16-02-2022

Ще один талановитий чернівчанин - Сільвіу Завулович

16 лютого виповнюється 100 років від дня народження піаніста, композитора, диригента і педагога, професора Сільвіу Завуловича (Silviu Zavulovici, 1922 – 1998).
 
Він народився в Чернівцях під  акомпанемент високої Музики. Мама Наталія була піаністкою і першою вчителькою музики в свого єдиного синочка, тому з перших життєвих років він вже сидів за фортепіано. Батько – Александру Завулович, дуже авторитетний на той час в мистецьких колах композитор, диригент і педагог. Він вдосконалював свої музичні знання і методику викладання зокрема у Віденській музичній академії, де його улюбленим викладачем з основних предметів – гармонії, контрапункту та музикології був наш легендарний чернівчанин у Відні Євсевій Мандичевський. Під його незаперечним авторитетом він по закінченні вищих наук з Відня приїхав в Чернівці, адже професор Мандичевський при першій же можливості направляв талановитих студентів у рідне місто, аби підняти музичну педагогіку і культуру на найвищий європейський рівень. І тут цілу чверть віку, з 1912 по 1937 роки, Александру Завулович був професором музики в Чернівецькій учительській семінарії та ліцеї ім. А.Пумнула (нині школа № 1). Також був диригентом багатьох хорових колективів, в тому числі знаменитого хору товариства «Армонія». Окрім того, майже двадцять років, впродовж 1922-1940 років, керував хором буковинської митрополії. А ще він був ініціатором Чернівецької опери.
 
За цим посиланням можна детальніше прочитати про музичну діяльність Александру Завуловича (Alexandru Zavulovici, 1889 – 1976).
 
 
От в такій талановитій та обдарованій родині народився Сільвіу Завулович і в нього не було іншої можливості, як прилучитись до високого світу Музики. Тому цілком зрозуміло, що в їхньому помешканні був без перебільшення, музичний салон – там звучала класична музика, бесіди велися про музику, то був стиль життя цієї родини.
 
Початкову освіту отримав в прикладній школі при Нормальній школі для хлопчиків в Чернівцях. А вже загальну впродовж 1932 – 1940 продовжив в найпрестижнішому освітньому закладі того часу – в ліцеї імені Арона Пумнула (нині ЗОШ № 1). Тут же в червні 1940 року успішно здав екзамен на ступінь бакалавра.
 
 
 
Одночасно з гімназійною наукою він відвідував Чернівецьку консерваторію, клас фортепіано професора Тітуса Тарнавського, спеціалізувався також в класі фортепіано професора Пауля Елеску і звісно ж, вивчав камерну музику та композицію в музиканта світового рівня Отакара Гржімалі в «Musikverein».
 
Батько Александру Завулович читав йому перші, але дуже серйозні лекції, над якими сину доводилося проводити години напруженої праці.
 
Як піаніст, він вже грав в музичному товаристві «Гармонія», Чернівецькому музично-драматичному театрі та в Чернівецькій опері.
 
Треба відзначити, що на період, коли підростав Сільвіу і формувався його естетичний і музичний смаки, в Чернівцях з гастролями були найкращі виконавці світової слави.  Тут з гастролями виступали виконавці світової слави, адже як хтось влучно сказав «Музика Чернівців  – це  симфонія світового звучання …».
 
Талант від народження, домашнє виховання та висока педагогічна школа в Чернівцях давали в сукупності дуже високі професійні музичні знання, з якими вихованці потім сміливо йшли виступати чи працювати в найпрестижніших європейських наукових закладах і виступали на світових сценах.
 
Один такий концерт не тільки залишив свій вплив на все його подальше мистецьке життя, але й власне утвердив у виборі подальшої життєвої долі.  Це  доленосна зустріч з композитором, диригентом, віртуозним скрипалем і піаністом, який вважається основоположником сучасної румунської композиторської школи – Джордже Енеску (1881 — 1955). Треба відзначити, що Енеску був виконавцем- віртуозом світової слави, який виступав на музичних сценах Парижу, Відня, Бухаресту, Нью- Йорку. Його колегами по сцені були такі відомі музиканти як Б. Барток, К. Хаскілл, П. Казальс, Д. Ойстрах. Такий відомий музикант на сценах Чернівців дав 24 концерти, що свідчить про те, що тут таки була музична столиця, в якій мешканці відрізнялися високим естетичним смаком.
 
А знакова зустріч зовсім юного Сільвіу Завуловича відбулася наприкінці осені- початку зими 1937 року (30 листопада, 1, 2 грудня) в залі консерваторії «Музикферайн» (нині приміщення Чернівецької обласної філармонії ), де великий Маестро давав свої концерти під час великого концертного турне. Його концерти пройшли з великим тріумфом в столиці Буковини, про що захоплено писала місцева преса. Ще зовсім юний Сільвіу Завулович проводив тут репетиції для занять камерною музикою. Він настільки був захоплений виконанням великого Маестро, що вже не мав сумнівів, якої високої планки він повинен досягти.
 
Якраз на той момент, в 1940 році,коли молодий та успішний музикант блискуче завершив всі свої науки і його безперечно чекала благополучна мистецька кар’єра в столиці Буковини, помінялася політична мапа Європи і Чернівців назагал – Північну Буковину приєднали до Радянського Союзу. А так як батьки були людьми освіченими, уважно спостерігали за тривожними подіями, які розгорталися на той момент в Європі і вони добре розуміли, що таке радянський режим.   І Сільвіу разом з родиною перебрався в Бухарест, де проживав один із маминих братів.
 
Проте почалася Друга світова війна і він, як молодий чоловік призовного віку, спочатку навчався в кавалерійській офіцерській школі, по закінченні якої був призваний на Східний фронт , де він впродовж 5 місяців 1944 ніс службу в чині командира полку „11 Roşiori”.
 
Навіть за такий короткий час він вповні спізнав, що таке хвороби, поранення, смерті, коли із 300 чоловік в живих, але поранених, залишилось всього двоє – офіцер гірської бригади і сам Сільвіу Завулович. Після цього послідували нові нещастя – всіх хворих з лікарень зібрали і від серпня 1944 року до квітня 1945 року він був в’язнем в радянському таборі. Ці пережиті страхіття він проніс через все своє життя.
 
Наприкінці війни ще два місяці, квітень-травень 1945, йому довелось побути в чині лейтенанта-добровольця дивізії „Horia, Cloşca şi Crişan” 5 піхотного добровольчого полку.
 
Після війни він повернувся до своєї улюбленої праці – займатися музикою. Короткий час був професором інститут музичного та драматичного мистецтва в Яссах. Потім він перебрався у містечко Фокшани, яке знаходиться на сході Румунії, де давав уроки музики на фортепіано в середній школі для хлопчиків. Там він почав викладати музику за своїми новаторськими методиками, очолив Державну філармонію „Unirea” був її директором та головним диригентом впродовж наступних 11 років.
 
І паралельно навчався в Бухарестській консерваторії ім. Чіпріяна Порумбеску на факультеті композиції, диригування, педагогіки та відділення музикознавства. По її закінченні він отримав запрошення працювати в доволі великому місті Галац на річці Дунай, де він віддав творчій і дуже активній праці чверть віку. Спочатку на посаді директора і режисера Музичного театру ім.Леонарда, який він організував та очолив. Одночасно Сільвіу Завулович заснував Галацький симфонічний оркестр, де був головним диригентом. Тут йому вдалося втілити весь свій багатий і різноплановий талант винятково цікавими і складними постановками оперних спектаклів та оперет. За короткий час він підняв на дуже високий мистецький рівень театру, поставивши на сцені твори світового і національного музичного надбання. Разом із Галацькою філармонією він здійснив гастролі в багатьох країнах світу.
 
Він мав концертні турне як знаменитий піаніст і виступав на сценах Румунії, Австралії, Угорщини, Німеччини, Югославії, що свідчило про його високий мистецький рівень та виконавський авторитет.
 
І звісно, він й сам писав музичні твори, як от пісні, хори, п’єси для голосу й оркестру, чотири сюїти для симфонічного оркестру, ораторії для солістів, симфонічного оркестру й хору. Писав сценарії різних музичних шоу. Поставив прем’єри опери «Петру Рареш» Едуарда Кауделли та оперетти «Леонард» Флоріна Комішеля.
 
Він мав щастя займатися і співпрацювати з такими видатними митцями в музичному мистецтві як Войку, Орлов, Альдулеску, Херлеа, Гоанга, Теодорян.
 
Як диригент він назавжди вписав своє ім’я в галерею високої музики.
 
За свою працю отримав поважні мистецькі відзнаки:
 
Диплом з нагоди  35-річчя Музичного театру «Н. Леонард» в Галаці; Премія музичних критиків "Михайло Жора" за всю його творчу діятельність, яка присуджуєтся Спілкою музичних критиків критиків, редакторів та  продюсерів; Нагорода за діяльніть на першому фестивалі «Голубий Дунай» (Галац, 1998).
 
 
 
Відійшов у вічність Сільвіу Завулович 16 жовтня 1998 року в місті Галац, де і знайшов вічний спочинок.
 
Підготувала Леся Щербанюк
 
підготовлено за краєзнавчими розвідками та інтернет-публікацією  https://www.bvau.ro/infoghid/index.php/Silviu_Zavulovici
фото з інтернет-видань