Саліпа О. І. Будинок на Аптекарській: роман / Ольга Саліпа; худож.-оформлювач М.С.Мендор. — Харків: Фоліо, 2021. — 318 с.
Про що роман?
Авторка одразу розрізає сюжет навпіл: Хмельницький 2018 року і Проскурів (стара назва Хмельницького) 1890-1920. З’являються дві не пов'язані між собою історії, дві сім’ї. Події нашого часу оповідають про молоду жінку Ляну, що приїхала з Києва в Хмельницький, аби поховати батька. Виявляється, що старий мав антикварний магазин, через який у Ляни з’являються проблеми. Ця сюжетна лінії розкриває захоплюючий детектив, триллер, розслідування. Але досвідчений читач одразу визначить, хто друг, а хто ворог. Розпізнає троянського коня серед вихору чоловіків, які з-під землі виростають навколо головної героїні.
Чесно кажучи, моментами здавалося, що я читаю класичний “жіночий” роман, героям якого не вірю. Але фінал цієї сюжетної лінії врятував книгу, він страшенно непередбачуваний і органічний водночас. Авторка наче опускає деуса з машини і той робить необхідний крок, необхідний вибір – все за законами грецької класики.
Ольга Саліпа досить майстерно описує розслідування, пошуки, викрадення, таємниці і загадки. Роман тримає в напрузі до останньої сторінки, ба більше - після читання теж. Авторка наче залишає малопомітну нитку, щоб при потребі розкрутити великий і заплутаний клубок.
Тут розкривається любовна лінія (яка мусить бути у кожному романі), що вимальовує своєрідний трикутник, а порятунку від кохання героям годі шукати.
Найцікавішою, як на мене, стає історія Ляни і юного альфонса Вовчика. Хлопець зі студентської лави організовував забезпечене життя, обравши собі за жертву малопомітну, але достатньо багату Ляну. Через внутрішню слабкість і відчуття меншовартості на фоні Вовчика, дівчина терпіла його зради, гулянки і приниження. Цей фрагмент нагадує оповідання Галини Тарасюк “Щаслива Дарочка”, яке цілком відображає рабську психологію жінки в патріархальному суспільстві.
Що стосується Ляни – це вже новий тип жінки, яка здатна еволюціонувати, ігнорувати пережитки минулого та знати собі ціну. Насправді, вона постійно бореться з самою собою, з власною невпевненістю, з купою психологічних травм і намагається стати сильною та незалежною жінкою, що здатна на здорову любов і здорові стосунки.
Другою сюжетною лінією стає розповідь про будинок аптекаря Людвига Деревоєда, що на розі колишніх вулиць Аптекарської та Олександрівської (нині Проскурівської та Проскурівського підпілля). Ця сюжетна лінія феноменальна, поясню чому: вона правдива, побудована на реальних історичних подіях, її героями є маловідомі у Хмельницькому представники польської аристократії. Авторка завдяки цьому художньому тексту повертає хмельниччанам пам’ять про героїв свого міста і події, що відбувалися там у буремні періоди нашої історії.
“Дівчина терла підлогу, ніби хотіла дістатися до того шару фарби, по якому ходила ще малою сама. Ніби силувалася відкопати спогади, які б породили хоч трішечки жалю.”
Одним з героїв роману стає краєзнавець Ігор Западенко, що читає лекцію в “Книгарні Є” про цей загадковий дім та родину, яка там жила і як виявляється, Ігор – цілком реальна людина, що дійсно досліджує історію цієї непересічної сім’ї.
Окрім того, що Людвіг був відомим фармацевтом і дипломатом, він, очевидно, входив до складу проскурівської масонської ложі, що лише підтверджує його високий соціальний статус та впливовість.
Проте найяскравішою є історія другої дружити Людвіга Михайлини і його наймолодшої дочки Гелени (народилася, коли її батькові було 60 років). Перед читачами постають образи абсолютних щирих патріоток, що національну ідентичність ставлять на перше місце. Вони надзвичайно духовно сильні, прогресивні та відважні. Її зять, Тадеуш Голувко напише про неї так: «Народжена на Поділлі, все життя там провела. А поза тим ніколи не вивчилася розмовляти російською, оскільки просто ігнорувала існування Росії в тому краї. Сестра ксьондза – повстанця 1863 року, а потім засланця до Сибіру, палко ненавиділа москалів…»
Під час розмов зі своєї майбутньою дружиою Геленою, цей чоловік відзначить основні, на його думку, риси справжньої польської патріотки в часи бездержавності:
“От в цьому її відвага. Вчити дітей мови, звичаїв, берегти їх, поки держава не воскресне”. Саме такою були Михайлина і найбільше вражає те, що це не вигадана історія могутньої жінки, а цілковита правда, частина призабутої історії міста.
Одним з основних героїв роману є місто. Люди, що народилися там і виросли, впізнають кожну вулицю, будівлю, парк.
Головна героїня Ляна бачить його так:
“Ряди магазинів, невеличкий продуктовий риночок, багатоповерхівки, багатоповерхівки, багатоповерхівки… Легка провінційність додавала Хмельницькому шарму.”
Квітуче і щасливе місто за одну ніч перетворюється на холодне і вороже згарище, коли здіймається рука над невинними євреями. Погром під проводом Семесенка 1919 року став точкою неповернення. Було вбито близько тисячі євреїв, які були рівноправними жителями міста, чиїмось друзями, коханими і батьками. Як на мене, ця трагічна сторінка історії міста маловідома жителям. Авторка намагається працювати зі свідомістю, проговорювати травму ката. Не жертви, як це часто стається з українцями, а навпаки! Хоча відомо, що жертва і кат навіки пов’язані, лише за умови цілковитого пробачення і спокою жертви, кат може бодай спробувати врятуватися. Очевидно, що єврейський погром 1919 року ще довго тягтиметься багряним шлейфом за українцями, бо лише зараз ми починаємо робити кроки назустріч каяттю.
Це роман про справжній, моментами відчайдушний патріотизм, про Першу світову війну і відродження Польщі у 1918 році. Перед нами є два покоління патріотів: перше представлене Михайлиною, про яку ми вже сказали кілька слів. А друге – її дочкою Геленою та зятем Тадеушем Голувком. Ці двоє, після перших днів одруження вирушають у Варшаву і починають там збройну боротьбу проти поневолювачів, в результаті, як відомо, постає Польська держава. Їхнім антагоністом виступає старший брат Гелени Стефан, що втілює в собі патріотизм локальний — “моя хата скраю – я нічого не знаю”. Під час чергової суперечки, Тадеуш випалює:
“Дивний час: розпізнати своїх зараз важко. Як і вирахувати псевдопатріотів.”
І ще трохи про дивний час: ситуація у нашій державі зараз надзвичайно непевна і складна. Кожен відчуває на собі напругу: війна от-от розпочнеться. Кожен сприймає це по-своєму, у кожного свої плани і переконання. Але один з героїв книги каже такі слова: “Є тільки дві речі, за які потрібно боротися: за честь своєї родини і за честь своєї нації. А імперія… Насильники ніколи не закінчували добре”.
На цій позитивній ноті хочеться завершити цей огляд, а українцям вкотре нагадати, що позаду нас надзвичайно багата і складна історія, яку ми не можемо забути. А в майбутньому нас чекає всесвітня слава, заради якої ми мусимо продовжувати триматися, продовжувати захищатися.
Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
