Петер Демант – життя як пошук свободи

 Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження чернівчанина Петера Зигмундовича Деманта (02.08.1918-11.12.2006), який своїм життям підтвердив унікальність «чернівецького міфу».

Цьому сприяло життя в нашому місті, вдома цю атмосферу підтримувала його бабуся Августа, а вже любов до мистецтва і спорту йому передалася від батьків.

Не можна оминути увагою роль гімназії, де Петер був серед найкращих учнів. Безумовно, він був схильний до гуманітарних наук, мав найкращі результати у вивченні латини та німецької мови. Достатньо зауважити, що твір Петера німецькою мовою отримав перше місце на конкурсі учнів середніх навчальних закладів всієї Румунії!

                                                  

Не останню роль відіграли у формуванні світогляду Петера перш за все чернівецькі, а згодом – європейські вчителі, які підготували його до викликів дорослого життя.

Петер Демант чудово знав насамперед літературну німецьку мову, добре володів румунською. А оскільки його матір навчалася в Англії і вдома родина спілкувалася також і англійською, то і її він вивчив на рівні з німецькою.

           

Якщо ж врахувати наявність в родині такої цікавої речі, як радіоприймач з надписом великими золотими буквами на передній панелі, то можна зрозуміти зацікавленість молодої людини до інформації іноземними мовами з «першоджерел», вміння швидко сприймати її на слух. Радіо в 30-ті роки минулого століття було тим, чим для нас сьогодні є Інтернет. Можна було слухати не тільки новини, але й концерти чи радіовистави, запрошувати гостей на спільні прослуховування, спілкуватися та весело проводити час.

                                                    

                                              Радіоприймач 1930-х років

 

Радіо вже скоро стане Петеру в нагоді під час військової служби.

Він був людиною, яка у житті завжди “встигала в останній вагон”. У чернівецький період життя він потрапляв у різні пригоди, але в останній момент йому вдавалося з гідністю з них виходити.

Відчути життя Чернівців міжвоєнного періоду особисто мені допоміг саме Петер Демант. Звичайно, не без допомоги людей, що виконали його волю – передали в дар місту безцінну книгозбірню Петера Деманта (Ірина Вєчная та Микола Федорук), а також опрацювали та видали його твори про Чернівці (Юрій Чорней та Курт Шарр). Не можу обійти увагою пані Лесю Щербанюк – берегиню скарбів Петера Деманта, яка гідно шанує пам’ять людини, книги якої “оселилися” у Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського, котру вона очолює з моменту заснування.

Хочеться підкреслити, що Петер Демант під час строкової служби в румунській армії у 1939-1940 роках вже фактично працював у розвідці, а саме – у відділі радіозв’язку SSIAR (Serviciul Secret de Informatii a Armatei Romane – Секретної інформаційної (розвідувальної) служби румунської армії (далі – Служби), очолюваній Михайлом Морузовим, її засновником та беззмінним керівником впродовж 16 років.

                  

                                                 Радіостанція 1935

 

Як писав Демант, співробітники радіобюро проживали на квартирах та ходили на службу в цивільному одязі. Це зовсім не нагадує службу в Генеральному штабі. Я вважаю, що таким чином Петер просто виконував інструкцію керівництва щодо нерозголошення справжньої назви підрозділу, хоча і припускаю, що інформація, здобута ним, спрямовувалась до Генерального штабу.

Ось як писав Петер Демант про свою військову службу в Бухаресті: “Був я англійським перекладачем у “Радіобюро” – відділі радіоперехоплення при Генеральному штабі: це було перехоплення, розшифровка та координація “останніх новин” з усього світу.”

             

Відділ радіозв'язку Служби був заснований у 1934 році. Для порівняння: лише у 1938 році начальник штабу армії США таємно санкціонував створення подібної служби для перехоплення радіозв'язку та надання послуг криптоаналізу (розшифровка та аналіз кодів, шифрів або зашифрованого тексту з допомогою математичних формул). Основним завданням відділу радіозв'язку румунської Служби було налагодження контактів Служби між штаб-квартирою та станціями в містах країни, а також між Бухарестом та станціями за кордоном, встановленими як правило, у будівлях державних представництв. Обладнання закуповувалося з-за кордону, часто через посередників або підпільно. Техніки Служби розробили «броньовану дипломатичну валізу», портативну приймально-передавальну станцію, яка забезпечувала зв’язок з агентами за кордоном, аж до Лісабона.

          

Другим завданням цього відділу було виявлення радіоприймальних станцій, які незаконно діяли на території країни на службі іноземних спецслужб.

Петер Демант в автобіографічній повісті “Моє перше життя» пригадував, як ”один крупний начальник румунської спецслужби виконав на його очах індіанський танок” через радість від звільнення англійцями Аддіс-Абеби*. В 1939-1940 роках Румунія стала ареною боротьби за вплив між німецькою та англійською розвідками. Демант став свідком цього прихованого, але смертельного протистояння, передусім за нафтодобувний район Плоєшті та транспортні комунікації у дельті Дунаю.

*Італо-ефіопська війна (1935–1936 рр.) — війна між Італійським королівством та Ефіопською імперією, передвісниця Другої світової війни, поряд із громадянською війною в Іспанії, яка продемонструвала неспроможність тогочасної Ліги Націй, членами якої були як Італія, так і Ефіопія, в урегулюванні міжнародних конфліктів.

Тогочасна румунська військова розвідка була однією з найкращих в Європі і світі, адже ситуація на континенті вимагала активізації всіх зусиль і загроза війни мотивувала знати все про наміри ворогів. У вересні 1940 року в Румунії стався переворот, в результаті якого після “відставки” короля Кароля ІІ до влади прийшов Іон Антонеску, а Служба змінила своє підпорядкування і керівника.

Звичайно, військова служба Петера спочатку в 11 уланському полку, а після – у відділі радіозв’язку Секретної розвідувальної служби армії Румунії наклала відбиток і на його майбутнє. Невідомо, чи мав він офіцерське звання, адже йому тоді, у 1939-40 роках не було ще і 22 років. Знання, якими він володів, відкрили перед ним двері до державних секретів. Все своє життя Демант цікавився роботою спеціальних служб. Про це свідчать хоча б книги з бібліотеки Петера Деманта, які він збирав та опрацював після звільнення з таборів ГУЛАГу:

1. Елліс М. Захаріас «Секретні місії». Записки офіцера розвідки. ВоенИз МО СССР. Москва 1959.
2. Плэтт В. Информационная работа стратегической разведки. Москва, 1958. 341 с.
3. Буш Г. Такой была подводная война. М. Воениздат 1965г. 302с.
4. Хайд Монтгомери Комната 3603. Москва, Издательство Международные отношения, Москва, 1967.
5. Путлиц Вольфганг. По пути в Германию. Воспоминания бывшего дипломата М.: Иностранная литература, 1957. 360с.

Як справжній розвідник, у своїх творах Петер Демант проводить читача крізь лабіринти історичних подій, непересічних особистостей, які змінювали світ. За окремими деталями можна зрозуміти ступінь його причетності до подій, які він описує, або які, навпаки приховує від читача. Але головне, у чому він щирий – передача атмосфери, в якій жили люди його покоління, їх людські почуття, емоції, радості чи смуток, тривоги перед Світовою війною, початок якої припав на його молодість.

 

В житті Петера Деманта та його родини ще є багато білих плям, які чекають ще своїх дослідників…

            

                      

Сьогодні ми віддаємо належне цьому справжньому Чернівчанину, який є не творцем, а реальним свідком такого явища, яке у всьому світі з пієтетом називають “чернівецьким міфом”.

Він щиро любив Чернівці та Буковину, її людей, зелені гори та стрімкі ріки, з юнацьким захопленням писав про це у своїх творах, сумував за зникаючою культурою, друзями та юністю… Однак у його книгах цей дещо віддалений маловідомий світ оживає у нас очах… А вже нові покоління обов’язково пройдуть свій неповторний шлях, в якому буде місце гуманізму, людській гідності та високій європейській культурі.

Використані джерела:
1. Вернон Кресс “Первая жизнь (Не)выдуманная повесть; 3-е издание доп.; составитель Юрій Чорней. – Чернівці, Книги- ХХІ, 2019. – 512 с.
2. Стаття на офіційному сайті Розвідувальної служби Румунії “Serviciul Secret de Informații al Armatei Române. Evoluție și inovație” 

(Фото представлені автором публікації)

Юрій Ковтун, чернівчанин, краєзнавець,
дослідник Чернівців та його достойних мешканців