Відлуння її вічно молодої душі

Маючи за плечима більш ніж вісім десятків поважних літ, незлічені години жертовної праці, широку ниву здобутків і людське визнання, душа її,  однак, не може дозволити собі такої розкоші чи байдужості, як розгойдуватися на хвилях спочивань та бездіяльності. Навпаки, вона «росте в жаркому пориванні…», і «усе ще в диво вірити готова». Активно, натхненно та безупинно продовжує Тамара Севернюк працювати над наповненням літературно-мистецької скарбниці і завжди тішить залюблену в її творчість авдиторію свіжими розмаїтими відлуннями лірико-поетичної душі. А шанувальників таланту відомої поетеси є незмірна кількість як в Україні, так і за кордоном, що є, звісно, цілком справедливим. Адже зайвим говорити про розкіш, вишуканість, філігранність, досконалість її поезії… Досвідчена Вишивальниця Письма для своїх поетичних полотен обирає найкрасивіші й найдобірніші перлини мовленнєвого багатства, як найдорожчі шовкові нитки, що в’яжуться у довершені, відшліфовані римовані рядки, такі одночасно легкі, теплі й невимушені.

Ось і нині, в ці неймовірно тяжкі для нашої країни часи, спішить вона до дорогого читача відрадним щирим словом, аби розділити з ним «Жарини радості й печалі», поділитися глибокими хвилюваннями щодо долі країни, напувати в дні мороку й жахіть читацьке серце джерелом любові й світла, яке не згасає у її вічно молодій, непочорнілій від черствості цього світу, душі. Як зізнається поетеса, «хоч я розумію, що моє слово не жагуча зброя, та мовчання розриває усе єство, і я пишу».

Отож, представляємо Вам чергову збірку Тамари Севернюк, яку Муніципальна бібліотека днями отримала в дарунок від поетеси. Містить в собі книга поезії, нові і з попередніх публікацій, тематично й психологічно пов’язані, а також переклади, зокрема катрени Омара Хайяма, адже, як відомо, поетеса, присвячує багато часу та старань і перекладацькій праці.

Жарини радості й печалі. Поезія / Тамара Севернюк. - Чернівці : Друк Арт, 2023. – 200 с.

«І стало страшно… Чим далі, тим глибше болить мені поранене, покалічене єство любові, утвердженню якої були віддані усі мої літа, з глибоким переконанням, що тільки вона може отямити цей збожеволілий, створений Господом для світла, та неждано зчорнілий світ», – щиро ділиться авторка з читачами на перших сторінках книги, перед тим як відчинити їм двері до поетичних світлиць.

А хто знайомий з творчістю цієї майстрині пера чи, може, чиї щасливі життєві стежки привели до особистого спілкування з поетесою, то вже знає, наскільки це світло і чисто мисляча людина, що сповідує високодуховні істини, філософську мудрість та прагне жити по заповідях Божих. Чудово знають це в Муніципальній бібліотеці, де Тамара Артемівна була постійною гостею, учасницею літературних заходів, творчих вечорів, авторкою та співавторкою важливих культурно-мистецьких програм та проєктів.

Про численні заходи за участі завжди шанованої в бібліотеці гості ви можете прочитати за посиланням на нашому сайті:

www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua

З приємністю згадуємо «Вечірні зустрічі» в стінах бібліотеки під мелодії її незмінної подруги – гітари, де висвітлювалися видатні діячі культури; з вдячністю говоримо про проєкт «О що то є поезія землі», на яких знана поетеса виступала в ролі справжньої літературної матері для молодих письменників-початківців, що лише робили свої перші проби пера; з гордістю зберігаємо «Приватну бібліотеку Тамари Севернюк», яку вона з доброї руки передала книгозбірні; з радістю презентуємо її книги читачам чи даруємо гостям заходів бібліотеки. А її збірку поезій «По дорозі до храму. Сповідальні звірення» без перебільшення варто тримати, як то кажуть, під рукою, мов будильник, що нагадує про релігійно-духовні принципи, життєві цінності, зв'язок людини із Всевишшям… Її слово чесне, сильне, цілюще, заспокійливе, емоційно насичене, народжене з любові…

Не зраджує вона своїм добрим помислам впродовж всього життя, не змінює своїх внутрішніх переконань під впливом зовнішніх обставин чи негативних динамічних процесів навколишнього світу. А зберегти позитивні риси в собі, благі наміри, не «закам’яніти» серцем… не так то й легко, особливо тепер. Напевне, безсумнівна віра в Господа допомагає їй впоратися з усіма викликами і долати всі складнощі… Бо однаково сповнена вона прагнення нести людям світло слова й думки, хоча і гостро потерпає її душа від усього темного, що коїться на цій землі, відчуваючи всі її «рани…і біди». Свідченням цього є вірші з її нової книги, якими вона «землі перев’язує рани»:

З гірким болем, як людина, що вірує у істини Божі, сприймає поетеса «України страдницьку дорогу», пекельне «дійство» наших днів, коли «гуляє жахіть по планеті», питаючи:

Та попри все в серці «з останнього рветься надія крізь згарища, попіл і дим…», живе впевненість, що:

Заповітна думка про Перемогу:

Не згорає віра в непереможність України, котра «орду долала», бо сини її «повстали понад смерть», у долю та ясну зорю країни:

Світлі мрії про мирне життя, де немає «гріховиння і каяття… нарікань, жалінь, марних згорань, падінь» наповнюють душу авторки книжки, якими вона ділиться з читачами:

Нагадує поетеса собі і читачам, що:

Та найбільше в збірці Тамари Севернюк «Жарини радості й печалі» акцентується увага на любові, «любов – поезії вуста», важливості людяності, приязні до ближнього, добросердності, вважаючи, що це є основою буття, підносить ці категорії понад усе:

Вона застерігає читача:

Тамара Севернюк – українська поетеса, авторка багатьох перекладів, журналістка, член Національної Спілки письменників і журналістів України, публіцист, автор понад трьох десятків поетичних і художньо-документальних книг: Серце вміє співати», «На ранковій землі», «Джерельні веретена», «Летить душа наївна», «Злам», «Заметіль забуття», «Спокуса білої пустелі», « «Дотик безсмертника», «Щоб пам'ять почула слова», «О, Чернівці, оаза дивини», «»Летючий промінь вічності», «Відчайдушне життя», «Йорданська ніч», «В цупких обіймах німоти», Заслужений діяч мистецтв України, володарка багатьох літературно-мистецьких премій, нагороджена Орденом Княгині Ольги III ступеня, Міжнародним Орденом Честі з титулом «Жива легенда», на твори поетеси написано чимало пісень.                                                                                                                                    

Свіжих Вам натхнень, міцного здоров’я, невичерпної променистої енергії та легких поетичних дихань, хай «дихання це… комусь у світах допоможе не забути добра і краси»… Саме так, як Ви цього бажаєте… Ви знайшли свою Істину! Знайшли Бога в собі! Тож хай Ваше Слово допоможе знайти для себе свою Істину кожному, хто ще її шукає!