Солодкий смак «РІЗДВЯНОГО ГРАФа»

Запашний гарячий напій, теплий плед, камін і… «Різдвяний граф». З цією книжкою хочеться вмоститися якнайзручніше, всіма живими клітинками й думками зануритись у феєрію зими, забувши страшне слово «війна», і опинитись у часі й просторі, де мирно, затишно та дзвінко водночас… Де майже казково…або казково цілком.

Ніби одразу запрошує читача до доброї казки і назва книжки, і обкладинка, і навіть шрифт, одразу вказуючи на те, що історія ця – святкова.
Так випадково склалося, що починаємо календарний рік з такої світлої книжки. Безсумнівно, це – чудовий знак. Саме напередодні Нового року до Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського з гарним дарунком, своїм першим художнім твором, завітала авторка роману Марина Шварцман.

Шварцман М.І
Різдвяний граф: роман. Чернівці: Букрек, 2022. 192 с.: іл.
ISBN 978-966-997-116-6

З книжкою я ознайомлювалась, вже вступивши у 2023-й і потиснувши лапку кролику. Коли відкрила роман та прочитала кілька сторінок, якось раптово зародилося бажання і поспілкуватися більше з письменницею про її твір за горнятком ароматної кави у книгозбірні. Так, виникла ідея започаткувати рубрику на ютуб-каналі бібліотеки «На Добру каву», де будуть висвітлюватись цікаві бесіди з творчими людьми нашого міста. Отже, в новорічному випуску спілкувались з пані Мариною про сюжет роману, про те, скільки часу писався твір, хто був його першим читачем...

Теплу бесіду з Мариною Шварцман у книгозбірні можна переглянути за покликанням:
https://youtu.be/L3IauVOSHE8
  
А в цьому відгуку я передам своє читацьке враження від «Різдвяного графа».
Події в романі відбуваються в невеличкому прикордонному містечку, де «переплелися два стилі життя, з одного боку – український, у якому подекуди тримався радянський стереотип мислення окремих особин, а з іншого – західноєвропейський.».
Симпатично, мило, художньо-естетично описує авторка старовинне містечко, оповите гірськими пагорбами, де панує особлива атмосфера, а найпаче – в час солодкого передчуття Різдва, коли «починає свій шлях Різдвяний дух».
Взагалі розкішними описами міста, кав’ярні, десертів, природних явищ… наповнена вся книжка. «Але найбільша особливість була у вулицях – складалося враження, що вони також мають душу, таким млосно-затишним був їхній прийом чужинця… Вони занурювали його у глибини своїх історій, шептали про минуле… Кожен новий квартал був таким самим привітним, як і попередній, за кожним поворотом відкривалися такі ж затишні вулички та провулки…».
Є у місті архітектурна пам’ятка, родзинка і гордість містян – кондитерська фабрика Отто Вельфліна, з давньою історією, багаторічними традиціями, власними рецептурами незмінних смачних десертів. Тому роман надзвичайно… солодкий: «Цілий букет смаків…. Аромат сухофруктів, у якому сплелися нотки цитрусу, кориці та терпкість вина; і тонкий мигдалевий відтінок; і теплу ніжність солодкого літнього меду…».

Весь сюжет обертається навколо кондитерської, як, власне, і герої цієї феєричної історії: Іванка – молода «пані мер», що прагне усіма силами зберегти фабрику за власністю міста та її мешканцями, а не віддавати в оренду іноземним інвесторам, які вже кинули на неї око; Люк Легран – француз, власне, це і є сам представник іноземних інвесторів; Степан Борода – «поважний житель містечка», що все життя працював на фабриці головним технологом; Микола Твердохліб (Сибіряк, як його називають на фабриці) – суворий технік підприємства, який стежить за обладнанням, Артур Левович Фішер – директор фабрики, що «міг тримати у голові всі розрахунки, витрати, закупівлі, кадрові одиниці та фірмові рецепти, а при нагоді, не вагаючись, одягав білий халат, закочував рукави і ставав до печі.» та інші працівники. Кожен тут закоханий у свою роботу.

Паралельно з основною сюжетною лінією тягнеться і любовна ниточка. Зав’язалась вона між … та ви й самі вже здогадались, між ким. Ділові справи – справами, але й почуття не дрімають. Хоча тема кохання подається тут дуже тонко, делікатно, по-доброму, навіть наївно. Як розвинулися стосунки між молодими людьми, як, зрештою, вирішилася доля фабрики, та хто ж то – Різдвяний граф, дізнаєтесь, прочитавши книгу.
Я лише хочу сказати, що це не та книга, якій хочеться давати літературну критику, читати навіть чиїсь професійні рецензії на роман чи шукати логічних пояснень дійствам, що відбуваються в цьому творі. Звичайно ж, це перші письменницькі кроки авторки і вони не можуть бути достоту досконалими (та й досконалості, як ми знаємо, не має меж), але її творча манера і філігранна гра з художнім словом дає чітку впевненість у тому, що Марина Шварцман буде підніматися мистецькими сходинками до своєї яскравої творчої зорі.
Зрештою, це ж казкова історія, а в таких – будь-яка найоригінальніша авторська фантазія сприймається як безспірна, ба, навіть зі схвальними оплесками. Тому навряд чи у читача виникнуть зауваження та питання, на кшталт: «чому так, а не інакше». Проте, аби більше пізнати авторку та зрозуміти її задуми, я все ж таки розпитала в неї про деякі моменти, які, на мою думку, є суттєвими.

З кожної сторінки, окрім приємного запаху свіжого паперу, що вийшов з-під друку, здавалося, випаровуються аромати п’янкої хвої, соковитих цитрусів, гіркого шоколаду, крафтової випічки, солодко-терпкого грушевого штруделя, густої кави.

Історія «Різдвяний граф» – смачна, як щойно приготовлена випічка, легка і світла, як зимові пухкі сніжинки, тепла, як підігріте вино. Одним словом, це книжка – атмосферна. Передати атмосферу – це і було основною метою, – так сказала письменниця під час нашої розмови за кавою. І це їй вдалося.
Виникало бажання просто побути трохи у якомусь змішаному реально-існуючому і фантастично-вигаданому світі, приставши на будь-яку творчу пропозицію авторки. І чи то випадковість, чи Різдвяна магія  таки існує, але вийшовши з приміщення бібліотеки з «Різдвяним графом» в руках, відчула виразний ванільний аромат свіжої солодкої випічки, яку ні з чим не сплутати.

Такі благовісні книжки мають право на життя у книжкових крамницях та на місце у серцях читачів. І особливо у цей зовсім неказковий для нашої рідної країни час.
Різдвяний дух приходить і «щороку рятує обрану душу, якій дуже погано, щоб подарувати їй щасливе Різдво». У ці новорічно-різдвяні дні, вірю, що якась висока сила полікує і душу нашого народу, і зовсім скоро повернеться мирний час.
А я, зізнатися, завжди тішуся, що серед надміру серйозної реальності та дорослої суворості є люди, які вміють пронести і зберегти у серці казку. Вони сіють світло і збалансовують вселенське буття. Вони пишуть позитивні історії. Марина Шварцман почала свій письменницький шлях саме з такого задушевного роману, в якому щастя, світла магія, щирість і любов. Володіючи художнім словом, маючи в собі природнє бажання творити, вона напише не одну прекрасну історію, – я в цьому глибоко переконана. Подібну чи зовсім не схожу на цю – побачимо.
Марина Шварцман – журналістка, письменниця. Народилася на Хмельниччині. Навчалася на факультеті історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

«Кожному, хто візьме до рук цю книгу, нехай буде тепло і солодко» – таке побажання від авторки на звороті обкладинки.

З дебютом, пані Марино! Щиросердна вдячність за подаровану Різдвяну радість, що зігріла душу у потрібну мить теплим вогником надії.
Творіть, дорога наша Чернівчанко, нова Майстрине Пера! В Добрий час!

Підготувала Лариса Українець