23-09-2022

Незрівняний голос Соломії Крушельницької звучав на чернівецькій сцені

Сьогодні, 23 вересня 2022 року,  виповнюється 150 років від дня народження славетної української оперної і концертно-камерної співачки Соломії Крушельницької (1872 – 1952), яка завдяки таланту назавжди вписала своє ім’я в світову музичну спадщину і цей ювілей під егідою ЮНЕСКО належно відзначає вся мистецька спільнота України та світу. Вона виступала на найпрестижніших сценах світу. Їй аплодувала публіка у 30 країнах на 4 континентах. Історія її життя – це яскравий шлях успіху надзвичайно талановитої, харизматичної та цілеспрямованої жінки.
 
Про цю яскраву особистість, якій Бог подарував неймовірний голос, який вона змогла завдяки своїй цілеспрямованості та унікальній музичній пам’яті піднести на найвищий рівень в світовій музичній культурі, ми вже мали творчу зустріч, так же само, як представили новий роман Олександра Балабка «Кімоно для Баттерфляй», про що можна переглянути за посиланнями:
 
«Соломія Крушельницька: шляхами тріумфів»
Вона була довершеною гармонією...
 
Свого часу музикознавець, журналіст, дослідник творчості знакових представників української музичної культури Михайло Головащенко написав в передньому слові до видання про Соломію Крушельницьку: «Україна дала світові трьох геніальних жінок — Лесю Українку, Ольгу Кобилянську і Соломію Крушельницьку». Вони жили в один час і якщо навіть особисто не були знайомі, добре знали одна про одну, особливоте, що стосувалось творчості.
 
А ми сьогодні можемо ґонорово заявити, що Чернівці знають і пам’ятають їх всіх трьох. Вони ходили цими вулицями, їх читали, слухали і належно шанували…Ольга Кобилянська жила і творила в нашому місті 51 рік. Леся Українка приїжджала всього два рази, в самі гіркі для неї моменти, і це місто назавжди стало для неї дуже дорогим і милим.
 
А от Соломія Крушельницька  виступала всього один раз, але цей виступ, як і на самих великих світових сценах, також був для неї тріумфальний.  От про нього ми сьогодні й згадаємо…
 
Звісно, чернівецька преса, причому всіма мовами, впродовж всіх років її музичної активної діяльності, на своїх шпальтах не оминала тріумфальні виступи Соломії Крушельницької. І журналісти, які вели сторінки про музичне життя Європи, писали про її блискучі виступи в оперних постановках, особливо прем’єрні.
 
Але Чернівці таки мали за честь слухати дивовижний голос славетної української співачки в листопаді 1911 році. Цього року українська культурна громадськість відзначала 100 років від дня народження Маркіяна Шашкевича. З цієї нагоди артистка спеціально приїхала, відклавши всі інші виступи. Хоча потрібно відмітити, що вона впродовж багатьох років завжди залишала собі вільними кілька днів в своєму надзвичайно щільному концертному графіку, аби приїхати на святкування пам’ятних дат Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича чи Миколи Лисенка.
 
Очевидно, що організатори концертів «Товариства плекання музики на Буковині» вели перемовини із співачкою або її близькими про приїзд Соломії  в Чернівці. Як пише один з перших дослідників цього концерту в Чернівцях журналіст Кузьма Демочко: «Ще задовго до приїзду співачки різномовна буковинська преса заговорила про очікуваний концерт. Газета «Народний голос» надрукувала повідомлення сестри артистки – Емілії Стернюкової, в якому та писала, що Соломія вирішила виступити в Чернівцях десь на початку листопада. Пізніше газета уточнила: артистка дасть один концерт в залі «Музичного товариства» 11 листопада о 7 годині 30 хвилин вечора».
 
Слідом за нею так же захоплено повідомляла німецька «Czernowitzer Tageblatt» про таку небуденну для музичного життя міста подію «Рідкісна творча подія, подія першочергового значення чекає публіку». І додала штрихи до творчої діяльності Соломії Крушельницької, головні оперні партії, які вона виконує та місце на європейському музичному Олімпі: «Та не крикливі реклами визначають творче обличчя талановитої артистки, а її сильний, могутній, прекрасний голос, який створює світ гармонії і чарує слухачів, а мила зовнішність допомагає досягти великої мети. У Варшаві, Неаполі, Римі, Буенос-Айресі, Одесі, Петербурзі та в багатьох інших містах світу її виступи були тріумфальними».
 
Мабуть не випадково для концерту було обрано цей зал, так як ще значно раніше, в березні 1906 року на цій сцені, в рамках проведення Шевченківських вечорів, успішно виступала її наймолодша  сестра  Ганна Крушельницька, яка виконала твори «Садок вишневий» та «Якби, мені, мамо, намисто» на музику Миколи Лисенка.
 
 
 
Та й палкий прихильник Соломії Крушельницької та колега – великий італійський тенор Енріко Карузо, який вважав за честь співати з нею на одній сцені, вже мав концерт в Чернівцях на сцені «Музичного товариства».
 
Так і хочеться написати дещо стереотипне, що то для нашого міста була знаменна подія – виступ прославленої оперної діви, а для самої співачки концерт в такому невеличкому містечку після того, як для неї були відкриті всі найкращі сцени світу, то була якась непримітна подія…але це не так. І свідченням цього є відгук на цей один концерт журналіста в німецькомовній газеті «Bukowiner Post». Він цілковито дає відповідь не тільки про високу виконавську майстерність Соломії, а й про високу культуру і людяність, це риси, які не можна зіграти. Тому дозволимо собі дещо розлогішу цитату, аби відчути атмосферу того музичного дійства : «Концерт був дуже гарний. Він був просто прекрасний. Тільки о 7-ій годині я згадав про мій проклятий обов’язок рецензента. Я якось випустив з уваги, що афіші сповіщали про концерт оперної співачки, називаючи її «інтернаціональною, світовою». Із солідного довідника, в якому старанно фіксувалися всі родинні зв’язки українців Буковини і прилеглих частин світу, я довідався…, що вона є дочкою сестри дружини зятя такого-то і т.д. Отже, я сподівався, що знову буду на одному з тих поганих сімейних вечорів, де замість контакту між артистом і публікою виступає надзвичайно банальна інтимність дядечків і тіточок. На таких вечорах пан кузен в думках проклинає Орфея, Тубалькайна і всіх людей, які підозрюються в тому, що вони придумали музику. Але після закінчення номера він палко аплодує і завзято вимагає повторити все спочатку. Тут проявляється ще й захоплення, яке належність до своєї нації розглядає як причину для виправдання злочинів проти мистецтва. 
 
Тепер признаюся: самовпевнена упередженість критики була ще раз скомпрометована.
 
Коли ці прекрасні вуста відкриваються і починає звучати на чужій для мене мові теплий, гнучкий і дзвінкий голос, то здається, що потрапляєш у якийсь приємний, ніжний гіпноз. Все стає загадковим, далеким, незвичайним […]. Свідомість повністю відключається, а почуття витають у блаженстві найвищих насолод […].
 
Співачку нагородили бурхливими оплесками, вона мусила співати на «біс». Вона співала польською, німецькою та італійською мовами – справді інтернаціонально, але про це я не буду писати. Національне було мені рідніше. Професор Адлер, гідний співачки акомпаніатор, мусив їй напослідок уступити місце біля роялю. Вона сама сіла за рояль, повернулася до публіки і заспівала українських народних пісень, супроводжуючи невигадливу звукову лінію цих пісень простими акордами. У цьому вільному, подібному на речетатив співі відчувалися і сім'я, і народ, відчувалася якась дуже близька інтимність».
 
 
Маємо можливість прочитати афішу, на якій представлено програму творів, яку мали щастя слухати чернівчани тим листопадовим вечером у виконанні неперевершеної Соломії Крушельницької.
 
А «гідний співачки акомпаніатор» то був не хто-небудь, а богемно-австрійський музичний критик і педагог, письменник, професор історії та теорії музики Ґвідо Адлер (Adler, Guido, 1855- 1941).  Він був засновником Інституту музикознаства Віденського університету, один із засновників Міжнародного товариства музикознавства, власне він вперше запровадив до наукового обігу термін «музикознавство». Автор низки праць із методології та історії музики, теорії музичних стилів та естетики.
 
Соло на клавірі під час концерту виконував відомий галицький піаніст та педагог Тарас Шухевич.
 
 
 
В ці ювілейні для Соломії Крушельницької  дні відбуваються великі мистецькі імпрези, меломани включають її опери та вокальні твори всіма мовами  вже можна прослухати на електронних ресурсах.
 
Звісно, що вже написані книги про унікальний талант цієї яскравої української оперної мега-зірки Соломії Крушельницької, якій вдалося тріумфально підкорити  всі світові великі сцени. І деякі вартісні видання можна прочитати в Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського.  
 
 
 
Але така постать світового масштабу, якою була за життя і залишається до сьогодні, як Соломія  Крушельницька,  перед талантом якої схилявся увесь музичний світ, давно заслуговує на поважні професійні дослідження, і перекладені на іноземні мови насамперед, аби цивілізований світ нарешті пізнав нас, почув нас як дивовижно талановиту націю….
 
Леся Щербанюк
 
Фото з книги «Соломія Крушельницька. Міста і слава» та інтернет-ресурсів