарас Возняк – це відображення травм, переживань і всього жаху, який тече у венах людства. Художницю, як і будь-яку соціальну істоту, мучать загальнофілософські питання. Вона замислюється над сенсом буття, призначенням людини в світі, та багатьма іншими питаннями. Мисткиня намагається дати відповідь на філософську концепцію Ніцше про мертвого Бога, якого вбили люди. Роботи художниці представлені в жанрі трансавангарду, їх важко розуміти. Сучасне мистецтво потребує нових засобів вираження, Влада Ралко їх постійно шукає і знаходить. Картина «Дівчина та смерть» із серії «Лінія розмежування» 2016 викликає особливі почуття. Жах змішується з цікавістю, реципієнт намагається розгледіти всі частини полотна, бо часто на одній картині можна зустріти абсолютно непоєднувані елементи. Очевидно, одного дня буде замало, щоб дослідити всі малярські роботи талановитої Влади Ралко.
 
Ой, у полі жито. У пошуках ідентичності / упор. Г. Новоженець. — Львів, 2020.
 
 
 
Наступною хочемо розповісти про живописну виставку «Ой, у полі жито». Це третя виставка мистецького проекту «У пошуках ідентичності». Сакральною та, певною мірою, архетипною є назва виставки: вигук «ой» відсилає реципієнтів до українського фольклору, народних пісень. Основна мета художників полягала у тому, щоб в формі сучасного мистецтва виразити найдавніші українські символи та найхарактерніші культурі риси. На виставці були презентовані роботи Володимира Патика, Василя Химочки, Дениса Струка, Іви Павельчук, Галини Новоженець, Василя Сада, Романа Яціва, Віктора Ігнатьєва, Ірми Осадца, Володимира Луцика, Дениса Савченка, Катерини Ганейчук, Лідії Гонтар-Балагутрак та Оксани Андрущенко.
 
На своїх полотнах митці здебільшого зображували теплі відтінки, які тяжіють до образу сонця, тепла, квітів. Практично кожна робота мала відтінки українського етнічного орнаменту, який часто можна побачити на стародавніх предметах повсякденного домашнього вжитку, вишивки на одязі. Денис Савченко назвав одне зі своїх полотен «Контрасти», це, на нашу думку, найхарактерніша риса українського народу. Контрасти супроводжують нашу націю ще з часів Київської Русі та досі залишаються надзвичайно помітними в українському суспільстві.
 
Роботи Лідії Боднар-Балагутрак захоплюють своєю технікою виконання. Складається враження, ніби перед реципієнтом якесь стародавнє полотно, на якому ледь помітні літери. Роботи називаються «Що це і є, напевно, Україна», «Якби ти знав, як много важить слово…», «Криза (Чорнобиль)». Саме цей контраст між двома останніми полотнами спочатку занурює глядачів в спогади про доблесть та честь Київської Русі, а потім ніби обдає кригою при спогляданні картини «Криза (Чорнобиль)».
 
Для своїх робіт художники обрали олійні та акрилові фарби. В якості обкладинки використано роботу Дениса Савченка «Помаранчеві смужки».
 
Загалом, учасники виставки прекрасно впоралися зі своїм основним завданням – віднайти українську ідентичність.
Серед нових надходжень хочемо сказати кілька слів про каталог.
 
Дипломні роботи ЛКДУ ім. І. Труша, 2018
 
 
 
Це естетичне видання відразу привертає увагу яскравістю кольорів та їхньому гармонійному поєднанню. В каталозі вміщенні роботи з таких тем: «Графічний дизайн», «Дизайн архітектурного середовища», «Вишивка та моделювання одягу», «Художній розпис», «Реставрація творів живопису», «Художня кераміка», «Скульптура», «Художнє ткацтво», «Художній метал», «Художні вироби з дерева».
 
Талановиті студенти вкотре довели важливість мистецтва та його причетність до повсякденного життя. Своїми рішеннями вони відродили стародавні українські техніки виготовлення кераміки, художнього розпису, вишивки одягу та, безперечно, вдихнули нове життя в ці види мистецтва, додали свій неповторний компонент і урізноманітнили, збагатили художнє мистецтво України. Щиро бажаємо кожному з них досягти успіхів, зачаровувати своїх прихильників та рухатися вперед.
 
 
Підготувала Олена Лисенко