Після Другої світової війни, взимку 1949-1950 років, батька направили на Тернопільщину, де він обійняв посаду інспектора районного відділу народної освіти. Згодом сім᾽я поселилась в місті Чорткові. Саме в цьому місті пройшли дитячі і юнацькі роки Ігоря Григоровича. Він закінчив медичне училище, по його закінченні працював в лабораторії і вступив на історичний факультет Чернівецького державного університету. А Чернівці стали назавжди рідним для нього містом.
Коло наукових інтересів Ігоря Григоровича Буркута надзвичайно широке: насамперед історія України, історії західно-українських земель, етнополітологія, конфліктологія, теорія і практика політичної комунікації…
Викладачами, які здійснили значний вплив на його становлення як історика-науковця, були В. М. Курило, І. М. Тодорович, З. Ф. Пенюк, А. Колодний, М. Чурилов та інші. Джерелом пошуків Ігоря Григоровича стали фонди наукової бібліотеки університету і державного архіву. Під враженням від цих наукових та духовних скарбів і щоби мати можливість доступу до першоджерел, він, ще будучи студентом, влаштувався на роботу у Чернівецький краєзнавчий музей. Через деякий час перейшов працювати на кафедру всесвітньої історії Чернівецького університету і одночасно вступив на заочне відділення аспірантури.
В 1978 році Ігор Буркут перейшов молодшим науковим співробітником у Чернівецький відділ інституту історії Академії Наук СРСР, не покидаючи викладання на різних кафедрах Чернівецького державного університету. Після захисту кандидатської праці, присвяченої політиці Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії в галузі науки, він продовжує працювати старшим науковим співробітником. Пізніше захопився лекторською працею, якій присвятив багато часу в товаристві «Знання» і Товаристві охорони пам'яток історії та культури. І до сьогодні його лекції викликають захоплення у всіх, хто має можливість слухати Ігоря Буркута. В цей же час він розпочав і журналістську діяльність, якій і досі приділяє дуже багато часу та зусиль.
На хвилі національного відродження Ігор Григорович брав активну участь в роботі культурно-громадських товариств. Був біля витоків створення товариства «Оберіг», громадського об’єднання «Січ», в роботі якого брали участь молоді і талановиті на той час поети, прозаїки і журналісти. Вони допомогли у створенні Народного Руху України, на установчому з'їзді якого у вересні у столиці від Буковини був присутній Ігор Григорович Буркут.
Із загостренням політичної боротьби в суспільстві цей шанований в політичних та наукових колах чоловік активно включився в діяльність на боці демократичних сил. Разом з однодумцями ініціював створення Демократичної партії України, першим очолив чернівецьку міську організацію ДемПУ. І ще донедавна без активної участі Ігоря Буркута не обходилося ні одне засідання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка в Чернівцях.
Хоча громадсько-політична робота займала багато часу, Ігор Григорович встигав вести наукові дослідження і викладати в Чернівецькому державному університеті.
Перша половина 90-х років виявилась дуже плідною у його журналістській та публіцистичній діяльності. І до сьогодні його головна увага концентрується на вивченні політичного життя України, Буковини та європейських країн. В цей період, крім роботи на різних кафедрах історичного факультету Чернівецького університету, плідно працював в чернівецькому відділі Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ, Чернівецькому регіональному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій, Навчально-методичному центрі культури Буковини, Інституті післядипломної педагогічної освіти.
Ігор Григорович видав більше десятка книг та монографій, вони є актуальними і дають відповіді на ті складні і часом аж надто незручні питання, які життя жорстко ставить сьогодні або поставить завтра.
Ось їх неповний перелік: « Нові громадсько-політичні організації та національно-культурні товариства Чернівецької області: Довідник/ У співавт. з Я.Курком»; А ми тую славу збережемо: З історії українських збройних сил у ХХ ст.»; Військові традиції і сучасність»; Політичні процеси: історія, міфи, реальність (погляд з регіону)»; Сучасна Буковина: 1991—2005 рр. в підсумках соціально-економічного та політичного розвитку краю: Монографія/ У співавт. з О.Герасько та М.Романівим»; Зброя останньої надії проти зброї відчаю: 2-ге вид»; Виборчі технології: регіональний досвід/ У співавт. з О. Колесніковим»; «Русинство: минуле і сучасність».
У співавторстві з істориком та перекладачем Сергієм Гакманом вийшов збірник аналітичних статей «Культурні маршрути Suceava – Hotin», в якому можна знайти відповіді на надто важливі і не завжди зрозумілі питання з непростих сторінок історії на Буковині в міжвоєнний період.
Suceava — Hotin: Itinerarii culturale=kulturni marshruti=cultural itineraries/ У співавт. з С. Гакманом. — Cluj-Napoca: Qual Media, 2009. — 149 p.
Проміжним підсумком наукової праці та публіцистичних матеріалів став Біобібліографічний покажчик «Ігор Буркут», який було підготовлено в 2008 році. До його підготовки прилучилися і працівники Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського.
Після цього Ігор Григорович підготував і опублікував практичне і необхідне в наших політичних реаліях видання як «Виборчі технології : регіональний досвід».
А вже в останні роки, коли на Сході України йшла важка і виснажлива війна, а Ігор Григорович завжди відгукується на такі події дуже оперативно і дає правильну оцінку з точки зору історика та політолога. І не тільки відгукується своїми чіткими і влучними аналітичними публікаціями, але і вміє їх передбачити ще завчасно.
І як відповідь на сьогоднішні болючі події вийшла книга:
Буркут І. «Фантом «русского міра» : Політологічні статті про російсько-українську війну й не тільки». – Чернівці : Друк Арт, 2019. – 256 с.
Вона дає чітку відповідь про те, що передувало цим подіям, що привело до війни, що таке «гібридна війна», роль історії як науки і чому її потрібно знати, що таке «Фантом «слов’янської єдності», і про ті чорні сценарії, які московія спочатку виношує, пише, а потім втілює в життя в цілому світі, а в Україні насамперед.
В цьому виданні він дає чітку і неупереджену оцінку того, що робилося на «…фронтах неоголошеної війни Московії на східних теренах України», і проаналізував походження всіх цих політичних явищ, які провадила імперська Росія, її підхопив сталінізм, а відтак продовжив путінський загарбник.
Він дає одразу відповідь, чому вона розпочалася : «Агресією Росії проти України 2014 року розпочалася війна між двома найбільшими державами на руїнах колишнього СРСР. Цій «гібридній» війні нового типу давали різні визначення…Проте за суттю своєю вона стала борнею минулого проти майбутнього. Освічена і динамічна частина нашого суспільства обрала шлях у майбутнє, у високо розвинутий світ, де поважають права людини та її гідність. А Москва тягне нас назад, у давно минулі часи, де людину сприймають як «гвинтик державної машини», і державна велич вважається головною метою існування мільйонів підданих величезної імперії. Кремль спирається на ту частину мешканців нашої країни, що живе ностальгією за СРСР і ненавидить саму ідею незалежності України».
«У «гібридній війні», яку розв’язала Росія, надзвичайно важливим є інформаційний компонент. А чималий відсоток українців перебуває у сфері впливу російських ЗМІ».
І як застереження на тривожні моменти, які інколи мають місце навіть вже на ці дні, варто сказати і відповісти словами Ігоря Буркута: « …повсюдно на пострадянському просторі російські імперці використовують для дестабілізації існуючого становища регіональні відмінності, а також старі міжетнічні, міжнаціональні й міжконфесійні конфлікти. Мета – повернення в московську орбіту пострадянських держав, перехід пострадянського простору під контроль кремлівських політиків. Вони намагаються опиратись на проросійськи налаштовану частину російськомовного населення, на церкву, Московського патріархату, нарешті – на тих, хто ностальгує за радянськими часами. Українці повинні пам’ятати про це і протистояти спробам повернути колесо історії назад., інакше можуть знову втратити все краще, що вдалося здобути за роки Незалежності нашої держави».
Особливо цінна та частина творчого доробку Ігоря Буркута, яка охоплює його буковинознавчі розвідки. Вони торкаються дискусійних питань формування краю, етнонаціональної специфіки, діяльності владних інституцій, внеску провідних діячів в українську та загальноєвропейську культуру.
Діяльність Ігоря Григоровича Буркута отримала громадське визнання і відмічена нагородами. Це такі достойні відзнаки, як ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011); Медаль «За заслуги» (1996); «Хрест Заслуги» (2006); Звання «Лицар слова-2007» (2007); Відзнака «За заслуги» Чернівецької ОДА. В 2020 році за заслуги перед територіальною громадою міста, а також з нагоди 612-ї річниці Дня міста Ігор Григорович отримав належне пошанування від міської влади – звання «Почесний громадянин міста Чернівців».
Скільки інтелектуалів у світі,
або чому Чернівці – це музика і книга
В Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського з шановним Ігорем Григоровичем склалися дуже теплі і милі стосунки з перших днів відкриття книгозбірні. А все тому, що два таких чернівецьких інтелектуали-космополіти, і при тому істинні українці, якими були Анатолій Добрянський та Ігор Буркут і впродовж життя не раз зустрічалися як в університетських коридорах, так і на чернівецьких вулицях і їм завжди було про що поговорити. Адже вони були улюбленими лекторами на всіх чернівецьких підмостках та лекційних просторах. Тому цілком зрозуміло, що Ігор Григорович уважно і делікатно, як вміє тільки він, спостерігав за робою книгозбірні, при кожній нагоді заходив сюди, спілкувався тут на літературних зустрічах та презентаціях із своїми друзями, журналістами, студентами, які завжди слухали його із захопленням. Під час таких бесід і народилася ідея відкрити авторську програму «Інтелектуальне життя в Чернівцях продовжується…», яку люб’язно погодився проводити Ігор Григорович. Адже він володіє ще однією досить рідкісною в наш прагматичний час людяною рисою – вміти слухати інших і відкривати та цінувати людей - професіоналів, які далеко не завжди вміють себе подавати, або як тепер кажуть – піарити. В рамках цієї програми в бібліотеці відбулися дуже камерні, і при тому надзвичайно інтелектуальні зустрічі, на які Ігор Григорович запросив цікавих і неординарних особистостей, як от: письменника, публіциста і філософа Валентина Ткача; громадського діяча, перекладача, педагога Сергія Гакмана; доцента кафедри історії нового та новітнього часу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Андрія Мінаєва; політтехнолога, менеджера, поета і композитора Володимира Затуловського; письменницю і журналістку Маріанну Гончарову. На зустріч «Життєлюб і правдолюб» Ігор Григорович запросив доктора історичних наук, професора Петра Павловича Брицького. Завдяки журналістці Галині Єреміці Ви можете переглянути їх за покликаннями:
А читачі Муніципальної завжди чекали на «Нову порцію інтелектуальної бесіди від Ігоря Буркута».
Він один з найбажаніших авторів багатьох видань, бо його публікації виважені, чітко орієнтовані, глибоко доказові. А це результат копіткої праці історика, науковця, справжнього дослідника, інтелектуала-аналітика.
Ігор Григорович є улюбленцем журналістів, для яких він залишається незаперечним авторитетом у непростих лабіринтах сьогоднішнього дня із його дуже складними викликами і до яких він завжди ставився з великою і непідробною повагою навіть попри величезну зайнятість, а журналісти всіх без винятку як місцевих засобів інформації, так і всеукраїнських та закордонних мали за честь отримати справедливу і одночасно виважену оцінку політичних подій, особливо в ці останні важкі і тривожні роки.
.jpg)
Останніми роками мене не покидає один спогад, це ще було до 2013 року, коли Ігор Григорович як завжди, зайшов на пару хвилин у справах, а заодно дізнатися про ситуацію в нашій книгозбірні і вже десь на прощання так гірко і з хвилюванням додав: «Дівчата, то не йде до добра, то буде війна…». Нам навіть у сні таке було важко уявити і ми почали щось недоладне говорити…А він тільки сумовито посміхнувся на всі ті бесіди. Як справжній науковець, він набагато більше знав, розумів і очевидно – відчував. Як то боляче, що до думок таких людей, а їх ніколи не буває багато, майже ніколи не дослухаються…
Скільки ще було планів, скільки довгоочікуваних зустрічей та сподівань, але на превеликий жаль, дійсність внесла свої не надто сприятливі корективи в ці благі наміри…. Проте навіть в цих умовах він не втомлюється і уважно спостерігає як за діяльністю книгозбірні, так і за життям міста, України та світу назагал.
І звісно, що у фондах Муніципальної бібліотеки ім.. А.Добрянського Ігор Буркут залишив свою часточку духовних надбань
Приватна бібліотека Буркута Ігоря Григоровича
Колектив Муніципальної книгозбірні вітає Ігоря Григоровича Буркута з поважним ювілеєм! Щиро зичимо Вам, шановний Ігоре Григоровичу, ще багато світлих миттєвостей, мирних, щасливих днів, втіхи і підтримки від найрідніших людей, поваги від колег та вісточок-відгуків сотень талановитих і вдячних студентів, з якими Ви продовжуєте ділитися знаннями і життєвою мудрістю.
Подарунком хай буде для Вас і для всіх – Перемога!!!
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg)