24-09-2021

Зустріч із професором Анатолієм Круглашовим

 У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулася зустріч з професором ЧНУ Анатолієм Круглашовим «Михайло Драгоманов у колі чернівецьких інтелектуалів», присвячена 180-річному ювілею від дня народження відомого ідеолога, політика, літературознавця, видавця, історика, науковця (перераховувати регалії можна ще дуже довго, але ми згадаємо дотичні до сьогоднішньої теми) - Михайла Драгоманова.
 
Насправді постать М. Драгоманова досі вважається однією з найбільш загадкових в парадигмі соціокультурної наукової думки. Його політичні ідеї та світогляд загалом пройшли не один етап еволюції, йому довелося відчути всі труднощі екзилю на власному досвіді і стати відкинутим пророком своєї Вітчизни (схожа доля спіткала і його учня І. Франка). Для того, щоб розібратися з дражливими і неоднозначними питаннями, пов’язаними з цією персоною і звичайно – визначити вплив Михайла Петровича на чернівецьких інтелектуалів ХІХ століття, ми зустрілися з професором Анатолієм Круглашовим.
 
Як зазначила директорка Муніципальної книгозбірні Леся Щербанюк:
 
 «Один пан написав на своїй інтернет-сторінці, що живе на вулиці М. Драгоманова і не знає, хто це…»
 
 
Щоб виправити цю несправедливість ми запросили у наші затишні стіни доктора політичних наук, заслуженого працівника освіти України, директора НДІ європейської інтеграції та регіональних досліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Члена Незалежної групи експертів з Європейської Хартії місцевого самоврядування – Анатолія Миколайовича Круглашова.
 
Професор радісно відгукнувся на нашу пропозицію зібрати у бібліотеці його доброго вчителя, наставника та тезки - Анатолія Миколайовича Добрянського – рафіноване інтелектуальне товариство, щоб продовжити тяглість культурної традиції Чернівців.
 
 
Автограф А. Круглашова для А. Добрянського
 
На зустріч завітали викладачі факультету історії, політології та міжнародних відносин, філологічного факультету, журналісти, письменники, студенти та небайдужі чернівчани.
 
Розпочав науковець зі свого власного шляху до Драгоманова. Як виявилося, його мама землячка Михайла Петровича: він народився у Гадячі, а мама Анатолія Круглашова – у Чорнухах. Завдяки територіальній спорідненості та перманентній присутності імені Михайла Драгоманова у науковому житті Анатолія Миколайовича, професор захистив докторську дисертацію по Драгоманову. Монографію (з дарчим підписом Анатолію Добрянському), видану на основі матеріалів дослідження Ви можете почитати у нашій книгозбірні:
 
Круглашов А. М. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. — Чернівці: Прут, 2000. — 488 с.
 
Драма вченого чи драма нації?
 
Зізнаюся чесно, моє колись суто негативне ставлення до Михайла Драгоманова нещодавно перейшло у стан невизначеності (завдяки дослідженню життєвого і творчого шляху його сестри Олени Пчілки). Досі не можу намалювати для себе його портрет, бо надто багато думок і протиріч витає довкола цієї особи. Але завдяки зустрічі з професором Круглашовим я визначила для себе кілька векторів подальших досліджень цієї персони.
 
Анатолій Миколайович підтвердив, що саме Драгоманов став батьком української політичної думки, він першим заговорив про націю не в ідеологічному, а саме політичному аспекті. Також М. Драгоманова не безпідставно називають вчителем Івана Франка та Михайла Павлика – засновників першої політичної партії РУРП. Початки феміністичного руху сягають активної просвітницької діяльності Ганни Павлик – сестри Михайла Павлика, яка безумовно також опинилася під впливом М. Драгоманова.
 
Усіх його прямих і непрямих учнів опоненти та вороги називали «драгоманівцями» з негативною конотацією, але зараз, крізь призму часу таке означення можна вважати компліментарним.
 
Постійна еволюція особистості М. Драгоманова призводила до зміни політичних поглядів, а це у свою чергу вплинуло на формування і згодом – поглиблення прірви нерозуміння зі Старою громадою (громадська організація, членами якої були українські інтелігенти. Займалися культурницькою, видавничою та просвітницькою діяльностями). Він не був людиною свого часу, адже ідеї Михайла Петровича випередили не одне покоління. Вони досі залишаються актуальними, стоять поруч з безсмертними ідеями Ж.-Ж. Руссо і Вольтера.
 
 
Безперечно Михайло Петрович був батьком-засновником української політичної думки на Наддніпрянській Україні, але з неменшою вагою він прислужився Галичині та Буковині. Його енергія, сила, можливо – харизма і звичайно – ерудиція, ширина думки зробили його лідером соціалістичної ідеології. Він – той дух з «Вічного революціонера» Івана Франка, за «яким міліони радо йдуть», але, на жаль, через український менталітет, хуторянство, життєве кредо «моя хата з краю», міліони за ним так і не пішли. 
 
Проте він встиг посіяти зерна європейськости серед нашого люду, Буковину він, звичайно, не оминув.
 
Як відомо, у 1875 році Михайло Драгоманов завітав на Буковину дорогою до Женеви. Свої враження про цю поїздку він зафіксував у виданні «Австро-руські спомини» (1867-1877), тут згадує імена найвизначніших тогочасних буковинців: Юрія-Осипа Федьковича, Степана Смаль-Стоцького, Василя Сімовича, Григорія Купчанка. Виявляється, М. Драгоманов перебував у тісному зв’язку з чернівецькими інтелектуалами. Вони, безумовно, потрапили під його позитивний вплив, тому їх також можемо зараховувати до числа «драгоманівців».
 
Під час перебування в гостях у професора Смаль-Стоцького (який в цей час проживав на вул. А. Шептицького,31) познайомився з молодим, але дуже талановитим науковцем, майбутнім професором – Василем Сімовичем. Саме Сімович через кілька років напише одне з найбільш ґрунтовних досліджень стосовно правопису «драгоманівка» - статтю «Правописні системи Драгоманова: латиниця, драгоманівка».
 
 
Будинок професора С. Смаль-Стоцького на вул. А. Шептицького, 31
 
Найбільш цікавою особисто для мене стала історія про прийом Михайлом Петровичем у готелі «Жорж» буковинського соловія – Юрія Федьковича. Дещо кумедна та незручна ситуація була зафіксована на папері і демонструє тепер любов поета до чарки. Але попри непорозуміння Михайло Драгоманов видав оповідання Ю. Федьковича і написав його першу біографію, де охрестив «буковинським кобзарем» - цим титулом Юрій Федькович пишався до кінця життя.
 
І звичайно, на честь такої поважної особи, як Михайло Драгоманов у Чернівцях названо одну з вулиць в університетському кварталі, поруч із вулицею Лесі Українки – його улюбленої племінниці.
 
Анатолій Круглашов розповів про дванадцятирічну пошукову і власне наукову роботу над дослідженням поглядів М. Драгоманова. Для того, щоб осягнути цю персону повною мірою, науковцю довелося провести багато годин в архівах Львова, Києва, Софії (Болгарія) і Росії. Він знайшов безцінні листи та рідкісні публікації Михайла Петровича, які одразу ж простудіював. А ще, до слова згадуючи, відома публічна дискусія між Михайлом Драгомановим та Борисом Грінченком велася у 1892-1893 роках на сторінках чернівецької газети «Буковина» і це ще один дуже важливий місток, який пов’язує М. Драгоманова та наше місто. А після смерті науковця його листування з Михайлом Павликом було видане саме в Чернівцях.
 
 
Український народний дім, вул. Петровича,2
 
Після лекційної частини, розмову продовжили у полілозі. Кожен охочий ставив питання, на які залюбки відповідав Анатолій Миколайович, актуальні та сучасні думки висловили науковці-колеги А. Круглашова, зачепили дуже широке коло питань і провели вечір за високоінтелектуальною бесідою.
 
 
 А невтомний дослідник діяльності Михайла Драгоманова пообіцяв написати його розгорнуту біографію, бо поки такої, на жаль, немає. Ми бажаємо Анатолію Миколайовичу Круглашову успіхів у всіх проєктах та дослідженнях, а для себе робимо висновок: інтелектуальне життя в Чернівцях продовжується, а на заміну попереднім поколінням інтелектуалів приходять нові. Ця циклічність і тяглість буковинської інтелектуальної традиції не може не тішити.
 
Олена Лисенко