02-07-2021

Презентація двотомника "Антропологічний код української культури і цивілізації"

У Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського відбулася презентація двотомника «Антропологічний код української культури і цивілізації» за участі одного з авторів - Михайла Федоровича Юрія - доктора історичних наук, професора історичного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Юрій Михайло Федорович протягом всієї своєї наукової діяльності займається методологією історії, проблемами ментальностей, влади, особливостями соціокультурного і цивілізаційного пізнання, трансформуючи їх на історію України, показуючи місце нашої держави як самостійної цивілізації серед інших цивілізацій.
 
М. Ф. Юрій є одним з ведучих авторів фундаментальних колективних монографічних досліджень «Україна: цивілізаційне пізнання» у двох книгах: «Україна найдавнішого часу — ХVIII століття: цивілізаційний контекст пізнання» та «Україна ХІХ — початку ХХІ століття: цивілізаційний контекст пізнання», «Українська культура: цивілізаційний вимір» та «Ментальний вимір української цивілізації». «Антропологічний код української культури і цивілізації» завершує серію видань, присвячених розкодуванню української історії та культури від найдавнішого часу до наших днів.
 
 
 
Михайло Федорович зазначив: «Ми (автори) намагалися відповісти на питання не як, а чому?» А слухачі та гості підтвердили, що авторам вдалося заглянути за інший бік нашої сутності, помітити багато деталей, необхідних для подальшого аналізу антропологічного та етнічного коду українців.
 
Почав Михайло Федорович з розмови Ісуса Христа та Понтія Пілата – звучить незвично, еге ж? А потім, завдяки порівнянням і прикладам пояснив, що виховання, релігія та соціокультурна атмосфера відіграє найголовнішу роль у формуванні нації.
 
М. Ф. Юрій пояснив, чому католицький, протестантський і православний світи так відрізняються, адже фактично вони є гілками однієї великої віри – християнства.
 
«Протестантські країни стоять на перших місцях в економічному плані, бо серед їхніх заповідей увага приділяється успіху та матеріальному збагаченню. А в православ’ї основна думка базується на зреченні багатства, матеріальних цінностей і спасінні душі».
 
Отака здавалося б незначна відмінність завдяки великому часовому проміжку зробила прірву між цими країнами.
 
 
 
Також автор навів як приклад дві балканські країни, що колись були частинами Югославії: Сербія і Хорватія. Через певні історичні події ці країни опинилися в лоні різних релігій: хорвати сповідують католицизм, а серби – православ’я. Різниця між світоглядом людей колосальна, адже хорватський народ завдяки інстинкту збагачення влаштовує довкола себе комфорт. А серби, в яких на генетичному рівні цього не закладено не піклуються про умови існування. Це ще один наслідок розриву між людьми через сповідування різних релігій.
 
Професор Юрій зазначив, що утворення на Західноукраїнських землях Греко-католицької церкви стало основною причиною економічного розвитку цих земель. Католицька традиція Заходу (яка передбачає важливість матеріальних цінностей) додала важливий елемент для формування повноцінного, здорового, успішного суспільства. Тяглість цієї традиції визначила подальший розвиток усіх сфер життя.
 
Релігія – один з найголовніших чинників формування держави і нації, а також моралі. Михайло Федорович заглибився в історію прийняття християнства в Західній Європі та у Візантії, пояснив, що основні відмінності утворилися завдяки сусідству, міграційним рухам кочових племен та змішанню крові.
 
 
 
Як виявилося, до речі, український етнос почав формуватися з моменту взаємодії слов’ян та половців. Не тільки вікінгів-вар’ягів, як думає більшість людей, а й з цим войовничим, кочовим плем’ям. Відповідно можемо провести паралель до козаків, а через козацькі загони жага до війни та битв передавалася далі, наші бійці відзначилися в обох світових війнах, тому називати українців виключно "співочими хліборобами" неправильно.
 
І ще на одне аж надто дражливе питання відповів професор Михайло Юрій і при тому дуже спокійно, аргументовано та цілковито спираючись на наукові антропологічні знання – про те, що українці та росіяни не є братніми народами. 
 
Виявилося, що цей етнос утворився у ХIV столітті та на 80% сформований з монголів, адже така значна частина представників цього народу відмовилася приймати іслам і задля того, щоб залишитися у православній релігії зайняли територію сучасної Росії та змішали свою кров з невеличкою групою слов’ян.
 
А ще, Михайло Федорович розказав про важливість архетипів у свідомості народу. Він зазначив:
 
«Народившись, п’ючи молоко матері, оглядаючи навколишній світ людина вже має запрограмоване підсвідоме уявлення про дійсність. Людина народжується з генетично закладеною базою, з різними рисами та інстинктами, з підсвідомим розумінням того, що робити далі».
 
Поговорили про археологію, про розкопки колишніх поселень, про найдавніші, оповиті легендами, цивілізації – єгипетську і шумерську. Гості активно ставили питання, що дуже потішило професора. Він з великим ентузіазмом і захопленням розповів про різні гіпотези походження світу, про загадки трипільців та їхньої культури. Відповів на запитання: чи є трипільці предками українців і довів, що ні. Ця прото-цивілізація прийшла зі Сходу через Балкани і так швидко зникла, залишивши нам багато цінних матеріальних ознак свої присутності. А український етнос утворився на основі слов'янських пременних союзів полян, сіверян, тиверців, уличів та змішання з норовливою кров'ю печенігів і балтійських мандрівників - вар'ягів.
 
 
 
Говорити могли б і довше, але на жаль, час не стоїть на місці. Тому на завершення директор Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського Леся Щербанюк попросила сказати щось життєствердне. Продовживши розмову в контексті історії України, автор видання зазначив, що народи живуть в середньому 1500 років, а приблизно ще 300 років – інкубаційний період. Примірявши цю формулу на український народ, зробили висновок, що Україні лише 700 років і  професор сказав: «Ми зараз молода нація, повна сил і наснаги, у нас попереду ще багато подвигів і перемог!» Завдяки такому гарному передбаченню гості нашої зустрічі розійшлися додому щасливими і натхненими, а деякі навіть залишилися, щоб продовжити розмову в більш неформальній атмосфері.
 
Бажаємо читачам приємного читання, а Михайлу Федоровичу Юрію ще багато-багато публікацій, життєвих сил та енергії.
 
Підготувала Лисенко Олена