«Для затишних зимових вечорів…Книги, які варто прочитати». Презентація книг на зимові місяці з фондів Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського

Різдвяні свята - найкраща пора в році. І дорослі, і малі з нетерпінням чекають на цей прекрасний час, щоб провести його із сім’єю, відпочити і прочитати новенькі або улюблені книги. Особливо зараз, коли оголошено Національний тиждень читання, неможливо пройти повз книжкові полиці з безсмертною класикою. У довгі зимові вечори, коли хурделиця проситься у вікно, плечі огортає теплий плед, а поруч стоїть чашка чаю або какао, не вистачає лише улюбленої книжки. Безсмертні класики світової літератури ніколи не втратять актуальності, їх твори завжди на часі, бо розповідають про вічне. Ну і коли, як не в довгі зимові вечора проводити час з книгою.
 
Сьогодні ми розповімо Вам про трьох письменників, чиї твори надзвичайно вдало доповнять різдвяну атмосферу, це: Стефан Цвейг, Еріх Марія Ремарк і Андре Моруа. 
 
 
Еріх Марія Ремарк - німецький письменник, на долю якого звалилося багато випробувань і слави. Він був звичайним хлопчиком з католицької сім’ї, пробував себе у письмі з 17 років, поки на його долю не випав великий тягар - поповнити собою ряди солдатів під час Першої світової війни. Хлопець з мужністю пережив складні часи, повернувся до навчання, але таким тихим і спокійним вже ніколи не був. Війна змінює людей. Після смерті мами, взяв частинку її імені, тому став Еріхом Марією - знак пам’яті про найріднішу. 
 
Враження від війни лягли в основу його роману “На Західному фронті без змін” - це була сповідь молодої людини, на руках якої помирали товариші, яка зціпивши зуби боролася на війні з однією метою - закінчити це всесвітнє божевілля. 
 
У 1930 році Ремарка номінували на здобуття Нобелівської премії - його успіх у Німеччині і світі був безумовним, але нацистська влада не могла дозволити антивоєнному твору отримати найвищу нагороду. Життя Ремарка було у небезпеці, проте безіменний прихильник врятував письменника. Відтоді Еріх Марія Ремарк жив у Швейцарії та США, писав твори, які розходилися величезними тиражами, за сюжетами його книг знімали фільми, а він закохувався…
 
Майже нікого з письменників не оминула червона нитка кохання, враження від пережитих почуттів лягли в основу багатьох творів, а образи своїх героїв письменник змальовував з коханих жінок. Першим коханням стала Ютта Інгеборг Елена Цамбона - колишня танцівниця, хвора на туберкульоз. Ремарк палко закохався, тому смертельна хвороба не зупинила його. Ці двоє одружувалися двічі: спочатку через велике взаємне кохання у 1925, а потім у 1938 з метою врятувати жінку від нацистів. Вони разом переїхали у США і навіть після розлучення Ремарк повністю забезпечував першу дружину. Ця жінка стане не просто щастям і розрадою для травмованого війною автора, вона була прототипом багатьох героїнь його творів. Найяскравіший образ - Пет з роману “Три товариші”. 
 
Другий шлюб письменник взяв в Америці з Полетт Годар - акторкою, колишньою дружиною Чарлі Чапліна і прожив з нею аж до смерті 1970 року у Швейцарії. 
 
Але справжнім, чи не голувідським, кінематографічним був роман з Марлет Дітріх. Ці двоє палко кохали одне одного, Марлен стала прототипом Жоан Мади з роману “Тріумфальна арка” - найвідомішого твору Ремарка. Через особисті образи, конфлікти та спосіб життя, їм так і не вдалося одружитися, але світ досі насолоджується листами Ремарка, адресованими Дітріх. На цих листах донька акторки, після смерті матері знайшла сліди сліз - Марлен щиро кохала поета…
 
Завдяки активному життю, пережитим емоціям та яскравим жінкам, Еріх Марія Ремарк написав безсмертні твори, що залишаються актуальними і досі: “На Західному фронті без змін”, “Повернення”,”Три товариші”,”Люби ближнього твого”, ”Тріумфальна арка”, ”Іскра життя”, ”Час жити і час помирати”, ”Чорний обеліск”, ”Позичене життя”, ”Ніч у Лісабоні”. Усі ці романи є в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського.
 
Давайте пригадаємо роман “Три товариші” - головний герой Роббі оповідає цю історію від свого імені. Перед нами панорамна замальовка Німеччини після Першої світової війни, у період економічної кризи і розрухи. Автор змальовує різноманітні соціальні типи: люди з вищого суспільства, прості робітники, маргінали. Великим подвигом я вважаю наявність сюжетної лінії, присвяченої гомосексуальному Кікі. 
 
Любовна лінія претендує на окрему статтю, але побіжно скажу, що почуття героїв, їх відданість і чистота заслуговують на повагу. Автор найніжнішими мазками малює свою кохану, адже прототипом важкохворої Пет була Ютта (хвора на туберкульоз). Реальність ситуацій, образів і подій створюють кінематографічний ефект. А молодість трьох товаришів змушує замислитися над своїм життям, їхня жага до пригод, кохання і знань, нескінченний позитив у мороку радує читачів і мотивує рухатися далі. 
 
У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського Ви можете прочитати твори Еріха Марії Ремарка.
 
У юні роки Ремарк зачитувався Стефаном Цвейгом - ще одним класиком світової літератури, про якого ми сьогодні поговоримо.
 
Стефан Цвейг (або Штефан Цвайг) народився в єврейській родині мануфактурного підприємця в Австрії, ріс в достатку і багатстві. Після закінчення Віденського університету багато подорожував Європою, за власний рахунок видав першу поетичну збірку і завів знайомства з найвідомішими письменниками першої половини ХХ століття, такими як: Еміль Верхарн, Ромен Роллан, Франс Мазереель, Огюст Роден, Томас Манн, Зигмунд Фройд, Джеймс Джойс, Герман Гессе, Герберт Веллс, Поль Валері. З ним до кінця життя листувався Райнер Марія Рільке. 
 
Цвейг став заручником часу - міжвоєнний період, на який припав розквіт творчості письменника, затиснув Цвейга двома авторитарними імперіями: нацисти і комуністи обступали, не давали можливості вільно дихати, тому було вирішено переїхати в Латинську Америку. Саме там, у бразильському містечку Петрополіс добровільно пішов з життя у 1942 році. 
 
Його основний жанр - новела, романи йому, чесно кажучи, не вдавалися. Але є кілька яскравих художніх біографій та історичних романів, у яких правда переплітається з вигадкою і витворює абсолютно нову сутність. Роман про королеву Марію Стюарт (нащадок Анни Ярославни) став одним з найвідоміших історичних романів свого часу. 
 
 
Новели Стефана Цвейга різножанрові, вони оповідають про одну яскраву подію з життя героя і змушують читача рефлексувати. Напевно найважливіша частина читання - рефлексія, адже окрім естетичної насолоди людина мусить отримати нові знання і заглянути в саму себе. Вивернути власну душу, так би мовити.
 
Для читання можна обрати рандомну новелу - вони усі однаково хороші і глибокі. Наприклад, новела “Гувернантка” оповідає історію закоханої і скривдженої жінки крізь призму дитячого сприйняття. Якби автор розповів цю класичну життєву історію від свого імені, ми б зіштовхнулися з реалістичним твором, мало чим примітним для гурманів читання. Але той факт, що за драмою спостерігають діти і інтерпретують її по своєму, створює великий психологізм. 
 
Гувернантка закохалася у багатого дядька дівчаток, яким викладала, але він нею скористався і покинув. Ковтаючи своє горе і ганьбу, жінка покидає будинок, нічого не пояснюючи вихованкам. Дівчата середнього віку вже здатні помічати специфічні погляди, жести і розмови. Вони глибоко фіксують у своїй пам’яті злочин дядька, вони ніколи не пробачать цього чоловіку. 
 
Надзвичайно цікаво спостерігати за сприйманням дітей різного віку: старша дівчинка чітко розуміє ситуацію, вона мислить як доросла, вона здатна критично оцінювати ситуацію і давати відповідні оцінки. Для молодшої більшість подій незрозумілі, вона часто змінює свою думку, хитається, наче ходить по краю прірви. Маргінес - не дитина і не доросла…
 
Новели Стефана Цвейга можна узагальнити словом соціальні, автор намагається продемонструвати усі сфери життя і міжособистісних взаємин представників нашого суспільства і знаєте, я помічаю, що деякі типи людей вічні. Це не класичний, давно застарілий поділ на добро і зло, ні. Це модерний (як для початку ХХ століття) погляд на суспільство і спроба його раціоналізації. 
 
Високі людські почування автор закарбував у романі “Нетерпіння серця”. Це історія про молодого бідного хлопця, військового, якому пощастило познайомитися з дуже багатою дівчиною і навіть закохати її в себе. Але дівчина виявилася невиліковно хворою. Це роман про красу людської душі, про силу співчуття і любови, про чесність з самим собою. Головний герой постійно намагається догодити нещасній дівчині, яка потребує його і друзям, що не розуміють і жартують над ним. Можна лише уявити, що відчуває людина у такі миті, але добро завжди повинно перемагати, чесноти мають бути оцінені і нагородженні. Головний герой через багато років після тієї історії зрозуміє:
 
"никакая вина не может быть предана забвению, пока о ней помнит совесть" 
 
У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського Ви можете прочитати твори Стефана Цвейга.
 
Сьогодні поговоримо про ще одного надзвичайно цікавого і відомого письменника - Андре Моруа. Це французький письменник, який прославився своїми романізованими біографіями. Завдяки оповідацькому таланту Моруа, читачі можуть зануритися в життя відомих письменників ХІХ століття -  Персі Біші Шеллі, Байрона, Бальзака, Тургенєва, А. Дюма та інших. Відомо, що ці люди мали дуже насичене та заплутане життя, за їх мотивами знято багато байопіків, джерельною базою для них стали саме книги Андре Моруа. 
 
Але не біографіями єдиними прославився цей письменник, він був майстром психологічного роману та іронічно-психологічних оповідань. Його найвідоміші твори:  «Мінливості любові», «Сімейне коло», “Лист незнайомки”. 
 
Про останній твір сьогодні поговоримо. Схожі історії зустрічаються у російського класика Івана Буніна. Головний герой носить на собі не ім’я, а лише позначку - літера Р. Він повертається у Відень після відрядження у день свого народження і знаходить загадковий лист. Це лист від жінки його життя, від тієї, що примарною тінню супроводжувала його, від тієї, що поклала свою душу на вівтар своєї любови. Вона закохалася маленькою дівчинкою у свого сусіда і все життя мріяла про нього, повернулася в рідний Відень заради Р. Стала його черговою розвагою і розвіялася зранку, як туман над містом. Він забув, а вона як зіницю ока берегла найцінніший скарб - їхню дитину. Після смерті дитини, життя втрачає сенс, жінка хворіє сама і вирішує розкритися коханом лише після власної смерті. Цей лист - свідчення того, що її більше немає. 
 
Це історія про любов? Зовсім ні. Це хвороба кохання, маніакальна і руйнівна. Нескінченна гордість переплітається з найнижчою піддатливістю, руйнуючи життя людини. Вона винна сама, ніхто не змушував її викручувати себе і свою долю в джгути заради миті солодкої муки. Ніхто… 
 
Найцінніше у цьому творі те, що жінка повністю несе відповідальність за свої вчинки, вона не звинуває нікого, окрім себе. Це був свідомий вибір, який закінчився крахом: ілюзій, сподівань і зрештою життя. 
 
Але не меншого краху зазнає чоловік у мить прозріння - у нього було все, про що можна мріяти, а він не бачив, бо не вважав за потрібне. Це приклад людей втраченого покоління, тих, що загубилися у нескінченному вирі життя. Це і наша з Вами реальність, це наша правда. 
 
Завдяки таким творам можна зупинитися і замислитися: а чи все я роблю правильно? Чи не зіпхне цей вчинок мене у прірву, в яму, яку я підсвідомо копав собі увесь час? 
 
 
Книга Андре Моруа “Мистецтво жити” - одна з найкращих у світі, автора цитують, його думки імпонують багатьом у наш час і кожен, хто прочитає цей твір, обов’язково замислиться над життям. Вона складається з 5 розділів, кожен присвячений якомусь мистецтву: думати, кохати, працювати, керувати, старіти. Автор дуже комплекстно підходить до потрактування цих понять, він крок за кроком наближає читачів до істини і найголовніше - змушує замислитися про велике і прекрасне…
 
“Кожна людина щодня має нагоду змінити своє життя. Успіх приходить до того, хто вміє нею скористатися.”
 
“Ніколи не варто журитися тим, що людину поривають пристрасті. Це все одно, що шкодувати, що вона людина”
 
“Що нижчий духовний розвиток, то більша пиха”
 
«Ми буваємо самими собою лише з тими, кого любимо»
 
«Джерело кохання – радше в нас самих, ніж у коханій людині»
 
«Безліч жінок зробили блискучу кар’єру лише на умінні слухати, до то ж і слухати не обов’язково : достатньо прибрати уважного вигляду»
 
«А як треба читати?
Якщо книжка нас захоплює, то перший раз
ми читаємо її швидко, із захватом.
Ми просто ковтаємо сторінки.
Але потім (а гарну книжку читають і перечитують
багато разів)  варто читати з олівцем.
Ніщо так не формує смак і правильність суджень,
як звичка записувати уривок, що сподобався,
або зазначати глибоку думку»
 
«Нація не може почати з нуля, відмовившись від усього,
що створили попередні покоління»
 
«Треба діяти. Замість скаржитись на абсурдність світу,
постараємося змінити на краще той куточок,
Куди закинула нас доля»
 
«Час – найчесніший критик» 
 
 
У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського Ви можете прочитати твори Андре Моруа.
 
Але попри складні теми, які автори піднімають у цих творах, читач помічає красу слова і того, як вправно майстри ним оперують. Читання - велика насолода, тому бажаємо Вам провести ці свята з користю і задоволенням для себе. Скоро презентуємо наступну порцію книг для різдвяного читання.
 
Олена Лисенко