Розпочинається номер публіцистичним нарисом, присвяченим відуриттю пам’ятника у Києві Осипу та Надії Мандельштамам. Безсумнівно, для єврейської літератури ім’я Осипа Мандельштама дуже багато означає, кожен, хто вважає себе активним читачем і загалом освіченою людиною, мусить бути знайомим з творчістю цього непересічного поета. Мандельштама безпомилково називають одним з найбільш знакових поетів ХХ століття. Мало хто знає, але дружина Осипа - Надія відіграла ключову роль у його існуванні. Вона максимально підтримувала чоловіка, була найвірнішим другом і порадником. Сама була дуже здібною і талановитою жінкою, тому у Києві встановили саме парний пам’ятник цьому подружжю. Про свої думки з цього приводу висловилися: Леонід Фінберг, Костянтин Сігов, Світлана Карунська та інші.
До рубрики поезія та проза увійшли вірші Ії Ківи, Інни Лісової (російською), Бориса Херсонського (російською). З прози: “Жар-птах” Зузани Гінчанки і “Задвох” Белли Шаєр.
Загалом, усі ці твори так чи інакше торкаються самоідентифікації авторів, героїв, людей. Окрім надзвичайно актуальних тем, зачіпають не менш важливі сюжети людського буття, призначення людини на землі, а також, способів самореалізації. Інколи для цього варто кричати віршами, аж поки сучасники не послухають, не почують. Інколи шепіт прози починає колихати душу читача, багато людей впізнають себе і своїх знайомих у цих образах. Перед нами (українськими читачами) постає образ держави Ізраїлю, проблеми та шляхи їх подолання, з якими стикаються люди щодня. Не надто приємні реалії кружляють навколо людини скрізь, нагадуючи, що раю на землі не буває.
До рубрики “Критика та публіцистика” увійшли надзвичайно цікаві і корисні читачам розмови-інтерв’ю, виступи на конференціях і статті.
Для нас найближчими і найцікавішими стали розмови з Юрком Прохаськом, Петром Рихлом (відомим чернівчанином) і стаття Елеонори Соловей - давної приятельки Анатолія Миколайовича і нашої книгозбірні зокрема.
У розмові з Анастасією Чупринською та Юстиною Добуш, Юрко Прохасько розповів про те, як прийшов до перекладацтва. Згадав дитинство та свого старшого брата-письменника Тараса. Розповів про основні захоплення та уподобання, а також - про те, як перекладати швидко, динамічно і не вигорати. Хочете, розкриємо секрет Прохаська? Він перекладає кілька книг паралельно, це можуть бути абсолютно різні жанри, в яких відрізняється стилістика і мова. Саме це допомагає перекладачеві не застрягнути у лещатах однієї мовної традиції. До прикладу, Юрко перекладає паралельно Гьоте, Фройда і Петера Ленца - нашого сучасника. Завдяки різноманіттю жанрів і творчих підходів, він мусить постійно змінювати ключ і завжди відчувати динаміку текстів. А ще, відомий перекладач і науковець розповів про свою особливу любов до психоаналізу. він зазначає, що ніколи не зміг би залишити практичну психологію, бодай як хобі, але це заняття залишилося б з ним назавжди. Не оминув увагою і викладацьку діяльність, яка також приносить нові барви у життя і змушує постійно бути в тонусі.
Серед інших розмов, в очі потрапляє інтерв’ю Леоніда Фінберга з перекладачем, дослідником (і відкривачем) Німецькомовної літератури Буковини - Петром Рихлом. Петро Васильович дозволив Целану та іншим відомим німецькомовним поетам нарешті заговорити українською. Вклад професора Рихла в українську літературу і літературу Буковини зокрема не можна переоцінити. Не дарма колись літературознавець Олександр Бойченко назвав його Шліманом німецькомовної поезії Буковини. Дійсно, завдяки Петру Рихлу ми дізналися про надзвичайно широке коло поетів, народжених у Чернівцях та області. У цьому інтерв’ю Петро Васильович коротко розповідає про внесок у світову культуру таких відомих поетів, як Пауль Целан і Роза Ауслендер. А Андрій Павлишин, на приклад, розповідає про не менш цікавого автора - Бруно Шульца. Твори цих класиків єврейської літератури виходять у чернівецькому Видавництві -21.
Елеонора Степанівна Соловей написала статтю “Прип’ятська республіка”, яка свого часу стала моїм особистим відкриттям. Виявляється, у 70-х роках українська інтелігенція часто збиралася на річці Прип’ять. Це місце було ніби казковим, райським. Така собі Шларафія поблизу Києва. Там збиралися найвідоміші діячі української культури: Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Алла Горська, Михайлина Коцюбинська та багато інших. Авторка згадує безтурботні та радісні дні, проведені на березі річки за душевними розмовами та фаховими суперечками. Пригадує, як Василь Стус привіз рукопис славнозвісного “Феномену доби..”, як всі перечитували його, а потім біля ватри обговорювали цю працю.
Але як і все хороше, щасливі дні на Прип’яті скінчилися. Окрім нових арештів, залякувань, цькування, сталася ще одна велика катастрофа - вибух на Чорнобильській АЕС 1986 року, який поставив крапку і перкреслив щасливі миті у колі найближчих соратників. Знаєте, таке враження складається, ніби радянська влада хотіла забрати у них все, навіть річку і улюблене місце для відпочинку. Але про ті щасливі миті нагадують числені знимки, звідки нам усміхаються люди, які вірять у світле майбутнє.
Завершують видання розмови про мистецтво та його роль у житті людини. Безперечно, кожна стаття і розмова багато важить для нашої культури і мусить бути осмислена небайдужим читачем.
Цей та інші номери альманаху можете взяти для прочитання у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського.
Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
