Нові надходження: Іво Андрич "Проклятий двір"
«Двір, немов чорторий, тягне людину на якесь темне дно»
Іво Андрич «Проклятий двір»
Добрі друзі Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського — Видавництво «Книги–ХХІ» — збагатили фонди нашої книгозбірні ще одним цікавим сучасним виданням:
Андрич, Іво Проклятий двір : роман / Іво Андрич ; пер. з серб. Андрія Любки. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2020. – 136 с.
Перед тим, як почати говорити про роман, варто познайомитися з його автором – Іво Андричем. Народився письменник у 1892 році в боснійському місті Травник. Його батько рано помер і мама була змушена відати сина на виховання родичам. Іво здобув ґрунтовну освіту в Сараєві, згодом – у Відні та Кракові. Перший вірш опублікував в 19 років, але справжню славу йому принесла саме прозова творчість.
З шкільних років Іво плекав мрію з’єднання південних слов’ян в одну країну – Югославію. Історія підтверджує, що його заповітна мрія таки здійснилась. Окрім письмової творчості, І. Андрич працював дипломатом у різноманітних державних установах. Побрався аж в 66-річному віці, але роки проведені з коханою називав найпрекраснішими. Після смерті дружини казав, що не живе, а просто існує, «чекає смерті». Своєю біографією проголошував маніфест любові – до жінки і Батьківщини.
Найцікавішою, в контексті сьогоднішньої розмови, є історія про тюремне ув’язнення письменника, адже враження від цього періоду життя лягли в основу роману «Проклятий двір». У 1914 році Іво Андрич опинився за ґратами, через свою належність до організації «Молода Боснія». Членом цієї організації був Гаврило Принцип, який вбив ерц-герцога Фердинанда . Саме це стало приводом для початку Першої світової війни. За свою участь в революційній організації Андрич поплатився одним роком в’язниці і двома роками домашнього арешту. В цей час він активно спілкується з францисканським монахом, який став прототипом фра Петара в романі «Проклятий двір».
Іво Андрич єдиний Нобелівський лауреат з літератури із теренів колишньої Югославії, але в Україні він, на жаль, маловідомий. Забуття, в яке потрапило ім’я письменника тягнеться з 60-х років ХХ століття, адже з того часу переклади творів Андрича не перевидавали.
Іво Андрич
Сучасний український поет, прозаїк, есеїст Андрій Любка вирішив повернути ім’я Нобелівського лауреата в літературне життя України. Завдяки зусиллям перекладача ми можемо познайомитися з такою близькою і водночас – далекою літературою Балкан і романом «Проклятий двір» зокрема.
Події роману розгортаються на початку ХІХ ст., перед читачами з’являється молодий монах, який щойно провів у останню дорогу свого наставника – фра Петара. Хлопець згадує, про історію, розказану старим ченцем. І читачі переносяться в часі, оповідь ведеться вже від імені самого фра Петара. Він поїхав в Османську імперію з дорученням від наставника монастиря і опинився в найстрашнішій в’язниці країни – «Проклятому дворі». Наглядачем у цій дивній інституції був Караджоз, який лякав в’язнів своєю непередбачуваністю та загадковістю. Завдяки винахідливості та жорстокості Караджоза в’язниця дійсно стала «проклятим» двором.
З перших днів у цій загадковій в’язниці фра Петар проводив час з двома потайними та мовчазними купцями. Однієї ночі до них приєднався дивний хлопець з книгою. Його звали Чаміл. Весь свій час Петар проводив з новим знайомим і багато говорив.
Лише згодом, коли Чаміла перевели в камеру з покращеними умовами, фра Петар від нового знайомого – єврея Хаїма – дізнався історію роду і причину ув’язнення Чаміла. Нитку оповіді Петар передає третій особі, невідомому наратору, який занурює читачів в пристрасті маленького містечка і складні стосунки християн з мусульманами.
Під час чергової зустрічі Петара і Чаміла, хлопець неочікувано як і для монаха, так і для читачів починає розповідати історію брата султана Баязида – Джема. З цього моменту читачі переносяться в XV століття. На превеликий подив історія життєвих страждань Джема нагадує оповідача-Чаміла. Постає питання: а чи не уявив Чаміл себе братом султана Баязида? А потім єврей Хаїм висуває припущення, що в «Проклятому дворі» всі божевільні, окрім нього і фра Петара. Але монах вже починає сумніватися в чистоті власної свідомості…
Загалом, роман, попри те, що має історичні мотиви. є частково автобіографічним. Перебування у в’язниці, регулярні зустрічі з монахом під час домашнього арешту знайшли яскравий відбиток у романі «Проклятий двір».
Осягнути різку зміну часопростору не вийде, для цього варто просто увімкнути уяву. Автор підіймає позачасові, вічні проблеми: протистояння двох вір: християнської і мусульманської. Також додає в роман вічну тему вбивства Каїном Авеля - протистояння двох братів: Баязида та Джема. А ще, питання більш глобальні, як от протистояння двох частин світу – Сходу і Заходу.
Роман-протиставлення, роман-притча, філософський роман поєдналися під однією обкладинкою і чекають своїх читачів!
Підготувала Олена Лисенко