Авторами цього видання стали завідувач сектору електронної ідентифікації та адміністрування користувачів Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області - Юрій Васильович Ковтун і директор Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського - Леся Щербанюк.
Історія пошуків
Юрій Васильович розповів свою власну історію знайомства з цим родом та довгий, тернистий шлях пошуків, коли неправдива інформація лилася звідусіль, навіть зі щоденників самого Яна Черняка (Отто Іппена).
Під час екскурсії у 2018 році згадували, що на вулиці 28 червня у будинку № 34 проживав відомий розвідник. Саме ця інформація наштовхнула Юрія Ковтуна на подальші роздуми і він зробив пост у мережі Фейсбук зі словами: “Було б добре встановити меморіальну дошку на будинку Черняка”. Чи то завдяки силі соціальних мереж, чи завдяки чернівецькому кредо “VIRIBUS UNITIS” (спільними зусиллями), але в коментарях журналіст Сергій Воронцов розмістив фото довідки, де вперше уточнювались деталі народження Отто Іппена.
З цієї довідки розпочався трирічний шлях пошуків і ретельного відсіювання правди від вигадок талановитого розвідника та легенд, що побутували навколо його ім’я. Ян Черняк працював у радянській воєнній розвідці і за 15 років служби жодного разу не видав себе, тому поєднати особи чернівецького Отто Іппена і московського Яна Черняка було надважким завданням.
Родина Іппенів - чернівецький період
Ходіння по архівам
Юрію Васильовичу вдалося знайти список школярів, до якого входив Отто Іппен. Довелося в архівах підняти списки всіх чернівецьких ліцеїв. Виявляється, майбутній розвідник навчався у приватному чоловічому ліцеї “Емануїл Григоровіца” і закінчив його у 1927 році. А народився у 1909 році і був найстаршою дитиною в сім’ї (всього дітей було троє). Навчався також у Берліні, отримав дуже хорошу освіту завдяки забезпеченості батьків. Мати виховувала дітей на німецькій культурі, привила любов до читання і музики. Сім’я була прогресивною і з розумінням ставилася до захоплень дітей. Навіть попри те, що батько Вільгельм був забезпеченим чоловіком, брав активну участь в політичному житті міста і нормально сприйняв модні соціалістичні ідеї своїх дітей. Історія Отто Іппена раптово обривається - для всіх він зникає. А після війни, за офіційним розпорядженням з Москви, всій родині змінили прізвища з Іппенів на Черняків. Ось так створюють міфи. Так народився Ян Черняк - людина, що стала прототипом славнозвісного Штірліца.
Історія Фелікса Іппена
Молодший брат Отто - Фелікс народився у 1911 році, жив з сім’єю у Чернівцях, а згодом вступив у Берлінський медичний інститут. Він був вченим, захистив дисертацію про вітаміни. Коли розпочалися події 30-х років у Німеччині (прихід до влади Гітлера), Фелікс був змушений через соціалістичні переконання переїхати у Швейцарію. З початком війни в Іспанії не міг стояти осторонь, тому відправився в Іспанію на фронт, де і загинув у 1937 році у битві неподалік Мадрида. У цій трагедії загинув лише лікар - Фелікс та був поранений один боєць.
Гелла Іппен - per aspera ad astra
Гелла була наймолодшою дитиною у сім’ї, народилася у 1914 році, навчалася у ліцеї, брала активну участь у громадсько-політичному житті міста (як і старші брати). Через належність до соціалістичної політичної партії її заарештували у 15-річному віці, у 1930 році виключили з ліцею. Тоді Геллі довелося продовжити навчання у найпрогресивнішій школі Берліну. Гелла навчалася на лікаря у Сорбоні, була біологом, епідеміологом.
13 червня 1941 року Гелла разом з батьками була репресована і вислана до Сибіру. Під час виселення дівчині дозволили взяти з собою мікроскоп, подарований батьком, який врятував їй згодом життя. Юрій Ковтун завдяки допомозі архівіста - Олені Жуковій знайшов список виселених у 1941. Під №1022 був вказаний Вільгельм Іппен - голова сім’ї. Гелла намагалася відновити справедливість, адже їх виселили помилково. Писала генеральному прокурору СРСР та іншим чиновникам скарги, вимагала реабілітації, яку їй таки вдалося вибороти аж у 1970 році і повернути добре ім’я для своєї родини.
Сенсаційний документ
Не обійшлося на нашій зустрічі без сенсаційних повідомлень. Юрій Васильович в результаті ретельних пошуків та при допомозі архівістів знайшов списки, які були складені в Чернівцях органами радянської влади на вивезення у Сибір чернівецьких родин. Ця новина викликала щире здивування у присутністніх, бо до цього часу вони вважалися втраченими. Директор чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини - Микола Кушнір зазначив, що цей список виселених - “сенсаційний документ”. Автори дуже вдячні Миколі Петровичу за фахову допомогу та підтримку під час роботи над цією книгою.
Гелла - представниця родини Іппенів, яка не тільки найдовше прожила, вона ще й написала книгу спогадів про свою сім’ю, яку не змогла видати.
Для того, щоб видавництво прийняло її рукопис, вона на початку 2000-них найняла професійну письменницю Симону Нетелер, щоб вона літературно оформила і відредагувала спогади. Коли після смерті Гелли у 2006 році, книга от-от мала побачити світ, з’явився непрямий спадкоємець чернівчанки і заборонив видання цієї книги. Завдяки Симоні Нетелер, у це видання увійшли рідкісні і дуже важливі сторінки з життя родини Іппенів та унікальні світлини.
Вільгельм та Ірма Іппени
Ірма Іппен походила з всесвітньо відомого роду Герцлів, але її сім’я була досить бідною. Після одруження із заможним Отто Іппеном і переїзду до Чернівців, вона займалася вихованням дітей, вкладала у них не тільки любов, а й знання, до яких завжди прагнула сама.
Вільгельм був людиною справи, тому збудував “Моргенройт” (переклад з ідиш як “Вранішня зоря”) - будинок культури, де були зали для театральних вистав, приміщення для культурних заходів та організацій. А також до цього ансамблю входила школа на Альтгассе. Сьогодні ми знаємо цю споруду як ошатний і презентабельний палац “Академічний” при Буковинському державному медичному університету. Вільгельм Іппен був чесною і хорошою людиною. Його доля склалася дуже трагічно, адже у 1944 році від був засуджений у Сибіру за вигадану радянськими спецслужбами “допомогу ворогам”. Ірма Іппен померла 6 жовтня 1972 року у Трансильванії під час гостин у друзів з Чернівців.
VIRIBUS UNITIS
Юрій Васильович згадував труднощі, які стояли на шляху до розкриття таємниці родини Іппенів і, звичайно, дякував усім причетним до видання цієї книги. Архівістам, які допомагали шукати необхідні матеріали: Жанні Андронатій, Марії Гуцул, Наталії Масіян, Олені Жуковій.
Директору Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини, який вніс своє посутнє слово до книги.
Викладачам ЧНУ ім. Ю.Федьковича: професору Петру Васильовичу Рихлу та Оксані Михайлівні Матійчук, які допомагали шукати необхідні матеріали в Берліні і перекладати з німецької мови необхідні тексти.
Письменницям: Ірині Качаловій та Симоні Нетелер. І ще багатьом іншим людям, які допомогли Юрію Васильовичу та Лесі Ілярівні створити і видати цю книгу.
Також не могли не згадати про зв’язки цієї сім’ї з Паулем Целаном та Петером Демантом. Виявляється, Гелла близько дружила з Петером, молодша сестра Деманта навчалася в одному класі з Геллою. А коли вони відновили зв’язок з Петером у подорож до друга Конрада Гелікдіша у повоєнний час. Історик, письменник та журналіст Юрій Чорней зазначив, що Гелла Іппен перебувала тривалий час у громадянському шлюбі з Конрадом Гелікдішем, коли вони проживали у Франції.
А Пауль Целан, як зазначив Петро Васильович Рихло, в одному листі до австрійського друга згадує про Отто Іппена і називає його зниклим безвісті та його брата Фелікса, який дійсно трагічно загинув під час війни в Іспанії.
Багато неймовірних, сенсаційних фактів змогли відкрити невтомні трудівники Юрій Ковтун та Леся Щербанюк завдяки допомозі небайдужих чернівчан, але ще багато сентенцій залишаються під знаком питання, а деякі історії покритті міфологемами та легендами. Завдяки цій книзі ще одна важлива родина в історії нашого міста стала відомою. Через історію цієї родини постає трагедія ХХ століття, особливо перша половина. Завдяки знайденим матеріалам світло проливається на досі невідомі сторінки біографії інших осіб, а ми вкотре переконуємося, що в Чернівцях усі тісно пов’язані, а чернівчани мають надсилу - гуртуватися разом і досягати своїх цілей.
На презентації були працівники видавництва “ДрукАрт”: літературний редактор Людмила Звенигородська та Ганна Літвінчук, яка верстала видання. Вони вклали увесь свій професійний талант, щоб книга була ошитною і легкою для читання. Особливу подяку автори виразили Василю Петровичу Ільницькому - директору видавництва, завдяки матеріальній підтримці якого книжка і побачила світ.
Таке серйозне видання не могло обійтися без наукових рецензентів, ними стали політолог Ігор Буркут та історик Олександр Филипчук. Олександр Михайлович - викладач історичного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича, автор монографій та наукових статей дуже прихильно відгукнувся про видання, відзначив його науковість та глибокий фактаж. Також, неможливо було оминути актуальність видання, адже воно закарбувало у собі важливі сторінки історії нашого міста.
Про те, що чернівчани цінують книги, а це видання дуже серйозне свідчить той факт, що на презентацію завітав керівник Чернівецької окружної поліції Павло Шевчук. А також прийшов підтримати свого талановитого співробітника начальник Управління інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції в Чернівецькій області Василь Гоян. А наприкінці, попри зайнятість, приєднався до товариства чернівецьких інтелектуалів т.в.о. заступника начальника ГУ Національної поліції в Чернівецькій області - Святослав Кишлар.
Звичайно, у цьому виданні є багато цікавої інформації, актуальної для читачів. Разом із Отто-Яном Іппеном-Черняком читачі зможуть здійснити “прогулянку дорогою пам’яті”.
Книга написана на архівних документах та великої кількості джерел, які подані наприкінці видання.
Книгу можна придбати у книгарнях міста і прочитати її у Муніципальній книгозбірні.
Матеріал підготувала Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg&trueresize=1&w=320&h=280)
.jpeg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
