01-02-2021

Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній

Сьогодні ми порадуємо наших читачів трьома новими, цікавими виданнями, присвяченими скульптурі в контексті загально мистецького життя України.
 
Кожен обирає те, що йому більше до вподоби. Одні відають перевагу живопису, інші – скульптурі. Але ці види мистецтва завжди крокують поруч, постійно передають естафету першості одне одному.
 
Досліджуючи творчість видатних українських малярів ми не можемо залишати поза увагою скульптуру і зосереджуватися лише на живописній творчості. Для того, щоб розповісти допитливій публіці про вітчизняних скульпторів та їхні мистецькі роботи трохи більше Борис Шенгера видав книгу «Львівські скульптори та скульптори Львова у ХVIII сторіччі».
 
 
 
Борис Шенгера Львівські скульптори та скульптури Львова у ХVIII сторіччі / Б. Шенгера. – Львів: Львівська національна галерея ім. Б. Г. Возницького. – 2020. – 272 с.
 
Вже із заголовка зрозуміло, що дослідження Б. Шенгера вузьке, він поставив собі завдання продемонструвати і дослідити всю багатогранність плеяди львівських скульпторів ХVIII століття. Видання збагачене вступною статтею Тараса Возняка «Барокова скульптура на перетині східного і західного християнства».
 
Автор статті занурює читачів в історію християнських взаємин і ролі мистецтва в них. Він робить висновки: «Головним жанром східного християнства стає ікона. Але аж ніяк не об’ємна скульптура». Це пов’язано головним чином з тим, що у візантійській традиції зображення Бога в образі людини вважалося богохульством і монофізитством. «Римська церква від скульптури не тільки не відмовилася, але, навпаки, активно розвивала, щоб саме через тілесність свідчити про справжність Боговтілення і реальності страждань Спасителя». Саме завдяки цим двом, полярним впливам на межі їх зіткнення утворилася Греко-католицька церква, яка поєднала східну і західну традиції.
 
Як відомо, на межі зіткнення різних культур утворюється нова сутність. Саме таке явище ми спостерігаємо в історії Галичини та Буковини. Автор присвятив своє дослідження місту Львів і скульпторам, які творили та експериментували у ХVIII столітті. Цей період увійшов в історію України, як складний, насичений багатьма важливими подіями час, це період українського відродження, перехід на нові рівні осягнення буття і утвердження ролі мистецтва в житті людини.
 
Також варто згадати, що вступна стаття продубльована англійською мовою, це робить видання всесвітнім надбанням.
 
Борис Шенгер подає авторів в алфавітному порядку. Про кожного з них пише не загальновідомі, буденні факти, а дійсно цікаві свідчення, які досить важко знайти на просторах інтернету. Цікаво, що автор дослідив приватне життя скульпторів, він чудово орієнтується в їхніх зв’язках. Б. Шенгеру відомо хто на кого і за що подавав скарги до суду, а хто тримав чиїх дітей до хреста. Про одних митців автор пише кілька рядків, а іншим присвячує цілі сторінки. Це пов’язано перед усім з тим, що життя і творчість цих особистостей були для автора цікавішими, або він досліджував їх трохи ретельніше. Репродукції робіт деяких скульпторів удостоїлись честі бути представленими у виданні. Наприклад «Stallum для каноніків», «Св. Ігнатій Лойола», «Св. Франциск Ксаверій» Івана (Яна) Крушановського. Або «Вонесіння Богородиці» 1764-1766 рр. Антепендіум вівтаря в каплиці св. Юди Тадея львівського костелу св. Архангела Михаїла виконана Антонієм Штілем. Або Добрянський (Деревацький) іконостас Гната Стобенського, який зараз знаходиться в селі Вербів, Бережанського району, Тернопільської області.
 
Техніки і прийоми усіх цих митців дуже відрізняються одне від одного, вони потребують ґрунтовного вивчення та дослідження. Борис Шенгер намагався зробити «пролегомени до енциклопедії» (подібно до Канта), яка обов’язково стане підґрунтям для серйозних наукових досліджень та виллється в справжню енциклопедію львівської скульптури ХVIII століття.
 
Видання має також іменний покажчик, що робить його, безперечно, зручнішим.
 
Далі поговоримо про два досить схожі видання. Перше присвячене життєвому та творчому шляху Ігоря Копчика.
 
 
 
Ігор Копчик. Рельєфна пластика на шкірі. Скульптура малих форм / автор-упоряд. Михайло Лесюк. – Львів: НВП «Мета». – 1998.
 
«Рельєфна пластика на шкірі Ігоря Копчика – нова ніша у мистецькому світі»
Михайло Лесюк.
 
 
Ігор Копчик народився у Львові в родині шевця  У 1962 році закінчив середню школу у с. Жовтанці (Кам'янко-Бузький район, Львівська область), опісля навчався в училищі при Львівському м'ясокомбінаті. Здобув фах механіка холодильного обладнання.
З 1964 по 1967 відслужив у радянській армії, а у 1975 з третьої спроби вступив у Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (тепер — Львівська національна академія мистецтв), де до 1981 навчався на кафедрі декоративної кераміки. Зараз живе та працює у Львові.
 
Митець винайшов власну техніку тиснення на шкірі, що поєднує одразу кілька ремесел: створення рельєфних композицій у м'якому матеріалі, ліплення з гіпсу та цементу, відливання з металу (ливарна техніка), тиснення на шкірі. Через складність процесу, Ігор Копчик створює не більше кількох робіт на рік.
 
Про свою техніку митець говорить так:
«Я закохався у тиснення на шкірі, бо це архіскладний жанр. І ця складність манить мене. Треба володіти багатьма ремеслами, щоб його опанувати, а помилка у будь-якому процесі цієї роботи одразу призведе до браку. Найцікавіше мені працювати над маленькими картинами з дволикими образами, які навіть можна крутити – це серія під назвою «Магія українців». Я раніше робив великі роботи, для яких треба кліше розміром 50 на 60 см, і щоб їх залити, то треба ставити в яму та засипати піском. Це дуже складна технологія. А тут я маю маленькі кліше, з якими легше працювати».
 
В альбомі представленні різножанрові вироби Копчика: «Богородиця», «Спас нерукотворний», «Кровний союз з Богом», «Зняття з хреста», «Свята Трійця»; «Тарас Шевченко», «Князь церкви Андрей»; «Дівчинка, що біжить», «Лірник». Також представлений каталог, в якому тематично згруповані роботи митця.
 
Останньою буде представлена книга «Василь Корчовий. Скульптура». Це видання є своєрідною автобіографією, бо упорядкував альбом митець власноруч.
 
 
 
Василь Корчовий. Скульптура / упоряд. В. Корчовий. – Київ, 2002.
 
«Вважаю себе людиною, якій таланить»
 
Василь Корчовий - один з провідних скульпторів України. Народився у 1962 р, на Поділлі, живе і працює в Києві. Він випускник Національної академії мистецтв України. Дипломна робота В. Корчевого "Портрет Мікеланджело", визнана однією з кращих в ті роки.
 
 
Василь Корчовий – автор великої кількості надгробних статуй та плит, вони відрізняються особливою естетичністю, бо автор належить до послідовників античної школи. Багато його робіт виконанні на побутові теми, наприклад: «Купальниця», «Великий блазень». Багато робіт, пов’язаних з античною та слов’янською міфологією: «Дана», «Ярило» , «Деметра», «Орфей», «Прія».
 
Візитною карткою Василя Корчового є три скульптури , що прикрашають Фойє та Парадні сходи будівлі Національної філармонії України в Києві: фонтан "Купідон" і антична пара "Орфей і Еврідіка". Які звичайно, представленні у каталозі.
 
Видання збагачене великою кількістю зображень з приватного життя митця, кадрів, на яких він працює. Для дослідників життя і творчості Василя Корчового це видання буде неймовірно цінним. А також, усі ми повинні прочитати автобіографію митця, щоб вкотре переконатися у тому, як важливо не опускати рук і будь-якою ціною досягати своєї мети. 

Підготувала Олена Лисенко