24-05-2021

Нові надходження: Мірка Клос "Прогулянки Стрийським парком", Костянтин Коверзнєв "Льодяники в жерстяній банці"

Два видання, які щойно вийшли з друку: роман Костянтина Коверзнєва «Льодяники в жерстяній банці» та збірка есеїв Мірки Клос «Прогулянки Стрийським парком» вже з’явилися у Муніципальній бібліотеці імені А.Добрянського. «Прогулянки Стрийським парком» подарував нашій книгозбірні автор післямови, щирий друг Муніципальної бібліотеки, який завжди презентує нові книги у нас – Данило Ільницький. Він літературознавець у третьому поколінні, есеїст, музикант, викладач Українського католицького університету, невтомний організатор та модератор літературно-інтелектуальних подій у Львові.  А роман «Льодяники в жерстяній банці» подарував нам сам автор з Києва, бо знав, що в Добрій бібліотеці мусить з’явитися ця новинка. Не дарма ж Чернівці – книжкова столиця України.
 
Одна з книг, про яку поговоримо сьогодні – роман поета, прозаїка, журналіста -  Костянтина Коверзнєва «Льодяники в жерстяній банці». Він другий у доробку автора і як вся його творчість відображає рецепцію Коверзнєва на сучасні українські реалії.
 
Коверзнєв К. Льодяники в жерстяній банці / К. Коверзнєв. – Київ: Фенікс, 2021. – 112 с.
 
Твір невеликий, розповідає локальну історію кількох життів, поєднаних між собою чи то збігами обставин, чи то справжнісінькою долею. Головна героїня (жінка-персонаж) тридцятилітня жінка Лєна (саме так до неї звертаються), неодружена, без амбіцій і планів на подальше життя. Вона з’являється в не найкращому вигляді перед читачем – ранок після дня народження сильної та незалежної важко назвати вдалим. І впродовж ста сторінок тексту ми, як колись перед екраном телевізора, переглядаючи старі серіали, живемо з нею, мислимо, дихаємо і завжди підтримуємо її рішення.
 
Вона проходить шлях від наївної та трохи вітряної студентки  до бізнес-леді у строгому костюмі та високих шпильках. Вона змінюється. А ми не засуджуємо те, що змінюється вона в дедалі гіршу сторону. Те, що раніше вважалося неправильним, чого колись соромились, стає частиною нашого життя. Лєна – справжня, з усіма поразками, сльозами і приниженнями. Вона в момент, коли думає, що все закінчилось, відпускає ситуацію, починає пливти за течією і от тоді доля «дарує» їй шанси та можливості. З точки зору моральності вони дуже сумнівні, але хто в 21 столітті думає про мораль… Головне тепер – статус, гроші, кар’єра.
 
Паралельно із зовнішніми змінами Лєни, вона міняється внутрішньо: все більше кам’яніє. Вона приймає удари долі щоразу спокійніше, стриманіше. Врешті, раціо підкоряє її собі повністю. Слухати серце – погана справа, адже буде боліти, як тоді, коли коханий хлопець Рубик зрадив її.
 
Зрештою, доросла, впевнена в собі жінка, попри те, що демонструє всьому світові власну силу, почувається пригніченою, адже людині потрібна людина поруч. Не лялька, не банкомат з грошима, а душа, яка може тебе відчути і зрозуміти.
 
Останній подарунок Рубика – жерстяна банка з льодяниками. Він чи не вперше подумав про майбутнє, про свою Лєну, але запізно. Для неї це не вартує нічого. Надлишок смаку вбиває смак. Її смак вбитий і це реальна ситуація ХХІ століття.
 
Від сумного хочеться перейти до чогось більш позитивного. Роман Мірки Клос «Прогулянки Стрийським парком» - це збірник новел, есеїв, нарисів, чи то пак -  замальовок. Вони спочатку з’явилися на просторах інтернету, де кожен охочий міг їх почитати. Людям сподобалися ці тексти- спостереження, тексти-роздуми і тому цьогоріч у львівському видавництві «Гора» вийшла ця збірка.
 
Мірка Клос Прогулянки Стрийським парком / Мірка Клос. – Львів : Видавництво Гора, 2021. – 232 с.
 
Про що вона одразу і не скажеш. Вона про все і ні про що. Вона, перш за все, про саму авторку. Вона про сприйняття дійсності і разом з тим, про втечу від гучної реальності, захованої за кронами дерев у Стрийському парку.
 
Тут, в цьому львівському парку Мірка гуляє щодня, вона знає кожну стежину і кожне дерево. А також вона знає людей. Історії, на перший погляд, ніби не пов’язані між собою, але завдяки їхній різнобарвності утворюється панорама міста. Це як з полотнами імпресіоністів: коли дивишся зблизька, то бачиш непоєднувані мазки, а коли відходиш на певну відстань, перед тобою вимальовується картина. І лише з погляду віддалік можна усвідомити і відчути красу цієї прози. Сучасне мистецтво вимагає нових форм та жанрів. У післямові Данило Ільницький називає цей жанр прогулянка. Він найбільш влучний, адже подорожуючи щодня містом, яке стало рідним, вона спостерігала величезну кількість цікавих ситуацій, описаних в цій книзі.
 
В цьому, напевно, її особливість: тексти не ідеально відредаговані, вони справжні, отакі, які народжуються в голові. Не змінюючи нічого, авторка записувала власні думки, спостереження і почуття. Вона писала про незнайомих їй людей і про своїх друзів чи відомих митців.
 
Чому ці нариси такі чудові? Напевно тому, що справжні. У них немає й краплі лукавості, бо тоді це вже будуть не прогулянки. В цьому парку їй добре і спокійно, в день можна гуляти лише один раз, але те, скільки разів обійдеш парк, вирішуєш лише ти. Інколи від людей хочеться втекти, їхні вчинки м’яко кажучи неприємно вражають. Після таких хочеться змити з себе бруд. А є ті, що лише своєю присутністю дарують всім навколо сміх і веселощі.
 
Львів такий – не хороший, але й не поганий. Він – різний, як і всі ми, як і погода над ним. Мірка любить Львів і хоча не кричить про це зі сторінок книжки – це помітно.
 
Данило Ільницький у післямові застерігає: не читайте за один день, краще поступово ковтайте шматки тексту, щоб не обтяжувати себе такою концентрацією суб’єктивних суджень. А я пораджу читати її під час прогулянок в парку, на лавочці, під теплим промінням весняного сонця, запиваючи сторінки кавою. Більш символічно читати її з львівською кавою в Стрийському парку, хоча смакує вона скрізь пречудово.
 
Приємного читання!

Підготувала Олена Лисенко