23-06-2021

Нові надходження: Залця Ландман "Моя Галичина. Край за карпатами"

Колектив Муніципальної бібліотеки потішила новина про встановлення в Жовкві пам’ятника письменниці Залці Ландман і з цього приводу ми хочемо познайомити наших читачів з цією авторкою та її книгою «Моя Галичина. Край за Карпатами».
 
Книга швейцарської письменниці Залці Ландман «Моя Галичина. Край за Карпатами» побачила світ у чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ» у вересні 2020 року. Переклав видання з німецької Петро Рихло – професор кафедри зарубіжної літератури філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича, відомий літературознавець та дослідник творчості Пауля Целана.
 
Ландман, Залця Моя Галичина. Край за Карпатами / Залця Ландман; пер. з нім. та післямова Петра Рихла. - Чернівці: Книги- ХХІ, 2020. - 208 с.
 
Залця Ландман – представниця німецькомовних євреїв, які проживали на території України. Письменниці пощастило, адже вона і її сім’я покинули територію нашої держави ще в часи Першої світової війни. В період нацистської сваволі Залця вже перебувала на безпечних землях Швейцарії, саме це й допомогло їй вижити.
 
Залця Ландман
 
Трагедія Голокосту болить усім і час її, на жаль, не лікує. Усвідомлюючи різке скорочення чисельності єврейської нації, а разом з тим і забуття традицій єврейської культури авторка видала кілька дуже цікавих та історично важливих праць: «Єврейські дотепи. Соціологія і зібрання текстів» 1960, «Їдиш. Одіссея однієї мови» 1962, «Вічний жид» 1974 і «Моя Галичина. Край за Карпатами» 1995. Із назв читач може помітити, як відчайдушно Залця Ландман намагається закарбувати бодай на папері залишки єврейської культури.
 
Професор Рихло в Післямові досліджує і пояснює назву видання: у виразі «моя Галичина» - чітко помітний елемент присвійності, хоча Залця покинула територію України в ранньому дитячому віці. «Край за Карпатами» можна пояснити тим, що з боку Швейцарії Галичина дійсно лежить за Карпатськими горами, а не перед, як звикли українці.
 
Книга Залці Ландман дуже схожа тематично з «Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця» Георга Дроздовського. Автори розповідають правдиві історії з життя своїх родин часів «старої Австрії».
 
Видання має дуже багато розділів, кожен з яких оповідає цікаві історії з життя галицьких євреїв, описує спільне і відмінне в побуті, культурі, ментальності українців, євреїв та поляків. Авторка дає на сторінках книги свою, дещо суб’єктивну думку про 3 національності, яким судилося співіснувати на одній території. В передмові Залця відповідає на питання: «чому я пишу?», розповідає про себе і свою велику сім’ю. Також вона пояснює німецькомовному читачу, де розташована Галичина – колишня провінція Габсбурзької монархії. Наступний розділ називається: «Це було влітку 1914-го» - про початок війни. Найцікавіша в цьому розділі історія про те, як українські селяни відчували всю серйозність ситуації, вони інтуїтивно знали, що війна не закінчиться швидко, саме тому порадили єврейській сім’ї Готтесманів (прізвище дідуся Залці Ландман по маминій лінії) тікати з міста.
 
Розділ «Під російською окупацією» і розповідає багато веселих і сумних історій. Авторка описує те, як її сім’я тримала на постої в своїй віллі солдат, як командир отруївся білими грибами і вся родина не спала цілу ніч, бо у випадку смерті командира, їх усіх просто б вбили. Також про дівчину, яка носила солдатську форму, щоб бути поруч з коханим. Про нещасного батька, який заховав своїх доньок на горищі, а солдати їх випадково вбили.
 
Перекладач Петро Рихло
 
Крім війни авторка згадує лікарів і труднощі, з якими вони стикалися в той час. Кілька розділів присвячено питанням віри і церкви, а також релігійних свят, які відрізнялися в українців, євреїв і поляків. Не забуває, як істинна жінка, згадати про побут і обстановку в будинках мешканців Жовкви (саме там жили її дідусь і бабуся).
 
Залця Ландман присвячує окремий розділ «світу аутсайдерів», розповідає про становище жінки на початку ХХ століття та «бордельний світ» Галичини. Не оминає увагою також курйозні історії з життя своєї сім’ї: історія про голосову дуель пана Готтесмана і його сусідки. Свого дідуся Залця описує як неймовірно мудрого і справедливого, а в якості підтвердження цього наводить багато реальних історій.
 
Ця книга принесе велику радість любителям традицій «старої Австрії», занурить читача в обстановку українських земель кінця ХІХ- початку ХХ століття, продемонструє, як на спільній території уживалися три різні нації, та які плоди дала полікультурність українських земель.
 
Завдяки тому, що книжка складається з невеликих есеїв, її можна читати поступово, щодня по одній або кілька історій, бо всі вони проголошують рівність прав людей, гуманізм та любов до рідної землі. Це та книга, після якої замислюєшся над минулим, починаєш фантазувати і уявляти себе в тих непростих та курйозних ситуаціях, а ще, починаєш любити Жовкву як своє рідне місто.
 
Ми дуже щасливі, що в місті, де авторка повела свої дитячі роки, тобто час становлення і формування фундаментальних, основних світоглядних орієнтирів, з’явився її пам’ятник. І ми щиро сподіваємося, що поки жива пам’ять про людину, доти живе і вона. Бажаємо українцям не забувати «своїх»!
 
 
 
 
Підготувала Олена Лисенко