При світлі Слова

  Світло і Слово були його сутністю. Сплелися вони в його душі так магічно і тонко, що золотими ниточками цього дивотвору простягнулися в безмежність…
«При світлі Слова» – за назвою збірки поезій Миколи Бучка пройшов неймовірно теплий вечір у Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського…. 75 років від дня народження Поета Миколи Бучка (1948-2017).
У стінах, де він завжди був дорогим бажаним гостем і де йому самому бажалося бути, звучали вірші, пісні і пахнули яблука. Це він, поцілований небесами, зачаровував присутніх своїм неосяжним талантом. Це він, той, що прийшов у цей світ на свято Яблучного Спаса, пригощав солодкими яблуками – плодами, що були для нього сакральними. Це він промовляв своїм мистецьким Серцем… Через рідних, творчих друзів, колег, людей, яким він довіряв, яких любив… і які люблять та цінують його досі й назавжди.

Маленькими, зовсім дрібнесенькими літерами викарбовувала на папері рука Поета Великі Слова, аби залишити їх нам. Його людська вдача не залишала байдужою нікого, а його творіння зачіпали струни душ композиторів, художників, інших поетів. Вірші Миколи Бучка ми, на щастя, маємо можливість читати в книжках, а безліч прекрасних пісень, якими сьогодні насолоджуємось у концертних залах, почали свою історію саме з його поезії.

Вшанувати пам'ять світлої талановитої Людини зібралося шляхетне інтелектуальне товариство: літератори, журналісти, композитори, викладачі, поети, художники, етнографи… І всі вони – люди, які можуть сказати про свого товариша, колегу - Миколу Івановича - найвищі слова. Для когось він був і залишається взірцем, наставником, для когось – назавжди творчим товаришем… Але всі вони йому близькі, споріднені з ним душею…

Відкривала захід, звісно, директорка бібліотеки імені викладача цього шанованого Поета Леся Щербанюк. А всі присутні впродовж зустрічі пригадували приємні моменти знайомства і спілкування з ним, ділилися спогадами про Миколу Івановича, враженнями від його поезій, згадували його добрі справи, спільні зустрічі, літературні та музичні проєкти, творчі імпрези, які часто ініціював натхненний Митець. Кожен з гостей озивався про нього доброзичливим, нелукавим словом. Ця душевна щирість була відчутною навіть в немовленому, в очах. А все тому, що сам Микола Іванович був справді щирою людиною.

«Він писав до останнього. І ось це Світло було присутнє в його Поезії завжди», – перегортала сторіночки життєпису і творчості поетеса, журналістка і бібліотекарка Лариса Хомич. З глибоким щемом в душі і неймовірною теплотою озивалася вона про дорогу серцю людину. Поділилася спогадами про те, як літературна студія зріднила їх, зазначила, як шанував людей сам поет, скільки в нього народилося за життя віршів-присвят –літераторам, поетам, художникам… Мені він подарував вірш «Турецький міст» – із вдячністю зазначила Лариса Дмитрівна. Пригадувала безкінечні творчі ідеї та імпрези митця: «всі, хто брав участь в його імпрезах, знають, скільки праці він вкладав у все це»…

«Людина, що дійсно мала Місію від Бога… Він любив велелюддя і збирав біля себе творчих людей… Поет, який справді гідно прожив своє життя… Він завжди допомагав молоді, яка до нього тяглася і прислухалася… Його притишений голос так уважно слухали у великих залах… Людина надзвичайної ідейності, заповзятості, наполегливості… Він творив для людей, бо знав, що це їм потрібно… До всіх справ підходив з величезною натхненністю та відповідальністю… Він справді особливий, якийсь неземний… Він тихо виконував свою роль»… – такі слова про Поета лунали та повторювалися впродовж цілого вечора...

Кожен вважає шляхи перетинання з поетом важливою сторінкою у своєму житті. Присутні поринули у спогади, адже кожного з них пов’язувала та чи інша співпраця з митцем, журналістська чи то будь-яка творча. Говорили про його поетичні кроки, про життя і діяльність як поета та талановитого організатора. Про порівняно мало вивчену діяльність Миколи Бучка як перекладача розповів Василь Карлащук.
А про особливий, надзвичайно вартісний внесок у культурну скарбницю Миколи Івановича і безкорисливу важливу роботу, що залишається належно недооціненою – активну жертовну працю у першому в Чернівцях культурологічному товаристві «Оберіг», розповідали етнограф, дизайнер, журналіст і директор Буковинського Центру культури і мистецтва Микола Шкрібляк та перекладач, художник, мистецтвознавець Юрій Якимчук.

Дуже зворушливим був спогад Валентини Мацерук, яка зачитала поезії Миколи Бучка.

Знайомством з Поетом і спільними творчими досягненнями поділилися виконавиці музичних творів Лариса Белова та Лариса Бережан. Присутні на заході мали можливість насолодитися доторками талантів поетичного і музичного, оскільки вірші Миколи Івановича надихали композиторів на створення мелодій і ставали музичними творами.
                          
 
 
Потішила музичним виконанням і диригент камерного хору Чернівецької обласної філармонії Надія Селезньова, яка «мала за честь бути молодшим творчим другом Миколи Бучка впродовж 15-ти років».

Сама вона не змогла бути на заході, але надіслала надзвичайно світлі вісточки-відгуки про поета, спогади про миті спілкування – «моменти даровані небом» та чарівні неперевершені музичні композиції, котрі, як і інші з десятків вокальних та хорових творів з’явилися «завдяки наполегливій завзятій натхненності» Людини Пера. Музику писала Олена Чмут «спеціально до того чи іншого заходу, організованого Миколою Івановичем. У цих піснях Слово і часточка душі Миколи Івановича, які назавжди залишаться тут на землі з людьми»...
 

Можна тільки уявити, наскільки важливою і дорогою в житті людиною був Поет Микола Іванович Бучко для кожного, хто його знав.

І дійсно, його душа, його талант не згасне – продовжується у віршах і піснях... І свідченням цього є те, що гості бібліотеки чи то Миколи Івановича багато говорили про майбутнє, про творчі плани, видання книг його поезій... Юрій Якимчук представив макет книги, яку ще при житті схвалив Микола Бучко.
 
Його, звісно, не вистачає кожному. Але Слово Поета – Живе. А отже, і він повсякчас з нами.
                            
Напевне, він мав і справді Високу Місію неба. Тому і «завжди спішив поділитися щойно написаними рядками». Тому і народився на Спаса, аби бути в цьому світі Спасінням – мистецьким, духовним – для творчої молоді, для близьких людей, для всіх шанувальників його безмірного Таланту.

А ми пишаємось тим, що маємо такого славного Митця, цінуємо і радіємо кожному рядочку, як він радів кожній миті:

Радуюсь! Сонячно радуюсь
Кожній хвилині несхитливій,
Вічності знадливим висям,
Щастю незмінному людському
Радуватися!


І трішки атмосфери цього теплого вечора Світлої Пам’яті Поета хочемо передати Вам, шанові читачі...
Підготувала Лариса Українець