«На шляху поступу ми лиш каменярі…»: презентація монографії Миколи Гуйванюка

 У Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського відбулася презентація монографії Миколи Гуйванюка «На шляху поступу ми лиш каменярі…» – ґрунтовне дослідження про роль української літературної інтелігенції в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини кінця XIX – початку XX ст.
Захід зібрав поважне наукове товариство нашого міста, адже така вартісна праця заслуговує на велику увагу як з боку істориків, так і літературознавців, а також краєзнавців, студентів… І як каже сам автор, «це робота на стику історії та літературознавства». А ми неабияк пишаємося, що свою серйозну десятирічну розвідку Микола Романович мав за потребу представити саме в Муніципальній бібліотеці.

Науковець розповів, що саме спричинило до такої праці, яку мав першочергову мету, як працював над дослідженням… «Взагалі письменники це було щось моє від дитинства", – зізнався Микола Романович,-"Я ще застав тих бабусь, які бачили живого Стефаника. Змалку я знав і хто такий Марко Черемшина. Краєзнавчим рухом я цікавився ще зі школи.  А вже під час роботи над кандидатською… дослідженням січового руху, де учасники – письменники, я почав щось підзбирувати, паралельно вникав в історичний процес, в методологію історичного дослідження і десь зрозумів, що також багато чого я не побачив у літераторів».

Монографія Миколи Гуйванюка розкриває процес становлення соціального походження та структуру української літературної інтелігенції Галичини й Буковини наприкінці XX -XX ст. В ній розглянуто діяльність літераторів у захисті економічних та соціальних інтересів українського населення Галичини і Буковини, показано їхній вплив на суспільно-політичне та релігійне життя регіону.

«Може ви щось нове очікували", – зазначив науковець, – "але хочу розчарувати літературознавців, бо жодного факту до біографії письменників ні доточив, ні відбавив. Ті факти, які знають літератори, всі збереглися…. «Уперше» тут майже немає, тобто все оприлюднено було раніше, досліджено літературні фонди, листи письменників... Кожен письменник, так чи інакше, має свого біографа, одного чи кількох. Майже нічого «вперше» не знайдеш вже, навіть у Франка. А якщо і навіть не оприлюднено ще, то все одно відомо дослідникам в рукописному варіанті…»
Разом з тим автор пояснив, чим все таки вартісна його робота. «Справа в тому, що тут вперше переосмислено місце письменників в національному русі, здійснена спроба показати цих діячів в гармонії… Ця робота вистояна… продумана, багато з того, що було на початку, сюди не потрапило...»

Об’єктами представленого дослідження Миколи Романовича є письменники, яким саме і довелося закладати основи української державності. «Вдалося зібрати дані 83 письменників українського спрямування і 21 москвофіла та створити уяву про це середовище… В результаті складено таких 114 біографій. Я задавав до 40 питань по біографіях, на які і намагався знайти відповідь».

За мету науковець мав показати суттєвий вплив української літературної інтелігенції на процес націотворення. І як він відзначив на заході «це всі були люди, які розуміли своє місце і розуміли, що в майбутньому має бути якась Україна. Це дійсно прості трудівники, які працювали, щоб ми жали їхні плоди... Ми бачимо, що багато це переважно люди з селян, з низів, лише 7 мали шляхетне походження, інші ж – сільські діти, які творили самі себе».

Звісно, що така важлива тема не могло залишати шановане товариство байдужим. Тому цілком логічно, що друга частина заходу відбувалася у формі дискурсу. Присутні ставили питання, ось наприклад як: «Хто серед письменників досі недооцінений», на що Микола Романович відповів, що «недооцінених вже немає, проте є такі, де треба працювати по крупинках, бо працювати ще є над чим». Звичайно, не могли не поцікавитися і тим, як науковцю вдалося опрацювати таку кількість літератури і листів. «За десять років праці насправді список літератури був значно більший, а це – лише третя частина. Бо виходить, що кожен письменник має одного чи кілька своїх справді гідних уваги дослідників, інші ж – переписували. Тож я намагався не повторювати.. А лише те, що дійсно вартісне, внесено сюди».

Отже, особливість монографії науковця Миколи Романовича – побачити загальний портрет, спільну письменницьку роль у суспільстві.
Детально про дослідження «На шляху поступу ми лиш каменярі…» ви можете прочитати за посиланням:

www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news

Під час роботи над таким дослідженням у науковців виникає багато цікавих знахідок. Микола Романович з пам’яті цитував листи відомих письменників, яких досліджували поважні науковці, але які не знають специфіки діалекту, тому часто виникають недоречності.

Автор монографії поділився дуже цікавими фактами, які не міг, звичайно, внести у наукове дослідження, але присутні на заході мали змогу привідкрити для себе багатьох письменників як живих людей, знятих з постаменту, з усіма людськими рисами .

Микола Гуйванюк – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії України Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Коло його досліджень - Національно-визвольні змагання на західноукраїнських землях початку ХХ ст., Січовий рух Галичини і Буковини на початку ХХ ст., Суспільно-політична діяльність галицьких і буковинських письменників наприкінці XIX - на початку XX ст.