03-02-2021

Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній

Завершуємо серію «Мистецький дарунок зі Львова - Муніципальній» оглядом енциклопедичних видань про мистецтво.
 
Першою у цьому списку буде представлена праця Марії Ваврух та Роксоляни Гавалюк, яка називається «Нариси з історії української культури». Підзаголовок видання звучить так: архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр, кіно. Не залишається сумнівів щодо повноцінності та глибини цього дослідження. Тут зібрані, проаналізовані і відображенні в хронологічному порядку усі найвизначніші культурно-мистецькі прояви на теренах України від найдавніших часів до ХХ століття включно. Очевидно, цю книгу часто використовують в ролі підручника з історії мистецтва України, адже видання репрезентує не гіпотетичні думки та припущення, а достовірні факти, автори спираються на свідчення авторитетних вчених і роблять відповідні висновки. Завдання реципієнта – осягнути повною мірою весь пласт інформації, вміщеної в цій компактній книзі.
 
 
 
Ваврух М. Нариси з історії української культури: архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр, кіно / М. Ваврух, Р. Гавалюк. — Львів : Світ, 2018. — 224 с.
 
Видання містить невелику передмову, автор якої наполегливо рекомендує українцям не забувати про власну культуру та мистецтво, вивчати і досліджувати ці сфери життя та пишатися скарбами нашої етнічної культури. Окрім передмови, яка слугує своєрідним заохоченням до вивчення мистецтва та нагадуванням про його велику роль в житті людини, книга розділена на п’ять розділів. Кожен з них репрезентує певний часовий відрізок. Наприклад: «Художня культура України від найдавніших часів до середини ХVІ століття», або «Українська культура другої половини ХVІ-VІІІ століть». Кожен розділ поділений на тематичні параграфи, в яких авторки дають характеристику певним стилям мистецтва, течіям та напрямкам. Особливо притягує увагу розділ «Внесок діаспори у розвиток української культури». Погодьтесь, що дуже мала кількість видань зачіпає цю тему. У цьому ж підручнику детально охарактеризовано образотворче мистецтво і музична культура за межами України. Це дає змогу провести порівняльний аналіз і побачити, коли шляхи загальноукраїнської культури та діаспори розійшлися. Можна простежити спільні та відмінні риси та відкрити для себе нові, досі незнанні, імена.
 
 
Шмагало Р. Словник митців-педагогів України та з України у світі (1850 – 1950-ті рр.). — Львів : Українські технології, 2002. — 144 с., 176 іл. 
 
Доктор мистецтвознавства, професор, художник декоративно-ужиткового мистецтва  Ростислав Тарасович збагатив теоретичну базу мистецтвознавства «Словником митців-педагогів України та з України у світі», який охопив період з 1850-ті по 1950-ті роки. Зміст видання включає вступну статтю укладача «Мистецька освіта в Україні в іменах: роль педагога у формуванні творчих процесів кінця ХІХ- початку ХХ століття». Стаття продубльована також англійською мовою. У ній автор дає критичну оцінку педагогічній ситуації в сфері мистецтва України та розповідає про основні фактори, які спричинили появу цього ґрунтовного видання. Біографічно-бібліографічний словник включає 563 статті з біографічними відомостями, які автор ретельно позбирав з різних джерел, про живописців, скульпторів, графіків, архітекторів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, меценатів та організаторів мистецької освіти, які в різні часи працювали і викладали в мистецьких школах України.
 
Свідченням наукового підходу є іменний покажчик, географічний покажчик шкіл, список умовних скорочень, що дозволить швидко і професійно користуватись цим виданням. Завдяки укладенню цього словника було уперше проведено диференціацію педагогічної діяльності (за географією шкіл та напрямами навчання) у вигляді іменного покажчика за різними групами.
 
Книга стане в нагоді журналістам, мистецтвознавцям, викладачам та учням мистецьких шкіл. Але насамперед то є дарунок для краєзнавців та дослідникам мистецтва, які повертають і зберігають духовні скарби.
 
На суперобкладинці: картина Якова Гніздовського «Академія мистецтв». 1944 – 1950 рр.
 
 
 
Дзвонар. Збірка статей та спогадів про Опанаса Заливаху / упоряд. В. В. Овсієнко; передм. М. А. Горбаль. — Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини»», 2017. — 240 с.
 
Одним з найцікавіших видань, представлених сьогодні, є книга «Дзвонар. Збірка статей і спогадів про Опанаса Заливаху». Упорядником цієї антології виступив В. Овсієнко. Загалом, до видання увійшло майже тридцять текстів, написаних вірними друзями О. Заливахи, також до видання увійшли чудова передмова Микола Горбаля, біографічна довідка видатного художника, автобіографія, листування та іменний покажчик. Серед імен зринають знайомі, наприклад Роман Корогодський. Читачі вкотре можуть переконатися в тому, що інтелектуальна еліта України тісно взаємодіяла, перебувала в постійних контактах і завдяки цій синергії витворювала абсолютно нові образи і досягала небачених досі вершин. Завдяки невтомній праці друзів і знайомих, їхньому бажанню залишити після смерті Опанаса Заливахи якісь свідчення для наступних поколінь, було створено цю збірку. Інколи автори розповідають історії з творчого життя митця, деякі вражають особистісним характером, ще одні репрезентують неймовірні, та разом з тим дуже цікаві факти з життя і творчості Опанаса Івановича. Атологія побачила світ за десять років після смерті художника, у 2017 році. Отже десять років знадобилося інтелектуалам, щоб подарувати вдячному читачеві цю надзвичайно цікаву збірку спогадів.
 
Як відомо, Заливаха належав до покоління шістдесятників – незгодних з тоталітарним режимом, тому був змушений страждати впродовж життя. Його мистецькі роботи – це нова епоха в образотворчому мистецтві України, вражає авторська техніка, поєднання кольорів, та глибокий сенс, закладений в кожному полотні. Серед спогадів варто виділити «Дзвонар: Опанас Заливаха» Романа Корогодського, «Мала зона (1965-1970). Кривавий птах», «Повернення. Мистецтво для втаємничених» Богдана Мисюги, «Крила генія» Михайла Гориня, «У Мордовії» Віктора Кукса, «Щастя» Людмили Семикіної, «Штрихи до портрета Опанаса Заливахи» Жанни Хоменко, та багато інших. Читачі точно зможуть відкрити для себе цього художника з абсолютно іншого боку, адже приватні історії розказані з перших вуст. Коже зможе відчути себе втаємниченим у життя Опанаса Івановича Заливахи.
 
 
 
Олесь Нога Іван Левицький / О. Нога. — Львів : видавництво «Основа», 1993. — 80 с.
 
Олесь Нога видав працю «Іван Левинський» ще в 1993 році, але з’явилася в Муніципальній бібліотеці вона лише зараз. Як то кажуть, краще пізно ніж ніколи. Підзаголовок видання пояснює читачам, що досліджуваний діяч був художником, архітектором, промисловцем, педагогом та громадським діячем.
 
 Книга невеличка за розмірами, має 80 сторінок. Але укладена для зручності читачів, тому її дуже легко читати. Зі змісту дізнаємося про тематику дослідження: основні віхи життя, художньо-промислова діяльність, становлення промислово-технічних товариств у Галичині, український мистецький стиль у Галичині, народні мотиви в українському церковному мистецтві Галичини. Автор доводить, що історичну частину Львова збудував не хто інший, як Іван Левинський. Будівлі на вулицях Бандери, Лисенка, Богомольця, Руставелі,Кривоноса, а також Залізничний вокзал – це проекти талановитого І. Левинського.
 
Будівельна фірма Левинського була найпотужнішою і найпрестижнішою у Львові, тож не дивно, що їй довіряли реалізацію своїх проектів і інші архітектори. Улюбленим дітищем будівничого була його знаменита фабрика. Фабрику кахлевих печей на Генерала Чупринки Левинський розпочав будувати у 1888 році, скориставшись підтримкою Юліана Захаревича та своїх чеських партнерів. Спочатку це була невелика двоповерхова споруда з устаткуванням та піччю до випалювання кахель, посуду, будівельних оздоб, на якій працювало лише 5 чоловік. У 1894 р. на фабриці працювало вже 25 осіб. А вже на початку ХХ століття фабрика Левинського суттєво збільшує обсяги та види діяльності і стає одним з провідних підприємств Галичини.
 
Окрім життєпису Левинського автор в полі зору концентрує увагу на розвитку мистецтва і промисловості Львова. Він намагається дати оцінку провідним тенденціям архітектури того часу, виділяє основні мотиви в церковному і світському мистецтві. Ця книга – путівник в світ Івана Левинського, батька найвизначніших будівель Львова.
 
Це видання буде цікаве дослідникам архітектурної спадщини Чернівців, так як вплив школи Івана Левинського є в спорудах нашого міста. 
 
 
Підготувала Олена Лисенко