Кажуть, що рукописи не горять і це, очевидно, правда. Тексти, які мають призначення, його виконають, бо такий закон життя. Інколи дивуєшся: доля складається змієподібними загзагами, щоб усе сталося так, як має бути. А як має бути?
В історії цього роману основну роль грає рукопис, як капсула часу, законсервована пам’ять, що у певний час розкривається і виконує своє призначення. Очевидно, Адріян Корсівський (один з героїв роману) виконує своє призначення тоді, коли приїжджає у Львів з далекої Австралії і видає роман свого діда. Цей рукопис висів над їхньою сім’єю, як постійне нагадування про попереднє життя діда, про минулі часи, звичаї, проблеми і перемоги.
Сама доля складається таким чином, що Адріян опиняється в місті своїх пращурів, оселяється в центрі - у готелі “Цитадель” і наче губка вбирає енергію міста.
Повертатися в місця пам’яті, бодай колективної, не особисто твоєї, завжди важко. Якщо ти не пам’ятаєш крові міста, то воно точно пам’ятає твою. Воно просякнуте сльозами предків, його повітря порізане громами їхнього сміху. Тобі достатньо ступити на цю землю, щоб відчути — моє.
Нескладно здогадатися про що роман Адріянового діда: про нього самого і реалії, у яких жив цей чоловік.
Перша третина ХХ століття, у Львові палає українсько-польська війна, навколо паніка, крик, ненависть. У такому коловороті подій легко переплутати хто тобі друг, а хто — ворог. Ті, що вчора з ними ти обговорював буденні справи, сьогодні ідуть в твій дім з бажанням вбивати. Ти береш у свої руки зброю, міцно стискаєш приклад, відчуваєш якусь надлюдську силу (чи відчайдушне безсилля?) Ти обпікаєш руки кров’ю, голосиш за вбитими друзями, втрачаєш себе у постійній біганині, русі по колу.
Війна — це завжди страшно. Кому як не нам це знати, враховуючи те, що вона триває вже довгих 8 років. Жити у постійному страху, паніці, тривозі. Інколи заспокоювати себе примарними сподіваннями на перемогу, вірою у свою перемогу.
Герої цього роману локальні патріоти, вони настільки сильно люблять своє місто, що готові стояти за нього до останнього набою, останньої краплі крови…
Але який сенс віддавати себе на страту, якщо це не ваша війна? І перемога залежить не від вас? І твоя нескінченна віра виглядає, як дитяча забавка? Напевно, тікати, щоб зберегти щось щиро своє, справжнє. Про що я? Про кохання, звичайно. Іронія долі така: українець закохується в польку. Класична ромео-джульєтівська історія, еге ж? Львів, як і Чернівці, завжди був полінаціональним містом. Тут спокійно вживалися українці, євреї, поляки, вірмени, але з початком війни усе змінюється. Кохати, коли твоя сім’я, родина і увесь народ бажає смерти обранцеві / обраниці дуже невдячна справа. Справжнє кохання мусить вистояти, подолати усі перешкоди, пройти крізь грози і бурі до омріяного раю. Цей рай, до речі, річ дуже ефемерна і нетривка: достатньо разоступитися, щоб рожеві скельця тріснули і поранили твій зір, засліпили люттю і ненавистю.
Це роман-панорама життя української інтелігенції у час війни, коли з усіх сторін скалить зуби ворог, коли брат (названий) іде на брата.
Сила любови (непереможної, всеохопної) мусить восторжествувати, любов до ближнього свого стає ліками в час занепаду моралі. Справжня чоловіча дружба тягнеться невидимою ниткою крізь канву тексту, поєднує героїв, рятує їхні життя, нагадує прекрасні і безтурботні часи юности.
Нещодавно Океан Ельзи та Один в каное в співавторстві випустили пісню “Місто весни моє”. Саме з цією піснею і асоціюється Львів: тихі, до болю знайомі вулиці, по яких ти гуляєш з людиною, яка відбиває увесь світ, всього тебе. Це реквієм пам’яти, щастю і безтурботности, коли кожен другий — друг, а повітря прозоре і чисте.
Сюжет розгортається довкола старої цитаделі, в околицях якої живуть герої, яку люблять і захищають. Не можу не провести паралель з найвідомішим романом Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”, мовчазним героєм якого є собор, що об’єднує героїв, а сюжетна канва часто проходить повз нього.
Це цікавий і захоплюючий роман з безліччю сюжетних ліній і героїв. Тут реальні історичні особи переплітаються з вигаданими персонажами. Однозначно рекомендуємо почитати у довгі зимові вечори цю книжку, а взяти її Ви можете у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського.
Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg&trueresize=1&w=320&h=280)
