Василь Бабух – буковинський журналіст, поет, есеїст та фотограф, член асоціації європейських фотографів-анімалістів. Його статті друкувалися у всеукраїнських виданнях, а фотороботи прикрашали відомі виставки та здобували перемогу у Всеукраїнських екологічних фотоконкурсах.
Книга “Солов’ї в неволі не співають” науково-популярна. Автор надзвичайно любив буковинську природу, у передмові до видання він зізнається, що об’їздив малу батьківщину вздовж і впоперек, закарбувавши в пам’яті яскраві сторінки історії та культури Буковини.
Василь Іванович був і залишився сином рідної буковинської землі, яку він відчував і про яку не втомлювався всім розказувати і показувати дуже професійно Словом і Світлинами. Він до останньої днини не втомлювався дивуватися цьому світу, відкривати і розуміти його глибоко так, як це вмів тільки він. І при тому щедро ділився і побаченим, і своїми думками на сторінках фейсбуку.
До створення цієї збірки есеїв причастилася Костянтина Малицька. Талановита письменниця та вчителька колись в одному зі своїх віршів поставила риторичне запитання: “Чом, чом, чом, земле моя, так люба ти мені, так мила ти мені?” Василь Бабух дає на це відповідь:
“Красоти рідної землі, підмічені й оспівані мною, варті того, аби витратити на них багато літ власного життя”.
Якщо поділити книгу на тематичні розділи, то можна побудувати таку ієрархію: птахи, рідкісні тварини, рослини, комахи, риба, речі та предмети і люди.
Дійсно, найбільше уваги у цій книзі автор приділяє птахам: великим і маленьким, співочим і не дуже, корисним і шкідливим. Василь Бабух звертає увагу на ті види, що зникають на території Буковини, віднесені до Червоної книги або популяція яких почала відновлюватись на наших теренах. Автор пише про одудів, чорних дятлів, синичок, мартинів, сов, бджолоїдок.
(1).jpg)
Найцікавіше, як на мене, те, що автор робив ілюстрації до своїх статей і нарисів сам, тому історії, які він розповідає у книзі стають ще цікавішими.
Наприклад, в есеї про сойок, який називається “Красуня з бандитськими замашками” автор згадує історію, яка відбулася з ним недалеко від нашої бібліотеки. Ось її частинка:
“Проте інколи агресивність сойок заслуговує поваги. Якось у Чернівцях, на вулиці Українській, поблизу редакції газети “Буковина”, я став свідком цікавої придибенції. З гнізда, розташованого на старій липі, на тротуар необачно випало сойченя. Опинившись на асфальті, воно почало верещати та лопотіти крильми від розпачу. Невдаху вирішив упіймати підліток, котрий проживав у сусідньому будинку. Хлопчак робив це з добрим наміром: у нього виникло бажання повернути пташення у гніздо. Тільки-но він простяг свої руки до сойченяти, як на підлітка накинулась мати-сойка й почала боляче клювати дзьобом хлопця по голові. Небавом їй на поміч прилетів ще й батько”.
Ще одна приємна згадка про наш двір є в розповіді про сорок:
“Одне з сорочих гнізд тривалий час виднілося на дереві, що росло у дворику, де містилося приміщення газети “Буковина” на вулиці Українській. Пернаті квартирати упродовж багатьох літ мешкали тут, виводили потомство і не збиралися міняти своєї прописки.”
У своїх есеях автор розповідає легенди та перекази, які знає про своїх героїв. Наприклад, птах боривітер так називається, бо він “протистоїть вітрам під час перебування в небі”.
Василь Бабух відкриває читачам незвідану Буковину, де розводять рідкісний вид гуцульських коней, в лісах водяться дикі коти, а деякі диваки тримають у вольєрах вовків та виходять з ними на вечірні променади.
Розповідає про величезну кількість квітів та інших рослин, занесених до Червоної книги. До речі, відомі за легендами едельвейси вирощує в Києві Зірка Мензатюк – українська письменниця буковинського походження.
А червона рута, яку оспівав у своїй пісні Володимир Івасюк можливо не просто результат багатої фантазії горян, а один з рідкісних видів квітів.
Окрім рослин і тварин, автор пише про комах і рибу. Він наче намагається охопити всю екосистему Буковини, нагадати всім її багатство та загрози, які чатують на рідкісні види.
Героями есеїв стали бджоли, шершні, оси, їхні гнізда і поселення. А також – методи і способи порятунку від укусів цих комах.
Не забув автор і про сплави лісів Черемошем та Прутом і наслідки цього промислу – загибель риби та ікри. Він пише про способи відновлення рибних запасів у водах буковинських рік. Пише про сомів, форель і лосося. Текст про останніх мене дуже зацікавив. Він називається “Чи з’явиться лосось у буковинських аптеках?”
Ця назва спричинена тим, що друг автора з Клагенфурта – Петер Ціплер –, надіслав Василю Івановичу листа, де говорив про те, ЄС можуть допомогти Буковині у розплоді лосося. Також австрієць розповів, що філе цієї риби продається в аптеках через свою користь та багатство корисних речовин.
А ще мене вразило, що на території Буковини живе 260 видів пташок – це спостереження Василя Бабуха. Але найкращим співцем все ж визнають соловейка. Його пісня не зрівняється з жодною іншою.
Автор розповідає про свої подорожі та відкриття, а моменти непевності уточнює у свого друга – науковця Ігоря Скільського. Згадує також у книзі відомих діячів кіно: Івана Миколайчука, Олександра Довженка та Сергія Параджанова. Пише про їхнє зачарування та любов до карпатської і буковинської культури, гірського колориту.
Окрім світу живої природи Василь Бабух пише і про інші речі. Героями його есеїв стають бочки, горщики, трембіти, головні убори, тайстри (великі сумки, прообраз сучасних шоперів).
І ще автор розповідає про людей. Найбільше мене вразила історія про буковинського дресирувальника Степана Шевченка. Цей чоловік мав талант і обожнював тварин, тому і вдома і на роботі заводив живі куточки. Певний час на буковині навіть жив тигр, якого передали кмітливому дресирувальнику, щоб він тішив рідкісним звіром чернівчан. Але плани побудувати природний цирк, який стане домом тваринам так і не втілились в життя.
Закінчується збірка есеїв щемливим віршем, присвяченим Буковині:
“Перлино, Буковино,
горнусь до тебе я,
казкова, смерекова,
свята моя земля”
Олена Лисенко
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg&trueresize=1&w=320&h=280)
