08-10-2021

Інтелектуальний календар ЖОВТЕНЬ - 2021. Нік Бажан: поліглот і палімпсест*

Ідея написати цей текст виникла спонтанно: коли одногрупниця під час пари зазначила, що для неї М. Бажан досі нерозгадана таємниця, він ніби все одразу і ніби нічого… Тоді перша думка, яка в мене народилася при спробі осягнути парадигму діяльности Бажана була така: він – палімпсест.

Під час розмови з Ігорем Померанцевим – письменником та радіожурналістом, почула фразу, адресовану Чернівцям: «Це місто - поліглот і палімпсест». Приблизно з того моменту підсвідомо я захоплювалася глибиною і многогранністю цієї сентенції. Доки не усвідомила, що ця характеристика може стосуватися не лише міста, а й людини (і далеко не однієї).

Для мене ж, єдиним лапідарним визначенням постаті М. Бажана став палімпсест.

Мушу сказати кілька слів про життєвий шлях цього поета. Народився Микола у 1904 році в Кам’янці-Подільському, але в ранньому віці переїхав в Умань. З 1921 року навчався у Києві і працював журналістом у місцевих газетах. Талановитий молодий поет, інтелектуал, студент, збуджений останніми політичними подіями, він прагнув руху, емоцій, драми. Саме через це наблизився з революційно-чарівними футуристами: Михайль Семенко і Гео Шкурупій стали його сім’єю. У підручниках з історії української літератури у розділі «Футуризм» фігурують ці три прізвища. І саме у 20-х роках минулого століття молодий і запальний Бажан нарік себе Ніком.
 
На плечі новоспеченого, але дуже талановитого поета лягає перший світоглядний шар - футуризм. Витівки цих революцйонерів, їхні ігри з мовою досі не кожен може осягнути, хоча минуло майже століття і література зробила великий крок уперед. Нік видає першу книгу і раптом розчаровується у всьому, що мав. Цей напрямок вичерпав себе у творчості Бажана і він вже таврований футуризмом (у найкращому сенсі) робить оберт на 180 градусів: доєднується до ВАПЛІТЕ. Черпає свою силу від неокласиків: М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, М. Рильського та О. Бургардта. Це і стає другим значним шаром його світогляду.
 
На початку тридцятих років перед нами з’являється людина-оксюморон. (Не)футурист, (не)неокласик – очевидно, Бажан сягнув на голову вище угрупувань і не зміг вписатися в жодні рамки. Адже осягнути і охарактеризувати його творчість дуже важко. Перед настанням колапсу, трагедії Розстріляного відродження він підіймається вгору над українською літературою на двох міцних крилах: футуризм і неокласицизм. Але, як відомо, ті крила йому безжально обріжуть. Мовляв: радій, що не закатували до смерті, що дали шанс вижити… Той шанс він вигриз зубами, вимолив доносами на друзів і виплакав тотальним страхом. Коли репресивна машина почала ковтати одного за одним друзів Бажана, єдине, що йому залишалося, аби вижити і вберегти сім’ю – покрити себе 3 шаром – партійним. Переклад «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі стає документом про помилування Бажана. І куди лише дівся щирий запал і безкомпромісність цього майстра слова… Він стає цілком і повністю радянським поетом, жрецем культу батька-Сталіна. Тогочасні реалії вимагали цілковитого самозречення і поклоніння вождю. Нам, людям, що живуть у вільній демократичній країні, важко уявити масштаби цього психозу.
 
Він закрився, але вижив і творив далі. Під верхнім, нетривким шаром радянського блюзнірства проглядалася безмежна глибина трагедії поета. Єдиним порятунком стає перекладацька діяльність. Миколу Бажана – радянського академіка, депутата, літературознавця відносять до одного з найкращих українських перекладачів ХХ століття. А його ім’я фігурує поруч з М. Лукашем, Г. Кочуром, В. Мисиком та М. Рильським.
 
Невтомна і мовчазна праця на ниві української культури з кінця 50-х років стала формою розкаяння перед братами-загиблими. Існує апокрифічна історія про те, що Бажан після смерті свого друга Юрія Яновського часто приходив до нього на могилу і… плакав. Правда це чи вигадка не так важливо, головне, що до кінця життя він так і не зміг повернути чистоту своїх дужих крил.
 
На довгий час його ім’я було негласно засуджене і забуте літературознавцями. Але Віра Агеєва у 2018 році видала «Візерунок на камені. Микола Бажан. Життєпис (не)радянського поета» і реабілітувала в свідомости читачів барокового ангела з двома надміцними крилами. Здається їй вдалося зняти його радянську шкіру-панцир, який на довгі роки приховав від світу чистий геній Миколи Бажана. А ми можемо його лише зрозуміти і пробачити.
 
У фондах Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського Ви можете взяти повне видання його творів, а також новинку:
 
Бажан. М.П. Маловідомі мистецькі сторінки / Микола Бажан; упор. М.Г. Лабінський.- К:Криниця, 2014. - 816 с.
 
 
*Палімпсе́ст — пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий.
 
Олена Лисенко