21-07-2022

Життя Тараса Івасютина як подорож

Ми з’являємось на світ, щоб його удосконалити
Т. Івасютин
 
У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулася презентація книги засновника кафедри іноземних мов факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ, чернівецького аристократа, науковця, поліглота Тараса Івасютина «Життя як подорож», яка присвячена його 80-річному ювілею.
 
 
 
Попри те, що сам Тарас Дмитрович перебуває у німецькому місті Дортмунд, цей особливий день він хотів провести у колі найдорожчих людей. Він їх зібрав у стінах Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського, так як саме тут знаходиться його духовний скарб – приватна книгозбірня.  Тут зібралося вишукане інтелектуальне товариство: колеги-науковці, друзі, студенти. Усі, хто поважає та любить ювіляра, розділили разом з ним цей святковий день. А сам Т. Івасютин приєднався до нашого камерного заходу через відео-зв’язок.
 
Модерувала захід поетеса, літературознавиця Інга Кейван, яка допомогла цій книзі побачити світ.
 
 
Його називаються коломийським Івом Монтаном, про нього ходять легенди, а кожен справжній чернівчанин обов’язково має знати Тараса Дмитровича і слухати у його виконанні французькі хіти.
 
Розпочали зустріч з дитячих спогадів, дбайливо записаних в одному з розділів книги. Інга Кейван продекламувала оповідь «Читав при гасовій лампі і пас козу». Серед сімейних спогадів, батьків, братів, друзів знаходимо цікавий момент – момент появи на світ Тараса Івасютина:
 
«Будучи свідком моєї появи на світ, брат Владзьо (Володимир) запам’ятав фразу промовлену по-польськи жінкою, яка приймала пологи: «Нехай пані віддасть мені то дитя, воно буде дуже щасливим». І справді, загалом можу назвати себе щасливою людиною, хоча моє життя не було встелене лише трояндами».
 
 
Про те, що життя не було встелене трояндами можемо здогадатися з огляду на час, у який народився професор Івасютин: лихоліття війни відбилося на перших роках життя дитини і пронеслося гірким спогадом крізь усе життя до 2022, коли війна знову нагадала про себе вибухами та смертями.
 
Про життєвий і творчий шлях Тараса Івасютина можете прочитати за покликаннями у нас на сайті:
 
 
 
Тарас Дмитрович розповів про історію створення цієї книги:
 
«Коли почався коронавірус та карантин, з’явилося багато вільного часу, який я використав з користю – почав писати свої спогади. Згодом я і люди, які їх читали, зрозуміли, що це книжка. Так вона і прийшла у світ».
 
Над книгою працювала велика кількість людей, всі хотіли допомогти, упорядкувати і видати цю важливу працю до 80-річного ювілею Тараса Дмитровича.
 
Серед гостей були ті, хто долучився до видання книги і, звичайно, її герої.
 
Журналістка Наталія Фещук висловила слова вдячності і захоплення постаттю Тараса Дмитровича, розповіла про знайомство з цим непересічним чоловіком і подальшу співпрацю, яка вилилась у запис французьких пісень на студії Олександра Рогожевського. Спогади про ці миті є у книжці і пан Олександр висловився щодо запису пісень і співпраці з Тарасом Дмитровичем. Він з ніжністю і захопленням розповідав про спроби запису і спілкування, яке зав’язалося між ними.
 
Близький друг Тараса Дмитровича Роман Венгренович щиро і весело пригадав спільні яскраві миті та події. Гості опинилися наче на сімейному святі, коли старше покоління згадує минулі. Пан Роман пригадав щасливі сімейні застілля і збори, коли чотири щасливі пари сходились разом: і жінкам, і чоловікам було про що поговорити. Ця дружба тривала понад 50 років і порушити склад компанії змогла лише смерть. Але навіть попри це, друзі продовжують підтримувати зв'язок і пам’ятати все, що було.
 
З вітальним словом виступили колеги: декан факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича професор Олександр Володимирович Добжанський. Він зазначив, що саме завдяки Тарасу Дмитровичу на факультеті історії була створена кафедра сучасних іноземних мов (шість мов) та перекладу. Тарас Дмитрович був її незмінним очільником впродовж багатьох років. Кафедра була і залишається предметом гордості університету і факультету зокрема.
 
 
Колишня студентка, а тепер завідувачка кафедри сучасних іноземних мов Зоя Куделько розповіла про інтелектуально-мистецьку ауру, яка завжди панувала навколо Тараса Дмитровича:
 
«Пам’ятаю, як у Вас на кухні співав пісні Назарій Яремчук. А Ви з дружиною завжди були для нас, дітей, іконами стилю».
 
 
Це дійсно так, Тарас Дмитрович досі залишається прикладом для своїх студентів і друзів, під час святкування ювілею пролунало багато слів похвали та захоплення: у 80 років не кожен може зберігати таку зовнішню форму і світлу голову.
 
Висловились також професор Володимир Фісанов та Олена Томашевська. Вони розповіли, як добре завжди було працювати з Тарасом Івасютиним, які запал та енергію в собі крізь усе життя несе цей співець духовності.
 
Книга вийшла невеликим накладом – 100 примірників коштом самого автора. Звісно видання є світлим і добрим, як і сам Тарас Дмитрович. При тому дуже щирим і відвертим так як він не ідеалізує ні життя, ні себе в ньому, тут він дуже справжній. Мабуть тому, що все життя аж до сьогодні він сповідує кредо О. Вайльда: «Будь собою, оскільки ролі вже зайняті».
 
Наприкінці такої важливої життєвої сторінки, автор намагається зрозуміти себе і передати нам, що означає «бути щасливим».
 
Філософські рецепти від Тараса Івасютина:
 
«Повертаючись до свого життєпису, скажу, що сенсом мого життя було служити іншим і творити на землі добро, навчати цього небесного ремесла моїх вихованців. Радий, що зумів передати студентам хоч часточку своїх знань, а випустив я їх тисячі, вони роз’їхалися по світах».

«Людина лише наполовину залежить від долі, а друга половина залежить від її індивідуальних якостей, власне, індивідуальні якості можуть перемогти».
 

Гості біля приватної книгозбірні Тараса Івасютина в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського
 
«Я ніколи не плив за течією, бо знав, що весь сенс, причому єдиний, – у тому, щоб знайти те, що для мене найважливіше, і не відпускати це від себе, і боротися за це, і не дозволити нікому у мене це відібрати. Позаяк моє життя – подорож, то я постійно орієнтувався на певний путівник, бо без нього все зупинилося б і була б втрачена мета, – власне саме це допомагало мені долати численні труднощі і досягати все нових вершин у житті».
 
І як підмітили і потвердили в своїй оцінці улюбленого викладача і керівника «Найбільше імпонують колегам такі риси характеру Тараса Дмитровича, як цілеспрямованість, дипломатичність, комунікабельність, почуття гумору, вміння «рухатись між крапельками» та цінувати життя за будь-яких обставин».
 
Для того, щоб доторкнутися до прекрасного, пропонуємо Вам послухати запис пісні у виконанні Тараса Дмитровича:
 
 
А ми щиро дякуємо Тарасу Дмитровичу за довіру, усім гостям, які прийшли до нас з цієї поважної нагоди, і пані Людмилі Пержан та її родині за допомогу в організації свята.
 
Обер бургомістр Дортмунда пан Томас Вестфаль привітав цитатою Франца Кафки: "Кожний, хто зберігає здатність розпізнавати прекрасне, ніколи не старіє".
 
 Ми щиро вітаємо в ці сонячні липневі і такі знакові та важливі для Тараса Дмитровича дні з ювілейним Днем народження. Хай цей світ тішить і дивує Вас, але тільки приємними подіями, на кожну Божу днину.
 
Дорогим дарунком хай буде Перемога, а втіхою для Чернівців і всіх нас буде повернення до рідного міста, неспішні проходи та милі бесіди, зустрічі на мистецьких імпрезах і французька мова на чернівецьких вулицях, яка завжди для нього звучить як найкраща мелодія.
 
Бажаємо Тарасу Дмитровичу прожити ще багато довгих та яскравих років життя!