28-01-2021

Зразки сучасної української літератури

 
«Якщо Бог нам батько, то диявол – нерозлучний друг» - напевно з цих слів почну говорити про новий (і поки єдиний прочитаний мною) роман Юрія Андруховича. Бо саме цими словами автор розпочинає оповідати історію Йосипа Ротського. Його прізвище – цікава суміш Рота з Бродським і це вже штовхає читачів на роздуми, змушує замислитись, чому саме вони утворили ймення головного героя.
 
 Юрій Андрухович. Радіо Ніч. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020
 
Роман заінтригував ще у вересні на ХІ Міжнародному фестивалі Meridian Czernowitz. Як відомо, офіційна презентація відбулася вночі 13 грудня. Чому саме в цю ніч? Бо саме тоді Йос (або Йосип, чи Йосиф, чи як Вам зручніше) веде нічний етер на своєму радіо. З чого він починає? Із самого початку, тобто з Бога і диявола. Говорить відривчасто, уникаючи багатьох деталей і конкретності. Він мислить вголос, а його слухають в усіх куточках планети. Для когось це лише 10 вечора, а для когось вже 5 ранку. Йосип же перебуває на загадковому острові поблизу нульового меридіану, в нього північ і він починає свою сповідь. А що далі? Безмежна, заплутана і звивиста вервечка імен, подій, облич. Та ще більше тут натяків і алюзій. Цей роман побудований на них. Одні виглядають як цитати із зазначенням автора, інші – замасковані, але так акуратно, щоб читач їх неодмінно впізнав.
 
 
Юрій Андрухович та Лисенко Олена
 
Переді мною було дві проблеми: моя байдужість до музики, чи радше невибагливість моїх смаків, бо слухаю я суміш всього і зразу. І моя нелюбов до птахів, особливо великих, особливо чорних... Якщо з круком, на ім'я Едгар, який лише своїм виглядом каже: «Nevermore», я швидко змирилася. Бо як за це можна не полюбити? То з музикою було складніше: нескінченні назви гуртів, пісень, інструментів, навіть танців! Голова йде обертом. Але Йос так сильно любить музику, що читач поволі проймається тією чарівною атмосферою. Андрухович пише: «Музики стосується все, бо всього стосується музика». І мені тут нічого додати.
 
Але в романі йдеться про інше – Революцію Гідності, точніше про період після неї. Йосип Ротський став одним з небайдужих, патріотично налаштованих і безстрашних захисників барикад. Його позивний — Агресор, він грає на піаніно прямо на вулиці Поштовій, під градом обстрілів і в нього є прикметна особливість – гетерохромія. Його ім’я в списку тих, кого треба «ліквідувати», тому весь роман — це гра у квача Ротського і Режимських, згодом до них ще й приєднується одна цікава європейська «служба». І книжка перетворюється в захопливу подорож у часі. Якщо Ви, як і я, любите багатошаровий сюжет, тоді ця книжка для Вас.
 
Мушу знову повернутися до музики, бо вона хвилює нас, як персонажів Кафки. Кожен охочий, після монологів Йоса може послухати відповідну композицію в плейлисті Ротського. ( https://www.youtube.com/watch?v=-N8t0YI59ls... )
 
Насправді це дуже оригінальна і цікава ідея, Юрій Андрухович поділився з читачами зразками своєї улюбленої музики. Слухати, чи ні - Ваша справа, але я все ж рекомендую слухати, то того ж — вночі.
 
А загалом книжка чудова, вона цікава, актуальна і корисна, бо говорить про болючі для українців проблеми.
 
І в мене залишається лише одне питання: коли за мотивами «Радіо Ночі» знімуть фільм? 
 
Автограф Юрія Андруховича
 
Підготувала Олена Лисенко