Знаковий світ у поезіях Володимира Півторака

 Якщо Ви полюбляєте поезію, то Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського може потішити Вас не лише книгами з творами класиків, яких у книгозбірні вдосталь, а і збірками віршів від сучасних поетів. З останніх надходжень, наприклад, це книжка нашого земляка Володимира Півторака під назвою «Знаки».

 

Півторак Володимир
Знаки: поезія/Володимир Півторак. – Чернівці: Книги – XXI, 2022, –112 с.

«Знаки» сам автор називає певним підсумком своєї творчої діяльності. У невеликій книжці на 112 сторінах з відповідними символічними ілюстраціями, що легко може вміститися у Вашому портфелі чи сумці, можливо, Ви знайдете свій щасливий знак.
Автор збірки, вочевидь, вбачає у прикметах, символах, знаках істотний сенс, бачить їх у всьому, власне, й наповнює ними своє життя:

Я витворюю Всесвіт своїми руками,
устами, душею, тілом;…
..Наповнюю власний Всесвіт
буквами, звуками,
нерозгаданими символами,
діакритичними знаками
формулами і законами.

Володимир Півторак народився у Чернівцях 1982 року. За освітою – філолог. Кандидат філологічних наук, докторант Українського вільного університету в Мюнхені. До речі, він ще й музикант у складі гурту з кодовою назвою «Знак води». Одразу скажу, що до поетичної збірки, як приємне доповнення, прикладається компакт-диск з піснями.

Мандрівець. Фея. Ламані ритми. Дотики. На повні груди. Післясмак ванілі. Знакові тексти, – під такими художніми вираженнями представлені твори.
Очевидно, що поезії писалися в різний життєвий період, в різних емоційних станах, але в текстах простежується, так чи інакше, одна особистість. Бо автор є сам собою, певне, і в поезії також як у відлунні світобачень. І має на це безперечне право.

...А поки тінь темніша, доки біль міцніший
Доки горя гірше…
Я буду самим собою.

Знаки, прикмети, переживання, стани, люди і питання, які хвилюють душу – те, чого торкається і представляє у цій книжці Володимир Півторак. Здебільшого вірші подаються через «Я-відчуття». Автор збірки через поезії відкриває читачу свою художньо-образну систему, яка утворилася у його душі внаслідок власного бачення світу, особистого спостереження і відчування.
Є щирі звертання до коханої, до мами, вірш Тарасові Мельничуку. По-своєму він виражає інтимні почуття, філософські міркування і погляди на життя. Вірші Володимира Півторака – це спектр приватних відчуттів, настроїв, емоцій, переживань самотності, порожнечі душі, пошуків сонця, усвідомлення чогось важливого, прагнення спокою і затишку.
Дуже багато поетичних рядків про швидкоплинність часу, про циклічність життя, його непередбачуваність, мінливість, про початок і кінець всього:

Збудовуючи плани на майбутнє,
згадуєш конструктор «Lego»
І розумієш: не допоможе –
життя – не конструктор,
життя – це почуття,
а як керувати ними?

Чи то інші поетичні рядки:

Життя коротке і воно єдине,
А долі– вічність. Нині – тільки мить.

Так само в іншому вірші:
Я тільки мить на сторінці
Правічного січня…

Або:
Все має свій початок і кінець:
Народження і смерть,
Знайомство і прощання,
І сподівання, і розчарування…


Такими слловами автор звертається до «батька Тараса»:
…Відпускай струни на Україну,
хай заспіває твоя кобзина,
бо з Колими тя
не видко й не чути…

Передає поет у віршах і сум:
....скажіть, хто посіяв у світі скорботу?
Скажіть, хто відав свою юність світам?

Пише про потребу душевного тепла:
Відчуття, почуття, аромати,
Поцілунки і ніжність руж.
Ми існуєм в епоху смартів,
А так хочеться в еру душ.

Розгортає душу автор у світі інтиму:
…не буде нічого,
Лиш він і вона.
Вибрані ролі –
весна.

Відверто-естетично змальовуючи відчуття, торкається теми тілесності:
Вище панчішок,
де шкіра пружна і гаряча,
я просуваюся….
І прокидається хіть.


Спостерігається певна зміна настроїв, ставлень до життя і всього, що в ньому відбувається, як до закономірності, прийняття цих процесів:
І я вже не марю ні мріями, ні ідеалами
Життя – це життя: ми продовжуємо свій рід…
…те, що коїться в голові, цей суцільний неспокій,
Я сховати в собі хотів.
Книгу від серця на сім замків
Зачинять від інших…

Чекаємо наступного творчого підсумку Володимира Півторака. А тим часом я зупинюся свідомо на ось цій поезії зі збірки. Сподіваюсь, рядки з неї стануть добрим знаком:

Щось змінюються – на краще:
Зникають довічні невдачі.
Знаходжу своє, а значить
Знову живу.

Всміхнися і ти, мій друже,
життя, безперечно, буде
солодким, гірким, пекучим –
і все оце наяву.

Тому не печаль, а радість
В собі відшукати треба.
Так легше іти під небом,
Так легше іти крізь час.

Тримайся. І я з тобою
Триматимусь. Буду собою.
І знатиму: світ навколо
Дарує усе для нас.


Підготувала Лариса Українець