«Поважний науковець… та успішний фінансист»

Якраз цими днями, 23 лютого, виповнюється 185 років від дня народження доктора права, економіста, ректора Чернівецького університету, професора, Почесного громадянина міста Чернівці Фрідріха Кляйнвехтера.
( Jur.-Dr. Univ.-Prof. Kleinwächter Friedrich, 1838 - 1927).

Він народився в 1838 році в столиці Чеського королівства у складі Австрійської імперії – Празі. Початкову освіту отримав вдома. Потім навчався в гімназії, по її закінченні науку продовжив в Празькому університеті (нині – Карловий університет). Там же успішно захистив дисертацію, отримав ступінь доктора юридичних наук і на посаді приватдоцента викладав в Празі національну економію. В наступні роки викладав політекономію та аграрне право в сільськогосподарському коледжі в Богемії в місті Лібверд (Чехія) та був професором національної економії та статистики в Балтійській «Політехніці» в Ризі (Ризький політехнікум).
Саме під час викладання в цих навчальних закладах він, очевидно, визначився з пріоритетами, тобто, що йому найбільш цікаво як педагогу і як науковцю – це фінанси та економічні науки, якими він і вирішив займатися в подальшому.

А якраз на той час, 4 жовтня 1875, в Чернівцях відкривається університет, де на юридичному факультеті були відкриті кафедри, і там окрім правових читали економічні науки. Фрідріх Кляйнвехтер приїхав до нашого міста з першого дня відкриття університету у віці 37 років вже свідомий свого вибору і як штатний професор очолив кафедру політичної економії.
Правда, заради справедливості треба сказати, що на той час в нашому місті вже працював його молодший брат Людвіг Кляйнвехтер (1839 – 1906), який вів медичну практику в Чернівцях. Очевидно, він і посприяв, аби його брат також тут працював. Навіть мешкав він зовсім недалеко від брата Фрідріха, за адресою Руська, 21.
А син Людвіга Кляйнвехтера – Фрідріх Кляйнвехтер, рідний племінник професора, народився в нашому місті, вивчав право в університеті, по закінченні якого працював фінансовим прокурором в Чернівцях. Був судовим практикантом у Празі та Відні, а в 1910 році почав працювати в цісарсько-королівському Міністерстві фінансів. При посутній підтримці дядька зробив блискучу кар’єру і став відомим австрійським юристом, службовцем високого рангу при міністерстві та публіцистом.

Доктор права Фрідріх Кляйнвехтер працював на цій посаді впродовж 1875–1909 років, тобто майже 35 років, аж до виходу на пенсію. Читав лекції з економічної історії та світової торгівлі, фінанси та фінансове право, державне правління. Займався своєю улюбленою науковою працею, досліджував проблеми національної економіки, статистики, аграрного права. Пізніше свою увагу він переключив цілковито на проблеми економіки.

А поселився професор з родиною, як і прийнято було на той час, недалеко від університету (тобто, місця роботи), в приватному будинку за адресою Конституційна, 4 (28 червня, Франценґассе, Franzensgasse). Сьогодні це непримітний, на перший погляд, будинок. Хоча на той час, коли його будували, то був доволі таки солідний будинок. Що цікаво, він практично не зазнав ніяких втручань та перебудов, принаймні з фасаду, з боку вулиці. Тобто, він цілковито зберіг свою атмосферу. Вже давно науковцями обгрунтовано, що будинки зберігають пам'ять своїх власників чи тих, хто там проживав. Так що цей будинок зберігає пам'ять про дуже поважного чернівчанина, який був його власником, і очевидно, таки зводили його на замовлення.

Детальніше про мешканців цього будиинку дивіться за посиланням: youtu.be/MV3FbwwVWRI

Саме Фрідріх Кляйнвехтер як науковець заснував і стояв біля витоків економічної школи в нашому університеті. Початком її розвитку на Буковині однозначно потрібно вважати заснування в 1875 році Чернівецького університету і прихід сюди Фрідріха Кляйнвехтера, який і здійснив фундаментальний внесок в його становлення і розвиток як непересічний організатор науки і як цікавий вчений. Він сповідував і був представником класичної австрійської школи. Його близький товариш – один із найяскравіших її представників – економіст, представник австрійської школи, професор, міністр фінансів, президент Віденської академії наук Ойген фон Бем-Баверк.

На рубежі ХІХ-ХХ століть Фрідріх Кляйнвехтер був знаковим представником науки в Австро-Угорщині, який представляв Чернівецький університет та високу наукову школу саме в нових напрямках економічної теоретичної школи. Він є також одним із тих яскравих прикладів, які визначають неповторну оригінальність та привабливість історії економічної думки як теоретико-методологічної основи інших економічних наук. Можна, мабуть, без перебільшення зазначити, що то є цілковито його заслуга в тому, що сюди приїхали викладати знані викладачі з економіки та фінансів, а науковці Чернівецького університету ще й до сьогодні з гордістю говорять про високу наукову школу в цих галузях. Та й, мабуть, те, що в 1909 році його замінив знаменитий фінансист – австрійський і американський економіст, соціолог та історик економічної думки Йозеф Шумпетер, також його заслуга, як і чисельні студенти, які також продовжили наукові традиції професора Кляйнвехтера у викладанні економіки, фінансів, фінансового права.
Вже на наступний 1876 рік він видав першу успішну і знакову працю: «Правові та суспільно-політичні факультети в Австрії» ( Die rechts- und staatswissenschaftlichen Facultaten in Oesterreich. – Wien, 1876. – 102 S.)
І наступні 35 років активного наукового та викладацького життя в професора Кляйнвехтера пов’язані з університетом, а в нашому місті за цією адресою він прожив все своє наступне життя, що свідчить про те, що тут йому було затишно і комфортно жити та займатися улюбленою наукою.
Із 115 серйозних та глибоких наукових праць, монографій, рецензій з економічних питань 107 написано та видано за роки праці саме в нашому місті.

Фрідріх Кляйнвехтер, будучи вже викладачем в Чернівецькому університеті, в 1883 році видав свою нову працю з економіки і став основоположником картельної теорії, яка полягала в співпраці між підприємцями однієї галузі. Ввів і термін «картель» в національну економіку. В англомовному світі відомий саме завдяки цьому терміну, основною метою питання якого є податок на прибуток.

 

 

І в австрійських фахових виданнях того часу, і в румунських академічних виданнях про університет належне місце завжди відведено професору Кляйнвехтеру. І жодне солідне видання про фінанси чи інші питання та проблеми економіки не оминають його авторитетної думки.

Понад 20 окремих видань праць професора Кляйнвехтера і до сьогодні зберігаються у відділі рідкісної книги ЧНУ ім. Ю.Федьковича, звісно німецькою мовою. А те, що викладені там думки не втратили своєї актуальності, свідчить і той немаловажний факт, що його фахові монографії до цих пір перевидаються німецькою та англійськими мовами.

 

Щоби зібрати докупки всі наукові праці доктора права, нещодавно науковці та бібліотекарі Чернівецького університету видали біобібліографічний покажчик, до якого включено як всі праці Кляйнвехтера, публікації у фахових виданнях, так і сторінки його біографії та видань про нього.
Свідченням його високого авторитету серед колег Чернівецького університету є той важливий факт, що його шість разів обирали ( впродовж 1876–1877, 1888–1889, 1884–1885, 1890–1891, 1896–1897, 1904–1905 навчальні роки) деканом юридичного факультету Чернівецького університету. А 2 рази (впродовж 1882–1883, 1893–1894 навчальні роки) на найвищу посаду – ректора Чернівецького університету імені Франца Йосифа. В січні 1890 року призначений головою історико-правничої державно-екзаменаційної комісії суспільно-політичних наук.

 

Хоча не тільки серйозною наукою та важливими громадськими справами займався професор і декан юридичного факультету Кляйнвехтер. Як свідчить тогочасна преса, він знаходив час і не раз був поважним гостем на вечорах в студентських товариствах, які користувалися прихильністю викладачів.
Будучи представником суспільної еліти Буковини, він належав і до активних учасників «Музичного товариства». Не оминала світське життя Чернівців і дружина університетського професора Фрідріха Кляйнвехтера – Mina Kleinwächter. Так, на костюмованому балу в 1898 році на редуті, організованому театральним товариством в залі «Музичного товариства», вона обрала для себе на бал згідно вимог «дрес-коду» найпопулярніший костюм під назвою «доміно» (маскарадний костюм у вигляді плаща із рукавами та капюшоном).

Окрім належного наукового визнання Фрідріх Кляйнвехтер отримав увагу та повагу від влади. Так в 1879 році він отримав титул урядового радника – це цивільний високий чин. А в 1898 році – титул таємного радника (член Таємної ради при правителі держави, був вище за рангом ніж дійсний статський радник). З поваги до його глибоких фінансових знань в 1899 році обраний членом-кореспондентом торгово-промислової палати Буковини, що було швидше винятком. Адже туди обиралися в основному представники, як би ми сьогодні сказали, бізнесової еліти.
Якнайвище пошанування його заслуг в 1909 Фрідріх Кляйнвехтер нобілітований з отриманням сану спадкового шляхетства і до прізвища мав право додавати приставку фон.

Місто також належно пошанувало вклад професора Кляйнвехтера, і 18 лютого 1908 року, а це ювілейний рік для Чернівців, йому присвоєно звання „Почесний громадянин міста Чернівці”.
В 1909 році професор вийшов на пенсію, але він і далі проживав в нашому місті і, звичайно, писав нові дослідження з економіки та займався громадськими справами.
Він так і продовжував мешкати за цією адресою. Правда, на 1914 рік власницею числиться його дружина Mina Kleinwächter. В них винаймали помешкання помічник юриста, секретар суду.
І навіть коли в Чернівцях цілковито помінялася влада, він не тільки залишився тут, що було швидше винятком з правил, але й одразу отримав визнання від нової влади, і впродовж 1918–1927 років Фрідріх Кляйнвехтер – почесний професор Чернівецького університету (з правом викладати німецькою мовою).
На засіданні від 12.06.1921 р., за результатами голосування, Ф.Кляйнвехтера обрано Почесним членом Румунської академії, і в наступні 1921–1927 роки він –почесний член Румунської академії. Також отримав найвищу відзнаку – кавалер ордену „Зірка Румунії”.

Професор Фрідріх Кляйнвехтер відійшов у вічність 12 грудня 1927 в Чернівцях, про що сповістили з жалем великими некрологами всі чернівецькі газети того часу всіма мовами – німецькою, українською, румунською і польською.
Спочиває професор Кляйнвехтер на кладовищі «Історико-культурний заповідник кладовища по вул. Зеленій».

В професора Кляйнвехтера в нашому місті були і особисті (чи родинні) приємні події. Тут в нього 9 жовтня 1882 року народився син – Людвіг Кляйнвехтер (Ludwig Kleinwächter ). Він був австрійським дипломатом, який став гордістю не тільки родини та Чернівців, а й Австрії назагал.
Людвіг успішно закінчив, як тоді було прийнято, найпрестижнішу на той час І державну цісарсько-королівську гімназію. Потім подався вивчати право в університет Берліна. Звідти повернувся в рідні Чернівці, де в 1909 році отримав ступінь доктора права в Чернівецькому університеті Франца-Йосифа. Потім навчався в консульській академії у Відні і з 1911 року почав досить блискучу кар’єру дипломата в Міністерстві закордонних справ Австро-Угорщини. Вже наступного року він був направлений консулом в Нью-Йорк, а потім в посольство Вашингтона, що було престижно для молодого дипломата. Там він працював всі роки Першої світової війни.
З грудня 1917 року виконував такі важливі місії для воєнного часу, як робота в комісії в справах військовополонених в Санкт-Петербурзі, а потім був начальником інтернованого відділу в Києві.
В 1921 році він одружився і в нього народилося дві донечки.

Після війни Людвіг Кляйнвехтер працював дипломатом Австрійської Республіки. В квітні-травні 1921 року був членом делегації на конференції держав-правонаступниць монархії в Римі. На початку 1922 року повернувся в США, де був керівником консульства в Чикаго, а з 1925 року – радником посольства Австрії у Вашингтоні. Потім повернувся до Австрії, де працював у Федеративній прес-службі у Відні. Звідти він знову був направлений в Канаду на посаду генерального консула в Оттаві.
Після анексії Австрії гітлерівською Німеччиною Людвіг Кляйнвехтер був звільнений з дипломатичної служби, а потім звільнення замінили на відставку з присудженням йому половини пенсії. Проте в ці трагічні для Австрії часи він не залишився поза історією, а був членом Вітчизняного фронту. Однак і це не врятувало – в 1938 році його арештували як напівєврея. В квітні 1938 року він був доставлений в концентраційний табір Дахау на так званому «транспорті знаменитостей». А восени 1938 року переведений в концентраційний табір Бухенвальд, звідки був визволений 3 травня 1939 року. В листопаді 1939 року він знаходився під вартою в гестапо впродовж 18 днів. Під час фашистського правління «перебивався» випадковими заробітками до кінця війни.
По закінченні війни Людвіг Кляйнвехтер в 1945 році запропонував свої послуги по відновленню республіки Австрії на міжнародному рівні. Враховуючи його великий досвід роботи на дипломатичній службі, Тимчасовий уряд штату Реннер в Америці призначив його постійним представником Міністерства закордонних справ при американській делегації Союзної комісії в Австрії.

Після виборів до Національної ради в листопаді 1945 року новий федеральний уряд направив дипломата Людвіга Кляйнвехтера до Вашингтону як надзвичайного посла і повноважного міністра, куди він прибув у лютому 1946 року. Разом із своїм колегою Гансом Тальбергом відновив роботу австрійського посольства. Спочатку вони мешкали в готелі. Письмовий папір, який вони отримали в коробках з Відня, мав відбиток нацистської епохи і містив свастику. Тому Кляйнвехтер та Тальберг спалили його у ванній кімнаті готельного номеру для запобігання неприємностей.

Як посланник Відня дипломат Кляйнвехтер незабаром почав активно поширювати серед американської громадськості урядову офіційну лінію «доктрини жертви», тобто подання Австрії як «першої жертви» нацистської агресії. Допоміг ще і той факт, що і він, і Тальберг зазнавали переслідувань з боку націонал-соціалістів. Він успішно лобіював держсекретаря США Джеймса Ф. Бірнса для підтримки прохання Австрії про таку необхідну допомогу УНРРА (англ. United Nations Relief and Rehabilitation Administration (UNRRA) – Адміністрація Організації Об'єднаних Націй для допомоги і відбудови). Це була дуже серйозна міжнародна організація для фінансової допомоги потерпілим у Другій світовій війні країнам. Фонд УНРРА складався із внесків держав, які не були окуповані під час Другої Світової війни і її допомога надавалася без будь-якого відшкодування. Це визначило долю мільйонів жителів Австрії після 1945 року.
Після закінчення програми UNRRA в 1947 році Кляйнвехтер домігся того, щоб Австрії була приділена належна матеріальна увага в подальшому плані Маршалла (англ. European Recovery Program, Marshall Plan), це програма економічної допомоги європейським державам після Другої світової війни. І Австрія знову таки за цією програмою отримала більшу частину грошей на допомогу. Це дозволило їй швидкими кроками здійснити перехід до ринкової економіки. Ще одним важливим дипломатичним успіхом стало підписання першої Фулбрайтівської угоди між Австрією та США в червні 1950 року.

Програма імені Фулбрайта, яка фінансується урядом США та адміністрована Інститутом Міжнародної Освіти (IIE), успішно діє з 1946 року. Це програма наукових обмінів і займає дуже важливе значення у системі міжнародної освіти.
Таким чином, для швидкого економічного відродження Австрії після війни та її місця в науковому міжнародному світі дипломат Людвіг Кляйнвехтер приклав дуже конкретні зусилля.

А так як через 80 років історія повторилася із завидним та сумним змістом вже в Україні, то хочеться побажати і для нашої держави дипломатів такого рівня, які зможуть прикласти всіх зусиль, аби після Перемоги залучити всі міжнародні програми для відновлення економіки та науки країни.

У грудні 1951 року, незадовго до виходу на пенсію, він отримав звання посла. За свою дипломатичну роботу Кляйнвехтер отримав відзнаки: Офіцерський хрест ордену Корони Італії та Офіцерський хрест австрійського ордену «За заслуги».
З 1952 року він очолював створений ще в 1926 році Паулем Лео Денглером Австро-американський інститут освіти, до його розвитку та матеріальної підтримки він свого часу також приклав дуже посутні зусилля.

Відійшов у вічність професійний дипломат, чернівчанин Людвіг Кляйнвехтер, 12 березня 1973 року і спочиває у Відні.

Підготувала Леся Щербанюк