27-01-2021

Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній

Любителям високо мистецтва презентуємо ще одну порцію добрих видань-каталогів, надісланих зі Львова.
 
Серед каталогів чільне місце займає видання 2020 року «Івану Трушу - 150» - це каталог студентських робіт ЛКДУМ ім. І. Труша експонованих в залах Львівського палацу мистецтв та Національного музею у Львові ім. А. Шептицького і присвячена ювілею українському живописцю-імпресіоністу, майстру пейзажу і портретисту, мистецькому критику і організатору мистецького життя в Галичині Івану Трушу, чиє ім’я носить цей престижний мистецький навчальний заклад.
Ольга Коцовська – директорка ЛКДУМ ім. І. Труша написала вступну статтю до каталога, в якому пояснила причини створення виставки. На ній були представленні суто студентські дипломні та кваліфікаційні роботи, але й вони, безперечно, мають на собі відтінок мистецького бачення керівників та викладачів.
 
 
Виставка вражає жанровою різноманітністю: художній розпис, скульптура, реставрація творів живопису, художня кераміка, художнє ткацтво, художній метал, художні вироби з дерева, графічний дизайн, вишивка і моделювання одягу, та навіть дизайн архітектурного середовища.
 
Також каталог містить статтю Марії Ваврух, яка проводить читача в світ мистецтва, допомагає осягнути художні принципи та техніки. Важко виділити з робіт ті, які сподобалися найбільше. Напевно, найбільш звичними будуть портрети та пейзажі, а новими – рішення дизайнерів щодо моделювання одягу, різноманітні ткацькі вироби та скульптури.
 
Триптих каталогів, присвячений творчості Осипа Сорохтея, Франческа Гварді, та Василя Бажая, а також «Угорська рапсодія. Живопис, графіка, скульптура» та «Повернення картини Жоржа де Латура з колекції ЛНУМ після реставрації» побачили світ за підтримки Незалежного культурологічного журналу «Ї». Вони були підготовлені до відкриття виставок цих художників та презентації художніх полотен після реставрації.
 
 
 
 
Виставки проводилися в Львівській галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького.Ідеї провести ці виставки належать Роману Сорохтею, Тарасу Возняку, Габору Сарвашу та Світлані Стець. Окрім талановито виконаних живописних полотен, упорядники збагатили каталоги біографічними довідками і аналізом творчості художників. Полотна Василя Бажая абстрактні, вони поєднують контрастні кольори фарб. Роботи Осипа Сорохтея легко відрізнити від інших, бо в них є цікава риса: вони виконанні на чорному фоні білим кольором, зазвичай це рисунки олівцями. А Франческо Гварді на своїх роботах зазвичай зображував ледь помітні акварельні урбаністичні пейзажі. Тут зображені відомі архітектурні споруди Європи.
 
 
 
Каталог «Угорська рапсодія» продубльовано ще й угорською мовою, що додає виданню ще більшої вартості та популярності. Окрім живописних робіт тут представленні зразки графіки та скульптури. Дивує різноманіття технік і прийомів, які використовували маляри. Тут глядач від портретів переноситься до пейзажів і гравюр, від суто реалістичних полотен до ебстрактних, малозрозумілих. Видання поєднало в собі цілий пласт живописного мистецтва Угорщини, яке має безпосереднє відношення до Львова. Особливу увагу хочемо звернути на портрети Медвея Аугуста фон, наприклад «Портрет жінки». Люди, зображені на цих полотнах, нагадують живих. Складається враження, що за мить вони почнуть рухатися, прокинуться від якогось моментного сну і далі виконуватимуть свою роботу. Це свідчить про високу кваліфікацію і талант угорських майстрів. На полотнах Кедзі-Ковач Ласко зображенні фрагменти дикою, незіпсованої людиною природи. Можна провести паралель з картинами Клода Моне. 
 
 
«Повернення картини Жоржа де Латура з колекції ЛНУМ після реставрації» - каталог до надзвичайно атмосферної виставки. Її найцікавіша ознака полягає в тому, що Латур – французький живописець з Лотарингії Зазнав упливу Караваджо та майстрів нідерландського (Утрехтського) караваджизму. Жорж де Латур народився 13 березня 1593 року в багатодітній родині простого булочника в Лотарингії, в містечку Вік-сюр-Сей поблизу Нансі.
 
 
Дитинство його пройшло в ремісничому середовищі. У 1620 році (деякі джерела вказують на 1621 рік) одружився з Діаною ле Нерф, яка походила зі шляхетної родини. Після весілля художник за рішенням герцога Лотаринзького переїхав до Люневіля, де при герцогському дворі здавна працювали майстри з різних країн. Архівні матеріали розповідають про активну комерційну діяльність Латура. Латур також став свідком жорстоких і трагічних подій у Лотарингії, яка перетворилася на арену запеклих боїв під час Тридцятирічної війни. У 1636 році Люневіль був знищений пожежею. Ймовірно, що згоріло також багато творів митця, створених до пожежі. Потім він разом з сім'єю переїхав до Нансі. А в 1639 році, судячи з історичних документів, відвідав Париж, де отримав офіційний титул «ординарного живописця короля». Існує легенда, яка розповідає, що одного дня Жорж де Латур підніс Людовику XIII свою картину «Святий Себастьєн». І королю настільки сподобалось це полотно, що він наказав прибрати зі своїх покоїв всі інші полотна.
 
В 1644 році Жорж де Латур був призначений офіційним художником Люневіля, а в 1646 році — головним живописцем короля. Жорж де Латур помер 30 січня 1652 року в Люневілі. І після смерті його творчість була надовго забутою, аж до XX століття. В 1934–1935 роках відбулася виставка в Парижі «Живописці реальності у Франції XVII століття», на якій було представлено дванадцять картин Латура. Так європейська громадськість наново познайомилася з творчістю майстра.
 
Виставка активізувала науковий і дослідницький інтерес до художника. Однак і сьогодні залишається багато питань навколо хронології творів Латура. Також не завжди до кінця зрозумілі й біографічні відомості про нього. Саме місто Нансі, поблизу якого жив і працював живописець Жорж де Латур, на початку XVII століття було основним центром розвитку живопису у Франції. У творчості художника можна виділити два важливі напрямки: жанрові сцени і картини на релігійні сюжети. Картини Латура на побутові та релігійні теми небагатослівні, прості за композиціями, часом суворі, як і тогочасна реальність. Декотрі риси Середньовіччя, притаманні місцевості і культурі Лотарингії тих часів, відобразилися у мистецтві Латура.
 
 Вплив караваджизму він, ймовірно, сприйняв через фламандських караваджистів. Жанрові сцени Латура — мальовничі варіанти майже однієї і тієї ж теми: молодий, багато одягнений чоловік стає жертвою мандрівих ворожок або карткових шулерів. У XVII столітті цей сюжет вперше з'явився в творчості італійського художника Мікеланджело да Караваджо, а пізніше знайшов відгук у більшості митців Західної Європі. Жанрові сцени («Шулер» (близько 1635 року), «Ловля бліх» (1620-ті роки)) вважають ранніми творами Латура. Жорж де Латур також неодноразово зображував у своїх картинах селян, ремісників, жебраків. Трактуючи сюжет в побутовому плані як сцени з життя простих людей, художник висловлював в своїх творах власні роздуми про життя. Риси національної традиції проступають в тяжінні майстра до класичної ясності малюнка.
 
Драматичні за змістом сцени зазвичай даються при контрастному нічному освітленні. Найважливішим емоційним початком в картинах Жоржа де Латура, витриманих переважно в кіноварно-коричневій кольоровій гамі, стає рівне сяйво свічки або смолоскипа, яке розсіює густий морок. Це не тільки підкреслює енергійну пластику форм, чистоту силуетів, але народжує відчуття загадковості, що таїться в реальному житті. Емоційність творів художника посилюється колоритом, побудованим на зіставленні близьких один одному локальних кольорів, пурпурово-червоних і лілових. Люди в картинах Латура зберігають цілісність характерів і моральну силу. Загалом його герої дуже стримані, прості і суворі, часто відчужені від жорстокої реальності, вони точно занурені в самоспоглядання, замкнені у внутрішньому світі потаємних переживань. Тарас Возняк збагатив видання вступною статею.