Ця книга готувалася до видання у Харкові і її могло б не бути, якби 23 лютого – перед самим початком повномасштабної війни, верстку не вивезли з міста у безпечне місце. Про це розповів на своїй фейсбук-сторінці голова Чернівецької ОДА – Сергій Осадчук.
Тому велике щастя, що перед важливим для кожного вірянина святом, ми маємо змогу тримати в руках цю особливу книгу.
Про те, що візуально книга дуже гарна, я вже сказала. Але окрім беззаперечної естетичності видання, воно ще й дуже якісне. Зображення страв, процесів приготування та буковинських краєвидів надзвичайно чіткі і акуратні.
Книга зручна у використанні. Спочатку ми читаємо невеликий текст про сім’ю та господиню, яка готує ту чи іншу буковинську традиційну страву, а вже на наступній сторінці є покроковий рецепт з фотографіями процесу приготування і найголовніше – результатом старань господині.
Мені як людині, що живе на Буковині лише 4 роки, завжди були цікавими рецепти приготування маїни, капронової баби, кулеші, баноша і мамалиги (бо я постійно плутаю ці страви).
Перший рецепт, з яким знайомиться читач – справжня гуцульська бринза. Про секрети її приготування розповідає Микола Штефуряк. Дотримуючись усіх порад ґазди, можна зробити таку ж бринзу, як на Путильщині, в Карпатах.
Розпочинається книга з передмови Марії Матіос – відомої письменниці, родом із села Розтоки, що на Буковині. Вона написала книгу “Кулінарні фіґлі”, яка стала натхненницею проєкту. Напевно ніхто краще не сформулює цінність цього рідкісного видання, ніж Марія Матіос.
“Думаєте, що всі наші книші, малаї, краплики, голубці з бурякового листя, начинка, маїна, барабуляна кулеша, начинені кишки і величезне розмаїття смаків і фантазії – це просто кулінарні рецепти одного регіону? Ні, мої любі! Це окрема філософія життя і тривання у найдраматичніших обставинах історії нашої Буковини – в усі часи прикордонної землі, на яку, мов на пишну молодицю, завжди знайдеться той, що зазіхає. Щоденні чи святкові страви будь-якої території – це й частина шифрів про світогляд окремих людей, спільнот і народів, які нерідко живуть в екстремальних умовах ландшафту і сусідять не лише з приятелями. Кухня – це почасти й ментальні коди, покликанні не розчинитися і не девальвуватися у світі, який стрімко глобалізується”.
Книга поділена географічно: рецепти з території Карпат, Чернівців, Дністра. А також розділ-словничок “Говоримо смачно”, фото кухарів, які брали участь у проєкті, страви та автори фотографій.
Окрім тексту і світлин, є ще QR-коди, перейшовши за якими можна послухати буковинську музику і побачити відео приготування цих рецептів.
В окремі групи виділені святкові страви. Є серед них і рецепти особливо актуальні зараз – великодні: пасочки, ковбаски, різне м’ясо та десерти. І найголовніше: стародавні способи прикрашання крашанок і писанок.
Мирного Вам Великодня і смачного!
Олена Лисенко