Нові надходження

Презентуємо сьогодні видання, яке без перебільшення благословив свого часу… сам Анатолій Миколайович Добрянський.

Каплієнко-Ілюк Ю.В. Музичне мистецтво Буковини. Стильові парадигми композиторської творчості XIX – XXI ст. : монографія. Чернівці : Букрек, 2020. 504 с.
 
Так, це перша монографія з музичної спадщини на Буковині, яку підготувала до захисту на докторське звання науковиця,кандидат мистецтвознавства, музикознавець, доцент кафедри музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Юлія Володимирівна Каплієнко-Ілюк.

І то не є перебільшенням про роль Анатолія Миколайовича в її музично-педагогічній праці. Кожного разу, коли Юлія Володимирівна приходить в Муніципальну бібліотеку попрацювати з краєзнавчими фондами з музики, вона згадує, як приходила ще маленькою з мамою, відомою співачкою Чернівецької філармонії Ніною Каплієнко, в гості до Анатолія Добрянського, то він не шкодував часу і розказував їй про мистецтво, виховував смак до класичної музики, радив їй книги про музику та композиторів. І хоч Юлія Володимирівна народилася і виросла серед високої музики, проте   уроки Анатолія Миколайовича запам’ятала назавжди. І він би таки щиро тішився за успіхи своєї здібної студентки.
 
Звісно, при підготовці такої поважної наукової праці вона ретельно опрацювала всі музичні скарби, які є в наших фондах. А є таки чимало – це дуже багатий музичний фонд власне Анатолія Добрянського, так і вся музична спадщина педагога, музиканта, краєзнавця, доцента Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Олександра Залуцького. Ми вже чекали на вихід цієї поважної праці і перший примірник монографії Юлія Володимирівна принесла в нашу бібліотеку з милою дедикацією.
 
Це видання, яким треба пишатися. Монографія, як видання дуже серйозне і складне, потребує уважного читача-інтелектуала. Книжка призначена для музикознавців, культурологів, філософів і композиторів та всіх небайдужих до музичної спадщини Буковини читачів.
 
Монографія поділяється на три розділи, висновки та список використаних джерел. Дуже зручно те, що вкінці кожного розділу є висновок. Це дозволяє пригадувати найважливішу інформацію швидко і не витрачати час на перечитування всього розділу.
 
Перший розділ має назву «Теоретичні засади композиторської творчости в музичній культурі Буковини». Тут основна увага присвячена теорії, авторка знайомить читачів з загальними поняттями музики. Пригадує і структурує основні передумови, стимули, імпульси, особливості творчого процесу. Пані Юлія розробила класифікацію стильових парадигм у музичному мистецтві, де навела зразки історичних моделей, композиторської, виконавської творчости.
 
Також дослідниця проаналізувала розвиток музичного мистецтва в контексті зміни історичних епох. Вона довела, що модерністська традиція повністю змінила уявлення про культуру музики. Вивчення музики неможливе відірвано від естетики, психології, навіть літературознавства. Новітній музичний процес треба розглядати, взявши до уваги сучасні технології. Для музичного мистецтва ХІХ - ХХІ століття характерна полістилістика – це поєднання різних стилів в межах одного твору, чи напряму. Сучасний музичний процес також характеризують синтетичне стильове змішування, плюралізм, різнобарвність. Авторка проводить паралелі між музичним мистецтвом минулих століть і сьогоденням. Демонструє якісні та кількісні зміни в структурі музичних творів крізь призму часу.
 
Для краєзнавців, журналістів буде надзвичайно цікавим та вартісним другий розділ видання «Історичні засади формування музичної культури Буковини», в якому ґрунтовно розглянуто історію музики на території Буковини. Тобто розглядає процес зміни, еволюціонування музичного мистецтва в контексті певної епохи. Розпочинається оповідь з прадавніх часів, коли територія Буковини була під владою київських і галицько-волинських князів. Згодом ця територія почала належати Молдавському князівству і певний період Османській імперії (бо Молдова була васалом османів). Лише з приходом на територію Буковини австрійської влади музичне мистецтво почало функціонувати на професійній основі, особливо в другій половині ХІХ століття. Почали відкриватися музичні школи, гуртки, почало активно працювати «Товариство плекання музики на Буковині», до якого були запрошені музиканти з європейських столиць. Для отримання вищої музичної освіти буковинці змушені були їхати в Європу. В той час основними центрами розвитку мистецтва були Відень і Париж.
 
Після Першої світової війни владу отримала королівська Румунія і акценти змістилися в культурно-музичному житті краю. На щастя, міцні підвалини буковинського музичного мистецтва сягають прадавніх часів і постають образами з фольклорних текстів. Саме у фольклорі таїться душа народу, а надто буковинського. Адже Буковина славиться своєю унікальною історією і поліетнічністю. Складні міжетнічні зв’язки вступивши у синергію зуміли утворити унікальне явище, яке ми називаємо буковинським колоритом.
 
Авторка не забуває і про важливі імена в історії музичного мистецтва на Буковині. Особливе місце відведено таким знаковим діячам, як Кароль Мікулі, Адальберт Гржімалі, Євсевію Мандичевському, менш знаним, але від того не менш талановитим музикантам Миколі Бойченку, Олегу Стратичуку, Олександру Омельському. Олесю Микитюку, Сергію Яременку, Аристиді Вірсті, Роману Владу. Саме вони вважаються фундаторами, батьками професійного музичного мистецтва.  Окремий розділ «Стильові контамінації в музиці першого професійного українського композитора Буковини – Сидора Воробкевича» заслужено присвячено цьому невтомному діячеві на ниві буковинської музичної культури.
 
 
 
Як і в багатьох інших краях, на Буковині професійне музичне мистецтво почало формуватися на зламі століть. Перехід від ХІХ до ХХ століття ознаменувався багатьма складними революційними процесами. На основі багатовікової традиції, суспільно-політичного становища, яскравим і талановитим представникам таки з’явилося професійне музичне мистецтво на Буковині .
 
Останній розділ називається «Стильові парадигми творчості композиторів Буковини другої половини ХХ – початку ХХІ століття». Перед тим, як почати оповідати про цей складний час, варто зацитувати Розу Ауслендр – німецькомовну поетку з Буковини, єврейку, на долю якої звалилося багато лиха. Вона писала: «Після червоної партії в шахи міняються барви...молот навпіл розколює втечу, серп стинає час на сіно». Отакими невеселими словами авторка описує прихід радянської влади. Буковина не стала винятком і її, як і решту земель, намагалися максимально уподібнити до московської моделі «республіки». Репресії і заборони, складні стосунки із закордоном, терор і страх – ось, що прийшло на схили Буковини після червоної рокіровки. Загалом цей період не виділявся особливою активністю музичних діячів, але тривав відносно довго. Пів століття мовчанки зробили свою справу і Буковина (Чернівці особливо) знову повернулася до статусу провінційного міста. На щастя, в сучасному ультра технологічному світі є місце для музики. Кожен, хто відчуває бажання, або навіть потребу – співає. В Чернівцях є музичні школи, консерваторія, різноманітні гуртки і трупи, де охочі співають, танцюють, грають на музичних інструментах та багато іншого. В музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської актори мають неймовірні голоси, багато з них могли б виступати на великій сцені, витісняючи чуже, нав’язане питомо українським.
 
У цьому ж розділі авторка розповідає про життєвий і творчий шлях Йосипа Ельгісера, Андрія Кушніренка, Юрія Гіни, Леоніда Затуловського. Авторка доводить, що творчість Йосипа Ельгісера досить різноманітна, але найкращі твори він створив для фортепіано. Більшість його творчого доробку – програмна музика, яка відрізняється автобіографічністю. Індивідуальний стиль композитора проявляється в портретній тематиці, розкритті найважливіших автобіографічних подій, особливо – трагедії Голокосту. Спираючись на традиційні музичні структури, Ельгісер зумів створити невеликі музичні зарисовки, які вповні відобразили його талант.
Творчість Андрія Кушніренка – зразок поєднання фольклору та професійного мистецтва. Композитор не тільки чудово знав буковинський фольклор, а й перепускав його крізь себе, щоб обробки народних пісень були максимально досконалими. Юрій Гіна стояв біля витоків національного українського скрипкового і оркестрового мистецтва на Буковині. Крім того, що він талановитий композитор, він ще й перекладач. Мета перекладів – не тільки збагатити музичне мистецтво Буковини новими образами,темами, мотивами, а й по-новому інтерпретувати відомі твори.
 
Творчість Леоніда Затуловського – сучасного буковинського композитора – багата і різноманітна. Найяскравіша і найбільш багата його спадщина - оркестрова. Сюїта «Блукаючі зірки» була створена на основі роману Шолом-Алейхема. У цьому творі вміло поєднанні українська та єврейська пісенно-танцювальна традиції. Автору вдалося відобразити буковинський колорит в цій сюїті.
 
Після трьох ґрунтовних розділів авторка подає загальні висновки, де аналізує основні процеси, впливи, течії, які сформували буковинську музичну традицію. Авторка підводить риску під основними соціо-культурними, історичними подіями, «духом часу», впливу попередніх поколінь на сучасність. Завдяки цій монографії читач може зробити висновок про прадавню музичну традицію на території Буковини, про вмотивованість іншими явищами і процесами. І звичайно, про те, що музичне мистецтво на Буковині є невід’ємною частиною загальноукраїнського музичного процесу, хоча і має свої особливості.
 
Список використаних джерел вражає: шістсот двадцять дев’ять україно- та іншомовних джерел. Помітно, що для написання такої складної, всеохоплюючої праці потрібні були значні ресурси, сили і знання.
 
Тепер буковинці можуть пишатися, бо це видання – маніфест наукової думки в сфері музикознавства на Буковині.
 
Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна – кандидат мистецтвознавства, доцент, музикознавець, доцент кафедри музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, голова асоціації діячів фольклору та етнографії Чернівецького обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки
 
Викладає лекційні курси: «Історія української музики», «Народна музична творчість», «Історія зарубіжної музики», «Історія світової музики», «Проблеми сучасної музичної культури», «Аналіз музичних форм», профільні практичні дисципліни: «Сольфеджіо», «Гармонія», «Поліфонія».
 
Юлія Володимирівна є учасником міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій та улюбленим викладачем як керівник магістерських, курсових робіт та асистентської практики студентів-музикантів.
 
Вона є автором понад 50 наукових публікацій у фахових виданнях України та міжнародних виданнях, з них – 2 монографії та 4 навчальних посібники. Серед них отримали поцінування в педагогічно-музичних колах такі фахові видання: навчальний посібник «Народна музична творчість» (Чернівці, 2012, 2016); навчальний посібник «Поліфонія» (Чернівці, 2012, 2015); навчальний посібник. Аналіз музичних творів (Чернівці, 2012, 2016); монографія «Українська професійна музика в контексті міжкультурних зв’язків XVII – XVIII століть» (Чернівці, 2013); навчальний посібник «Історія світової музики» (Чернівці, 2015).
 
 
 
 
Підготувала Олена Лисенко