03-03-2022

Нові надходження: книги Мирослава Дочинця

У цей тривожний час, коли наше небо пронизують ворожі кулі, а земля вмивається кров’ю, коли безстрашні захисники України розбивають ворога, руйнується імперія Мордору. Виявляється, коли реальна загроза нависає кажаном над нами, ми здатні ставати одним організмом, здатні демонструвати силу і ненависть до загарбника і безмежну любов до рідної землі, своїх захисників та держави, у якій ми живемо. За один ранок все змінилося, перейми, що тривали довгі 30 років нарешті перейшли у процес народження політичної нації. 
 
Поки наші захисники відбивають ворожі напади, а мирне населення сидить у бункерах і бомбосховищах, шаленіє та сходить з розуму від тривоги і кількості новин. Для того, щоб заспокоїтися і розвантажитись (хоча б мінімально) рекомендуємо читати книги. У найтемніші часи факелами світла для людей були письменники. Вони мають здатність передбачати і вміють кількома своїми рядками заспокоїти людей, дозволяють хоча б на деякий час абстрагуватися і на прикладі своїх героїв демонструють знайомі нам моделі поведінки. 
 
 
 
Щоб не бути пустослівною, розповім сьогодні про Мирослава Дочинця — українського письменника, родом з Ужгорода, журналіста та філософа. 
 
Пан Мирослав видав велику кількість книг, що є в нашій бібліотеці: “Золотий час. Одкровення карпатського знатника”, “Світован. Штудії під небесним шатром”, “Вічник. Сповідь а перевалі духу”, “Мудрість Карпат”, “Хліб і шоколад”, “Книга життя. Життя книги”, “Руки і душа. Історії жінок, які перемогли”, “Криничар Діяріуш — найбагатший чоловік Мукачівської домінії”.
 
 
Книги Мирослава Дочинця
 
Його творчість та стиль письма порівнюють з бразильським письменником Паулом Коельйом, хоча сам автор цього не визнає. Дійсно, у творчости обох авторів є схожі риси. Головне — їх філософське спрямування, роздуми на онтологічні теми. Мирослав Дочинець виступає упорядником та редактором багатьох книг. Саме він зібрав і видав роздуми та поради Андрія Ворона. 
 
Андрій Ворон  — український філософ, карпатський мудрець, довгожитель. Звичайний чоловік, який прожив 104 роки і, до речі, помер зовсім не від старості, а від нещасного випадку в розпал робочого дня. Старець жив за своїми особливими, простим правилами і все своє життя робив помітки, записував все найважливіше і цінне.
 
Одного разу ці записи потрапили в руки журналісту і письменнику Мирославу Дочинцю, якому пощастило бути знайомим з Вороном (як він сам себе називав), і в 2010 році вийшла книга "Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості”, а в 2021 – “Золотий час. Одкровення карпатського знатника”.
 
 
 
Він радив навчитися бачити довкола все живе і радіти тому, вдивлятися у все добрими очима і з уважним серцем. “Шукай нагоди побути біля води, і вона зніме втому, очистить думку.” Для нього пости – це найбільша благодать, бо ніщо не кріпить і не молодить його так, як дотримання посту. “Кістки стають легкими, як у птиці крила, а серце веселе, як у малого хлопця.” З кожним великим постом він молодів на кілька літ (може в цьому був секрет його довголіття).
 
Андрій Ворон дуже любив природу, відчував її і черпав силу з безмежної міці Карпат. Він дуже добре усвідомлював важливість природи у житті кожного, тому говорив з рослинами, доглядав за ними і за допомогою них заспокоювався. Інколи потрібно зупинитися і глянути довкола: яка ж прекрасна наша Україна! Кожен її куточок схожий на Едем, тут панує особлива атмосфера, що дозволяє людині осягнути істину. Текст:
 
Кому належить цей світ
 
Найбільшим людським даром вважав радість.
Радійте! Радійте чомусь, комусь, а головне — собі. Радійте тому, що є і що могло би бути. Радійте причинно і безпричинно. Радійте бурхливо, як діти, і тихо, як утаємничений схимник. Радійте в погоду і негоду. Радійте самій радості в собі, як старатель — золотій жилі. Радійте, зважаючи на щось і незважаючи ні на що. Радійте, бо це нам заповідано.
Радійте і радуйте. Бо, може, світом і керують поважні, нудній пихаті, зате належить він — радісним.
А серце сумного — в сумному домі.
 
У збірці новел “Хліб і шоколад” автор ставить питання любови і кохання. Перед нами два вияви: кохання до жінки / чоловіка як невід'ємна частина людського життя, важлива форма самовираження і спроба осягнути земне щастя. І любов у найбільшому її вияві – любови до ближнього. Любов Дочинця всеохопна, вона абсолютна і непереможна. Потрібно любити те, що ти робиш, тих, хто навколо тебе, потрібно цінувати кожну мить існування і поважати кожну травинку, що живе поруч.  
 
 
Але доповнюючи автора, хочемо сказати: любити і поважати потрібно все українське. З 24 лютого наша країна отримала колосальну підтримку від усього світу, ми довели, що наш народ і земля – священні, а війна, яка точиться на нашій території загарбницька. Вороги вже розплачуються за те, що посміли прийти в Україну, наш народ згуртований і єдний, як ніколи раніше. Після перемоги ми обов’язково відбудуємо нашу країну, на вулицях чутиметься дзвінких дитячий сміх, люди поважатимуть кожну рослинку, що буяє на нашій землі. А вороги більше ніколи не наважаться повторити свою помилку. Слава Україні! Любімо і поважаймо одне одного!
 
Олена Лисенко