09-07-2021

Нові надходження: дарунки від професора Нестора Мизака

Вже за доброю багаторічною традицією всі вартісні книги, які готує до друку професор Нестор Мизак разом із своїм талановитим студентом, а нині вже поважним науковцем Андрієм Яремчуком, приносить в Муніципальну бібліотеку ім. А.Добрянського. Адже вони будуть представлені на сайті серед нових надходжень і  завдяки цьому  будуть активно читатися Ось і нещодавно Нестор Степанович завітав із своїм незмінним портфелем, в якому було аж цілих чотири видання-дарунки для Муніципальної.
 
Безперечно, що найперше видання, яке ми сьогодні презентуємо читачам,  це поважна науково-дослідницька праця, присвячена двохсотлітньому ювілею УГКЦ на Буковині.
 
Нестор Мизак, Андрій Яремчук. Нарис історії УГКЦ на Буковині. Львів – Чернівці: Український католицький університет, 2021. – 492 с.
 
Ця монографія охоплює всю історію Греко-католицької церкви на Буковині від заснування у 1774 році до наших днів. Праця має чотири великих розділи, окремо висновок, додатки та список використаних джерел. Перед початком читання варто пам’ятати, що це серйозна наукова монографічна розвідка, яка відрізняється від есеїв, нарисів, спогадів та статей. Для її студіювання потрібен час, адже інформації дуже багато і вся вона представлена на основі документів.
 
Перший розділ оповідає історію УГКЦ, різні періоди церкви в складі різних держав – спочатку Австро-Угорської монархії, потім Румунії, згодом радянської влади і аж до незалежної, соборної України. Важлива деталь: кожен підрозділ відповідає за певний історичний період і має хронологічні межі. Тому, в разі потреби, дослідники можуть повертатися лише до того періоду, який є найактуальнішим для них.
 
Якщо коротко пригадати історію УГКЦ, то можна виділити кілька періодів піднесення та занепаду церкви. Особливої сили набули греко-католицькі парохи в час габсбурзької монархії та міжвоєнний період. Вони не тільки змогли зберегти свої парафії, а й підтримували вірян, надавали їм постійну допомогу. В міжвоєнний період та в часи радянської влади, в період двох світових війн УГКЦ було важко тримати оборону проти пануючих режимів. Під час встановлення радянської влади церковні установи втратили свої права, попри спроби відновити богослужіння. Аж в 1990 році вдалося відродити церкву. ХХ століття було найважчим періодом в історії не тільки УГКЦ, а й в історії України загалом.
 
Від 1990 року Греко-католицька церква відновила свою духовну діяльність на території Буковини, в Чернівцях збережені та реконструйовані приміщення храмів, а більшість пам’яток вдалося повернути на їхні законні місця перебування.
 
Другий розділ оповідає про різноманіття парафіяльних структур на території Буковини. Північна та Південна Буковина мала в кожному окрузі окрему парафію. Тут чітко представлено спільні та відмінні риси парафій в різних регіонах Буковини. Цікаво порівнювати деталі деяких абсолютно відмінних або сусідніх парафій, спричинених соціально-економічними, культурними і політичними чинниками. Завдяки компаративістиці можна зробити висновок про особливості парафії УГКЦ свого регіону (якщо Ви з Буковини). Або простежити глобальну відмінність між парафіями Півдня та Півночі.
Третій розділ присвячений душпастирям Греко-католицької церкви від початків до сьогодення. Автори роблять об’єктивний аналіз діяльності всіх священників та їхнього внеску не тільки в розвиток УГКЦ, а й культури Буковини загалом. Не могли оминути Нестор Степанович та Андрій Васильович Келестина Костецького – одного з найвідоміших священиків УГКЦ на Буковині та його внесок в збереження як духовної, так і чисто документальної пам’яті з життя Чернівців та Буковини.
 
Але, чесно кажучи, найцікавішим, на мою суб’єктивну думку, є четвертий розділ. Він повністю присвячений фотоматеріалам та архівним документам, пов’язаними з Греко-католицькою церквою. В цьому розділі зібрані не тільки зображення священнослужителів минулих віків, а й сучасні фотокартки церков, душпастирів та прихожан. Це наочна подорож у часі та просторі. Деякі зображення хочеться розглядати довше ніж зазвичай, бо на них зустрічаються цікаві малопомітні деталі. А ще, цікаво вивчати документи, підняті з глибин буковинських архівів, хоча вони часто написані німецькою чи румунською мовами. Тут представлені спогади про Чернівці о.Олексія Заклинського; ретельний перелік публікацій поета, літератора, громадського діяча о. Миколи Устияновича, який був деканом в Чернівцях і 15 років віддав пастирському служінню на Буковині. Значний інтерес для дослідників мають листи о. Келестина Костецького та о. Івана Шиха з Чернівців до Андрея Шептицького. Як і кожна серйозна монографія, ця книга містить додатки і великий список використаних джерел. Аби науковці і прості читачі при бажанні могли почитати якісь матеріали додатково.
 
Наступна книга – «Келестин Костецький. Записи Душпастиря». Отець Келестин Костецький приїхав до Чернівців, коли йому було 40 років і наступні 36 років земного життя присвятив духовному служінню. З них 24 роки керував Чернівецьким деканатом, впорядкував хроніку греко-католицької церкви на Буковині. Окрім того він був громадським активістом, діячем, просвітником. Його стараннями в 1886 році було створене перше на Буковині жіноче товариство «Мироносиці», які відкрили перший український дитячий садочок в Чернівців.  Коли прийшла Перша світова війна на Буковину, священик детально описував у своєму щоденнику настрої мешканців, події, які бачив на свої очі. А бачив він багато, тому його воєнні хроніки нині мають велику історичну цінність. Без вигадок і домислів священик записував до свого щоденника те життя, яке проживав сам і проживали чернівчани. Тому вони не втратили своєї цінності і до сьогодні, особливо для дослідників, які вивчають життя Чернівців.
 
Келестин Костецький Записи душпастиря: Хроніка парохії греко-католицької в Чернівцях від єй існовання аж до часу біжучого (1774-1918). Листи священика Келестина Костецького з Чернівців до митрополита Андрея Шептицького (1900-1914) / Упорядкув. Н. Мизака, А. Яремчука. – Чернівці : Букрек, 2019. – 192 с.
 
 
Видання складається з двох частин. Перша – записи Келестина Костецького про історико-культурне та суспільне життя на Буковині на кінці ХVIIІ – початку ХХ століття, приїзду в Чернівці високошанованого митрополита Андрея Шептицького, а також життя Буковини та Чернівців під час Першої світової війни. Смерть буковинського пастиря 1919 року обірвала його літопис, але на щастя, хоч ці матеріали були збережені в архівах Чернівців добрими людьми. Як відомо, від 1945 року радянська влада захопила Буковину і знищувала будь-які прояви вільнодумства, особливо – релігійно-церковної діяльності.
 
Тому те, що записи Келестина Костецького були збережені – велике диво і, очевидно, вищий замисел.
 
Друга частина видання – епістолярій між Келестином Костецьким та Андреєм Шептицьким. Їхні листи написані автентичною церковною мовою ХХ століття і в цьому їхня особливість. В листуванні двох церковнослужителів розкривається історії реконструкції та еволюції Греко-католицької церкви на Буковині. Священик та митрополит обговорювали різноманітні проблеми та шляхи їх вирішення, давали критичну оцінку деяким діячам церкви.
 
Загалом, це видання допомагає не тільки дізнатися історію появи, становлення та розвитку УГКЦ на Буковині, а ще й проникнути у внутрішньоцерковні стосунки. Для людей, які цікавляться історією, ця книга є чудовим путівником у минуле.
А загалом, Муніципальна бібліотека приєднується до привітань на адресу прихожан буковинської УГКЦ,  які святкують таку поважну дату, як 200 років з часу відкриття Катедрального Собору Успіння Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви за адресою вулиця Руська, 28 і бажає миру, злагоди та процвітання! А наших любих читачів запрошуємо досліджувати історію рідного краю і читати літературні новинки.
 
Однією із поважних сторінок історії, яку вже багато років досліджує доктор історичних наук, професор Нестор Мизак є національно-визвольна боротьба ОУН і УПА на теренах Тернопільської і Хмельницької областей. Народився науковець в селі Гермаківка Борщівського району Тернопільської області – саме про це село сьогодні піде мова. Адже досліджуючи історію рідного села, Нестор степанович не тільки закарбовує спогади жителів, але й вивчає архіви, документацію, аналізує події, робить висновки і прогнози.
 
Наступна книга, яку хочемо представити нашим читачам – «У колгоспному ярмі». Назва видання говорить сама про себе і додаткових конотацій не потребує, але все ж, ми детальніше розповімо про структуру цієї книжки. Вона для автора особлива, адже присвячена його рідному селу – Гермаківці і періоду від початку радянської окупації до спогадів про проголошення незалежності України.
 
Перший розділ називається «Опір совєтскому режиму». У ньому автор знайомить читачів з умовами існування селян Східної Галичини під час захоплення влади червоноармійцями. Оповідає про спротив населення та ряд бунтів, спричинених тваринними діями совєтів. Цікавий розділ про ватажка народних повсань – «Зеленого», він був справжнім патріотом та мудрецем, адже передчував, що радянська влада несе в своєму обличчі лише розруху і горе.
 
Другий розділ називається «Підневільний труд», він присвячений зламу людей, підкоренню владі совєтів. Загальновідомий факт, що деякі українці були щирими комуністами, вони мріяли про світле майбутнє і не усвідомлювали, яка людиновбивча машина ховається за посмішками раднаркомів. В колгоспи записували всіх: когось добровільно, когось насильно, хтось тікав і намагався уникнути поневолення, але вдавалося це мало кому. А ще, розкуркулення як одна з трагічних сторінок нашої історії. Люди ділилися на бідних і дуже бідних. Останніх налаштовували проти «куркулів», люди ставали ворогами один одному, втрачали моральні цінності, забували про любов до ближнього.
 
Колгосп повернув людей на століття назад. Попри використання техніки, люди, особливо жінки, весь час проводили на полях, залишали там своє здоров’я, молодість і красу. Хочеш вижити – мусиш працювати, адже вдома діти голодні. Про це оповідає третій розділ монографії «У пам’яті народній». З уст очевидців записані різні історії про поневолення українських селян. Деградація, втрата моральності та кріпацтво (бо інакше не назвеш) призводили до загальновідомих проблем: люди бідували, чоловіки в колгоспах випивали (не від хорошого життя), а жінки в 40 виглядали на всі 70…
 
Колективізація селян – злочин радянської влади, який назавжди залишиться непокараним, від якого страждають і теперішні покоління. Попри проголошення незалежності нашої держави 30 років тому, рабська свідомість досі актуальна в українському середовищі.
А ще, Нестор Мизак підіймає гостру та актуальну тему: виїзд молоді з села, зменшення народжуваності в селах, відсутність культурного розвитку. Автор говорить про важливість відродження споконвічних українських аграрних традицій, про спробу почати спочатку, з пам’яттю про колгоспи і з упевненістю більше не повторювати цей гіркий досвід.
Завдяки тому, що Нестор Мизак досліджував архівні документи, у виданні наявні записи тих, кого записали в колгоспи, є ціла серія світлин, зроблених в перші роки колективізації, а також документи, які описують загибель ватажка повстань «Зеленого».
Загалом, на основі одного села, спогадів людей однієї громади, автор говорить про злочини, вчинені радянською владою проти українського народи, говорить про причини та наслідки колективізації, про звиродніння селян та моральну деградацію, спричинену терором та бідністю.
 
Мизак Нестор У колгоспному ярмі. Село Гермаківка в умовах колгоспного гніту / Нестор Мизак. – Чернівці: Друк Арт, 2020. – 240 с.
 
Остання книга, про яку хочемо розповісти сьогодні – «Українська Голгофа. Чортківський розстріл 1942 року». Це видання присвячене подіям Другої світової війни.
 
Спочатку автор занурює читачів у атмосферу воєнних років, описує передумови Чортківського розстрілу.
 
Перший розділ оповідає детальний перебіг подій 1942 року, стан німецької та радянської армій, а також місце бійців ОУН у воєнних діях. З назви зрозуміло, що книжка про неприємне і страшне. Це не альтернативна історія України, де буде чарівний порятунок, з’явиться Deus ex machina і врятує наших бійців. Це про чергове криваве знищення людей. Свої міркування автор підкріплює фактами, архівними матеріалами та спогадами про загиблих. Другий розділ видання повністю присвячений спогадам. Тут і про цивільних людей, втягнутих у перебіг воєнних дій, про командирів УПА та ОУН, про справжніх патріотів. Їхні історії нагадують образи безсмертних в пам’яті народній козаків, але відмінність полягає в тому, що ці герої, розіп’яті на Голгофі, були забутті. Основна мета автора – відродити пам’ять про героїв, здобути для них визнання і пошану, на які вони заслужили. Тому третій розділ видання називається «Хай вічною буде слава!»
 
Про варварства Другої світової знають всі, але багато хто не знає, наскільки сильно вони позначились на українцях. Ця книга – спроба Нестора Мизака донести співвітчизникам важливість залишатися людьми, особливо в час антиукраїнської московської кампанії.
 
Важливо, що видання підкріплене солідною кількістю архівних документів та зображень. Це допомагає читачам зануритися в атмосферу того часу, глянути в очі розіп’ятих патріотів та їхніх убивць.
 
Нестор Мизак Українська Голгофа. Чортківський розстріл 1942 / Нестор Мизак. – Чернівці : Друк Арт, 2020. – 220 с.
 
 
Підготувала Олена Лисенко