11-08-2021

«У незалежній Україні, На всі віки, на всі часи» М.Ткач Незалежність у творах буковинських поетів

Цьогоріч Україна святкує річницю – тридцять років від дня проголошення незалежності. Для людей, що усвідомлюють себе патріотами це свято особливе, адже до нашої соборності та незалежності був пройдений складний, тернистий шлях. Історики, політики та очевидці подій початку 90-х згадують, як і за яких умов прийняли постанову про волю українського народу, згадують, хто був найактивнішим учасником тих подій, а хто навпаки – чіплявся за пережитки радянщини. Як відомо, творчі люди одними з перших (чи радше найпершими) реагують на події такого масштабу. Особливо у творчості поетів найбільш відчутний пафос (у хорошому значенні) перемоги над індивідуальним та колективним ярмом, духовним кріпацтвом і неусвідомленням своєї національної приналежности.

На щастя, українському народу пощастило у цьому випадку: наші письменники ще з часів Котляревського і Шевченка мали активну громадянську позицію, вони, власне, її творили для мас. Якось так склалося на нашій землі, що саме поети, прозаїки, художники, журналісти виступали мотивацією для часом незрячих співвітчизників. Радісно і водночас сумно згадувати жар боротьби та спротиву покоління Розстріляного Відродження, а згодом – шістдесятників та вісімдесятників, адже ми досі пам’ятає наслідки любові до України.

Серед Буковинських поетів, яким у фондах Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського відведено особливе місце, також було багато представників спротиву радянській владі, щирих патріотів, які гучно та милозвучно відгукнулися на акт проголошення незалежності нашої держави. Поезія завжди була і досі залишається невід’ємною частиною культурного простору Буковини. Ще з міжвоєнного періоду склалася «чернівецька» традиція, утворена на руїнах Австрійської монархії та проукраїнського, національноактивно спрямування.

Більшість цих творів – панегірики на славу України, які випромінюють щастя і любов до рідної землі, вдячність предкам, батькам, Богу за можливість бути частиною цього невмирущого і сильного народу. Такі мотиви знайшли відбиток у творчості Тамари Севернюк, Анни Дущак, Віктора Миксимчука, Віталія Колодія, Петра Палія та багатьох інших.

Читач обов’язково знайде той текст, який найбільш влучно буде відображати саме його почуття до Батьківщини, у чужих текстах побачить свої власні думки та висловлювання. Знаєте, «усі слова були уже чиїмись» - сказала колись Ліна Василівна Костенко і мала рацію. Інколи, в моменти, коли важко дібрати слова, коли не можеш висловити свої думки варто скористатися текстами інших. Бо інші зазвичай переживають схожі відчуття, а за допомогою поезії легко знайти своїх однодумців і насолодитися моментом, коли двоє людей розуміють один одного без зайвих слів – вони відчули їх у тексті.

Любов до рідної землі завжди була і буде актуальною темою, напевно немає такої народності, яка б не оспівувала у своїх поезіях ландшафти, національних героїв, не згадувала у своїх текстах шлях від зародження та формування до розквіту державності. Історія Буковини надзвичайно насичена та цікава, ця земля особлива і любов до локації «Чернівці» часто межує і перетікає у любов до країни. Схід і Захід ніколи не будуть схожими, так вже склалося історично, але усвідомлення соборності, єднання і незалежності утворюють лапідарну сентенцію:

Україна – моя держава

Буковинські майстри слова часто присвячують свої вірші Україні, виносять це слово в назву. Віру в перемогу над ярмом у поезії «Українне» висловлює Петро Палій, він каже такі слова:

« Хай повсюди чують, хай повсюди знають,

Яко українці волю здобувають.

Може і здобудуть. Може вже здобули,

Та лише б при тому шапки не забули,

Встаючи, нарешті, з вкляклого коліна,

Щоб синів достойних мала Україна!»

Переможний пафос, віра у щасливе майбутнє, але й посутня обережність, застереження, порада присутні у словах автора. Ще одна поезія Петра Палія називається «Україні», у ній автор возвеличує свою країну, оспівує її красоти:

«На тихих і ясних водах,

На зоряних ранніх снах,

Твоя повторилася врода

У донях моїх і синах»

А Василь Васкан у збірці «Тобі, Україно, і серце, і дух» оспівав красу рідного краю – своєї зеленої Буковини разом з красою Батьківщини, поняття малої і великої вітчизни в автора переплітаються, вони перетікають одне в одного і стають явищами ідентичними.

Дмитро Бугайчук сказав про Україну такі слова:

«Зоре моя, Україно,

Ти в мене єдина-одна.

Ти в мене одна-єдина,

Рідна моя, Україно.

Як мати одна-єдина - Україна»

Цей текст створений для музичного супроводу, адже як відомо: українці – співоча нація. А ще, у своїх поезіях автор оспівує красу рідного села Товтри, красу і щирість людей, любов до природи і ближнього.

Відома поетеса,щира приятелька нашої книгозбірні – Тамара Артемівна Севернюк має велику кількість поезій, присвячених Батьківщині. У них жінка думає про долю народу, згадує славетні перемоги і болючі поразки, уславлює імена національних героїв і зізнається в любові рідній землі.

«Україні»

Дивлюсь на тебе крізь волошок синь,

Повзе мурашка по стіні, як тиша.

Самотня пам’ять споминами дише,

Перевіряє міць прадавніх скринь.

На їх скарби загарбництва інкруст

Не раз точив єлею труйні пута,

Але щораз на полі тьми й отрути

Лунало «…ave…» з волошкових уст.

Михайло Брозинський у збірці «Політок (дещиця)» зібрав низку віршів, присвячених трагічним подіям, що відбулися після прийняття незалежності.

«За рідну Україну! (Пам’яті героїв)», «Боже, врятуй Україну!», «Біля пам’ятника невідомому солдату», «Плач матері майданівця»… після цих болючих спогадів, після реквієму Революції гідності, автор пише поезію «Україна - єдина», яка стає відправною точкою відліку його нової історії.

«Тож єднаймося, брати мої,

Брати-українці,

Ви справжнісінькі герої

Мрії Кобилиці.»

У цих рядках впізнаємо Тараса Шевченка і Юрія Федьковича, а М. Борозний доводить, що поетична традиція ніколи не буде забута, не перерветься і не зникне.

Роман Болюх, Олеся Бойко, Василь Бабух, Євдокія Антонюк, В’ячеслав Шинкар також важливе місце у своїй творчості присвятили подіям часів проголошення державної незалежності, свої рефлексії залишили в поетичних текстах. Крізь поетичні рядки прочитується біль, викликаний війною та кровавою революцією 2013 року.

«Тут – Україна. Хрещатик»

…Тут – Україна. Воздалося свято –

На Хрещатику люду багато –

Вирулює многолюдний майдан

У роздуми любові розважних киян.

Сніговиця остужує святковий запал,

Землетрусить надій 9-й вал?

Спішать – в обхід і по периметру

Не додавати проблем дозиметру,

Змести смертоносні бери

Злодійсько-нелюдської в Україні ери!

Василь Васкан присвятив поезію «НЕБЕСНА СОТНЯ УКРАЇНИ» своєму земляку з Котелева Олександра Щербанюка.

У збірці Олесі Бойко «Все чим живу, про те сказати хочу» є цикл з красномовною назвою «Моє серце належить тобі, Україно». Це сповідь доньки, це щирі слова вдячности і надії на світле майбутнє. Поезіями Олесі говорить істина:

«Хай не спить спокійно владна сила,

Україна ще не вмерла, ще жива!!!»

Один з найвідоміших буковинських поетів Михайло Ткач у збірці "Зизам'є" оспівав славне минуле України, її сьогоднішні випробування та передрік величне майбутнє.

«У незалежній Україні, На всі віки, на всі часи»

А на завершення, хочу процитувати кілька рядочків з «Притчі про свободу» віри Китайгородської, присвяченої В’ячеславу Чорноволу – одному з батьків проголошення державної незалежности.

«Відмикаються двері литі,

Відчиняється храм-сильце,

Йди, свободу шукай на світі,

Подивися їй у лице…»

«Та дорога до неї вічна,

І дорога до неї – клин,

І свобода, вона – міфічна,

І ніхто їй ні брат, ні син…»

Колектив Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського щиро вітає співвітчизників зі святом і бажає миру, успіхів та процвітання нашій Батьківщині – Україні!

Олена Лисенко