в нас не вполюють нічого
Грицько Чубай
У період війни сформувалося кілька фронтів: воєнний, інформаційний і культурний. Ми як представники останнього зібрали для читачів Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського підбірку книг, які вкотре нагадують нам про винятковість українського народу та обґрунтовують це з наукової точки зору. Деякі книги покликані у розважальній та ненав’язливій манері показати відмінність між українською та рашистською ідентичністю. Деякі з них пояснюють причини звірства і недолугості окупантів. Загалом, представляємо вам список актуального чтива, яке хоч трохи відволіче від тривожних новин і дозволить сфокусувати увагу на чомусь іншому, окрім телефонів.
Юрій Андрухович “Московіада”, 1992
“Московіада” є одним з найвідоміших у світі українських творів, він перекладений на понад 20 іноземних мов. Свого часу роман створив навколо себе дуже серйозні дискусії, адже Юрій Андрухович – співзасновник угрупування Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада) – став екстраординарною персоною у тодішній культурі. Він своєю “Московіадою” почав новий період в історії української літератури, офіційно закривши гештальт українського як частини радянського.
Цей роман оповідає про молодого письменника, що приїздить у москву і розвінчує міфи про “братні народи”. Це роман-провокація, адже Андрухович кожним своїм словом викликає читача на словесний двобій, конденсує у тексті виклики, з якими українці стикалися впродовж століть. Автор розвінчує міф малороства та української меншовартости на фоні “старшого брата”.
Також ця книга щедро наповнена гумором та різкою сатирою, спрямованою проти росіян.
Василь Кожелянко “Дефіляда в Москві”, 1998
В анотації до книги йдеться: “творити історію, долати міфи та стереотипи ніколи не пізно. І звучить особливо актуальною саме зараз, саме в цей час”. Гадаю, у наш час цей роман став ще актуальнішим, бо мрія українців – очищення своєї землі від ворожого москальського іга та знищення кремля як колиски рашизму. Саме про це ідеться в альтернативній історії Кожелянка. 7 листопада 1941 року українсько-німецька армія спільними зусиллями перемагає святкує пишний парад союзників на красній площі, присвячений перемозі над росією. Аби трохи повізуалізувати, потішити свою українськість та відволіктися від важких думок, рекомендуємо прочитати “Дефіляду в Москві”.
Софія Андрухович “Амадока”, 2020
А ось невеликий уривок:
“На сторінках «Амадоки» зібралися найболючіші події для українців: Розстріляне відродження, яке поховало український розум, Голокост, що поховав нашу людськість і війна на Сході України, яка поховала властивість довіряти ближньому своєму.
На уламки розбита українська цілісність. Парадокс, чи не так? У цьому романі надто багато запитань, а відповідей немає, бо вони криються в кожному з нас. Бо, як відомо, правда в кожного своя і кожен бачить ті самі речі по-різному.
Цей роман – заплутаний клубок, який пов’язав в одне ціле травми кількох поколінь з метою відродити в нашій пам’яті забуту історію, скласти пазл, щоб нарешті перейти на новий рівень існування.”
Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською “Український палімпсест”, 2014
Дуже важлива книга для українців та іноземців, які намагаються зрозуміти нас. Це збірник діалогів двох інтелектуалок про Україну, ідентичність, національні травми, поразки і перемоги. Чесно кажучи, об’єктивніше Оксани Забужко ніхто не може оцінити нашу дійсність. Забужко чесна і вона ніколи не прикриває виправданнями українські невдачі – це правильно, адже потрібно усвідомлювати свої сильні та слабкі сторони.
Авторка намагається відповісти на ледь не риторичні питання “Хто ми? Звідки? Куди ідемо?” і презентує світу свій особистий майдан. Дуже важлива з погляду ідентичностей нон-фікш книга, яку ми рекомендуємо прочитати українцям, аби пізнати себе.
Світлана Алексієвич “Час second-hand (кінець червоної людини)”, 2016
Ця книга покликана проаналізувати ідентичність радянської людини, зрозуміти цей штучний феномен, витворений “червоною” владою. І найголовніше – дослідити те, як зігнане до купи стадо різномасних націй робить перші нестійкі кроки повернення до власної ідентичности, починає пригадувати історію, повертати власні культуру і мову.
Авторка дуже детально досліджує гостре питання перелицювання та перевзування: “українець – урср-рівець – українець” на противагу поняттю “українець”.
Це важлива монографія не тільки для науковців, а й для кола тих людей (в основному для молодшого покоління), що прагнуть збагнути радянськість, виклики того часу і спроби зберегти в собі людину у круговерті репресій, війн і брехні.
Астольф де Кюстін “Правда про Росію”, 2009
В інтернеті ми наштовхуємося на характеристику московії її ж письменниками. У цих висловлюваннях немає любові і поваги до московської землі. Суцільна хула – те, на що заслуговує ця забута Богом країна.
Автор об’єктивно аналізує історію московії і робить висновок, що влада і форма правління не змінилася – це тиранія, яка щоразу вироджується в іншу форму, але залишає ту саму суть. Він говорить москальський народ – націю рабів, які століттями живуть під ярмом кремля і бояться витягнути голову з болота, аби побачити реальний стан свої країн та її місце серед інших держав. Астольф де Кюстін у далеко 2009 говорить про велику небезпеку, що загрожує демократичним європейським державам. Як бачимо – його найбільші переживання справдилися.
Віктор Єрофєєв “Енциклопедія російської душі”, 2011
Ця книга – гірка сповідь, у якій автор без перебільшень і прикрашання розповідає світові правду про “російську душу”, про життєво необхідні процеси і про те, що цьому народу геть не потрібно. Здогадуєтесь про що автор? Саме це ми щодня бачимо в новинах з початком повномасштабного вторгнення і ведення санкцій проти московії. Битви за цукор і тарілки важливіші, ніж свобода слова і гідність – це росіяни. Напитися до втрати пам’яті і ковтати все, що показують по телевізору – це росіяни. Жити як кочівники, без нормальних умов, з купкою безграмотних дітей – це росіяни. І терпіти століттями свою тиранічну і злочинну владу –– це теж росіяни. Російській душі НЕ потрібна свобода, бо вона НЕ знає, що з нею робити! Цим людям не потрібно щось доводити або переконувати їх повстати проти режиму, бо вони не хочуть свободи. Українці впродовж всієї історії змагалися за свої мову, віру, культуру, територію, бо у нас генетично закладена потреба бути вільним. У цьому наша відмінність, у цьому наша перевага.
Слава Україні! Перемога за свідомими!
Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg)
