Симор Гласенко псевдонім Олександра Процюка – сучасного українського письменника, сценариста, барда. Знайомство з автором дозволяє трохи наблизитися до його естетики та світогляду, а попередні романи яскраво відбивають екзистенцію цієї непересічної людини. Що особливого у новому романі Симора?
Гласенко, Симор Дім чистого світла : роман / Симор Гласенко. Чернівці : Книги- ХХІ, 2020.- 304 с.
Автор сам визначив жанр твору - це “подільська готика”. Перед читачем одразу змальовуються замки і собори з гостроверхими шпилями, зі статуями, прихованими у напівтемряві. Готичний, у розумінні деяких людей, синонім до слова похмурий, але багато хто зачаровується цією естетикою. Поділля здавна було одним з найгарніших регіонів України. Згадаймо, хоча б, слова Лесі Українки: “красо України, Подолля!”, авторка оспівує рівнинну красу цієї землі.
У романі Симора Гласенка бачимо зовсім інше Поділля: перед нами Подільські Товтри - гірська, скеляста місцевість, рясно всіяна лісами. Скелі омиває Дністер і доповнює ідилічну (чи не класичну?) картину українського села. На фоні чудової природи у вигаданому селищі Крутояр і розгортаються події роману.
Починається роман як справжній детектив: за дивних обставин зникає сільський лікар, а головного героя призначають на його місце. Ідилія порушується, коли з приїздом нового фельдшера починають відбуватися загадкові події. Ряд злочинів вривається у сюжетну канву твору, а найголовніше - починають спливати вражаючі факти про злочини минулого…
Головна тема цього видання - спокута, ходіння по муках, задля того, щоб дістатися до найвищої істини, до світла. Автор прирівнює світло з домом, об'єднує ці поняття, задля того, щоб продемонструвати людині істинне щастя.
Проблематика цього роману багата, насичена і різноманітна - перед нами класичний роман з розгалуженою системою образів і мотивів.
Безперечно, особливої уваги заслуговує мова роману: сучасна, жива, справжня. І зізнатися чесно - дуже рідна мені особисто, бо Поділля - моя мала батьківщина. У цій книзі кожен впізнає себе, зможе замислитися над своїм життям і своєю правдою.
Наступна книга, з якою я хочу Вас познайомити “І раптом вже вечір”. Його авторка - Петра Морсбах народилася і жила в Цюріху, деякий час навчалася у Ленінграді, а тепер живе у Німеччині. Для читачів факт перебування Петри на території СРСР стане ключовим. Це роман-панорама радянської країни, показана на основі життя однієї жінки.
Морсбах, Петра І раптом вже вечір : Роман / Петра Морсбах ; пер. з нім. Людмили Нор. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2018. - 616 с.
Головна героїня Люся, їй 24 і вона має позашлюбну дитину. Працює на заводі, але мріє про кохання. Саме цей момент стає ключовим у романі: банальне бажання відчувати тепло і турботу, відчувати яскраві емоції приводять людину до згуби. Коли потрапляєш у це зачароване колесо, шансів на порятунок немає. Помилки, розчарування, тиск, неприйняття і відчуженість суспільства ламають в людині людину. Але ключовий удар приносить вона - ідеологія.
Для нас не секрет, що ідеологія СРСР “промила” мозок кільком поколінням, з дитинства дітей муштрували, змушували служити імперії. Вияв найменшої непокори - в’язниця, табори, смерть. Це була країна, де знищили інтелект, людяність і волю. Про таку систему можуть відгукнутися позитивно лише ті, хто мав вигоди і високе становище у цей час. Хоча і держслужбовці часто ставали жертвою того звіра, якого вони створили.
Життя маленької людини, гвинтика у великій системі яскраво відбиває ті процеси, що відбувалися у 70-х роках минулого століття (коли Петра Морсбах була в Ленінграді).
У цьому романі розказано історію країни, мільйонів зламаних і розчарованих людей. Мені здається, що чим більша була віра у радянські ідеали, тим нещадніше розбивалися рожеві окуляри. Наше покоління витягує шматки скла з очей наших батьків, бабусь і дідусів. Хтось погоджується пройти курс реабілітації, хтось - ні…
“І раптом вечір” не лише про кохання і радянську ідеологію, що руйнує свідомості людей. Це дуже правдива книжка, вона розповідає про день, до якого прирівнюється життя. Коли щодня проживаєш той самий сценарій, не помічаєш, як раптом наступає вечір. Час, коли можна сісти, підбити підсумки, порадіти за досягнення і гірко поплакати над поразками.
Я відкрила для себе інший світ радянської дійсности, інших людей. Знаєте, мені більше не шкода тих, хто схиляв голову в ярмі, а очі заливав горілкою. Це вибір, вони його зробили.
Рефлексії німкені на життя, побут та ідеологію СРСР дуже цікаві. Вона - незаангажований глядач, який через товщу років проніс свої спогади, щоб заговорити зі світом про них (більше ніколи не назву радянську людину українською).
Особисто мене вражає інфантильність і пасивність 90 % населення. Питання: як так можна жити? Як можна сліпо вірити цьому? Які наслідки чекали на цих людей? Відповіді знайдете у романі.
Приємного читання і веселих свят!
Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
