08-06-2021

Нові надходження: Валентин Ткач «Пандемія – Маланка. Виклик і шанс (Цивілізація шансу)»

Уже за гарною традицією свою чергову книгу письменник, публіцист, філософ Валентин Ткач, одразу після публікації, дарує колективу Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського. Можливо тому, що саме в нашій книгозбірні він розпочинав авторський проект політолога Ігоря Буркута "Інтелектуальне життя в Чернівцях продовжується..." І свою ювілейну, як виявилося, книжку – «Пандемія – Маланка. Виклик і шанс (Цивілізація шансу)» він люб'язно подарував нашій бібліотеці, за що ми йому безмежно вдячні. За визначенням автора, це sms-уроки, а ми визначаємо жанр як збірник есеїв, написаних напередодні та безпосередньо під час епідемії коронавірусної хвороби. Очевидно, зараз ця книжка дуже актуальна, адже автор підіймає складні, неоднозначні, суперечливі питання і намагається в своїх роздумах знайти на них відповіді.
 
Ткач В. І. Пандемія – Маланка. Виклик і шанс (Цивілізація шансу); SMS-уроки. Чернівці: Букрек, 2021. 152 с.
 
Спочатку варто розібратися з назвою видання. Чому Маланка? Все просто: автор порівнює коронавірус і сучасну світову ситуацію загалом з великим карнавалом. Але від оригінальної Маланки – веселого і життєрадісного свята – сучасний карнавал відрізняється як мінімум своїм песимізмом і відчаєм, що проглядається звідусіль.
 
Книга розділена на дві частини: до Маланки (тобто коронавірусу) і власне Маланка (епідемія). Автор витягає з трюму корабля сучасності трупи, оголює кістяк правди. Він відверто каже: маємо оце й оце, чому? Бо в нас такий менталітет. А потім, завдяки елементарним прикладам доводить істинність своїх думок. В. Ткач говорить про політику, про те, чому і за яких умов в Україні склалася така ситуація, про війну на Сході та агресію Росії, про одну з найактуальніших зараз проблем – технологізацію. Питання штучного інтелекту, гаджетів, інтернету та багатьох інших, пов’язаних з ними явищ сильно хвилюють автора. Практично в кожному есеї пан Валентин передбачає, що в близькому майбутньому людина створить штучний інтелект, від якого ж сама і загине. Адже навіть він, штучний інтелект, не зможе осягнути, чому люди в третьому тисячолітті продовжують воювати між собою, вбивати собі подібних і нищити світ, створений Богом.
 
 
Валентин Ткач 
 
Питання релігії та філософії хвилюють автора не менше ніж війна і технічний прогрес. Одним з магістральних висновків цієї книги є висловлювання німецького філософа ХХ століття Мартіна Хайдеггера: «цивілізацію може врятувати тільки Бог, якщо він є». Люди повинні жити з вірою у вищі сили, у спасіння, навіть якщо це не доведено наукою. Без віри втрачається сенс, без сенсу людина втрачає здатність відчувати себе людиною, бути богообраною і претендувати на Вічність. Без віри немає моралі та етики, а без цих, здавалося б, примітивних і споконвічних явищ людина втрачає здатність соціалізації.
 
Світ, описаний Валентином Ткачем, лякає та насторожує. Автор багато разів повторює: змінюйте щось, поки не пізно, озирніться, згадайте своїх предків! Він переконаний, що українське суспільство – архаїчне. Сперечатися немає сенсу, адже ця сентенція підтверджена і доведена. Але біда не в цьому, а в тому, які саме архетипи присутні в свідомості українців. Найстрашніший, як на мене, це втеча від відповідальності, небажання контролювати ситуацію. Ми кажемо: «Якось воно буде», а потім дотягуємо до того, що вибухає Революція Гідності і смерть, і кров, і сльози…
 
Змінити свідомість нації – справа нереальна, але все ж, автор вірить, якщо кожен, хто прочитає ці есеї, задумається і зробить відповідні висновки – ми viribus unitis змінимо світ. Якщо люди припинять себе вважати творцями, якщо повернуться до Бога – нам вдасться повернутися на правильну стежку. Пан Валентин щиро у це вірить. Про коронавірус автор відгукується дуже «тверезо». Він не пише реквієм нашому дозвіллю, а навпаки – в іронічній манері висміює тих, хто під час карантину думає про розваги. Валентин Ткач знає, коронавірус – це випробування, злам, який почне нову еру. Самоізоляція зіштовхнула людину лоб в лоб з її страхами і проблемами, змусила зупинитися, видихнути і замислитися. Вона не шкодить життю і не поліпшує його, а просто змінює. Коронавірус, названий тут Маланкою, - це виклик нашому суспільству і разом з тим – наш чи не останній шанс.
 
Про майбутнє Валентин Ткач неохоче говорить, він переконаний: потрібно менше контролювати навколишній світ, варто відпустити ситуацію, довіритися Богові, долі і випадку. Все це задумано десь далеко на Небесах і не нам вирішувати, коли і як закінчиться «коронавірусний» етап нашого існування.
 
 
Автор дарує Муніципальній бібліотеці нову книгу
 
Окрім аналізу навколишньої дійсності, Валентин Ткач додав у видання невеличкі замальовки з повсякденного життя: яскраві, соковиті, справжні. Вони повертають кожного з нас додому, мотивують згадати дитинство, дім, безтурботні хвилини щастя. Саме про це автор і пише: сонце, хрусткий огірочок, сусід на балконі, курчата, клопоти з підготовкою до зими, розмови з коханою дружиною та багато іншого. Вони, здавалося б, такі прості, банальні, але занурюють тебе в атмосферу миру, злагоди, добробуту, всього того, чого прагне кожна людина. А людина прагне щастя.
 
Прочитати цей та безліч інших творів автора Ви можете у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського.
 
Підготувала Олена Лисенко