"Квартал, в якому звучить вірменська мелодія..."

Ідея відкрити цю неправомірно забуту сторінку історії краю виникла ще давно, адже будівлю Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського розташована у вірменському кварталі міста. Ми вирішили її реалізувати та розпочати вивчення цієї теми заходом до дня міста «Квартал, в якому звучить вірменська мелодія…». А оскільки перша згадка про Чернівці міститься в документі «Уставицьтва о митах» від 8 жовтня 1408 року, між Олександром Добрим та вірменськими купцями зі Львова, впевнені, що обрали вдалий час для цього. 

Не менш важливим для історії Чернівців є той факт, що саме 13 жовтня 1864 року першим обраним бугромістром став вірменин Якоб фон Петрович. Його походження, внесок в розвиток міста, генеологію його роду та те, з якими іншими знаковими родами поріднилися його діти чи не вперше було відкрито загалу саме на нашій зустрічі.

Матеріал та історичну розвідку люб’язно погодився здійснити науковець, викладач Чернівецького університету імені Юрія Федьковича Вардан Альбертович Вардеванян – корінний чернівчанин, який народився у вірменській родині. Він впевнений, що збереження родинної пам’яті, атрибутів є невід’ємною частиною життя кожної людини: «Головний мотив це рідна кров. В Чернівцях про нацменшини говорити не можна, тому що кожна нація зробила внесок в це місто. Це місто є рідною землею в тому числі і вірмен». В цьому його підтримує і родина, дружина Світлана Іванівна Вардеванян доєдналася до презентації разом із сином та донькою. Від неї ми й довідалися про чарівну каблучку, яку за родинною традицією передають майбутній невістці як оберіг їхнього роду.

Всі гості зосереджено слухали та надихалися історією вірменського народу, що розвивалася в Чернівцях від часу перших поселень вірмен на Буковині у XIV столітті аж до наших днів, галузі їхньої діяльності, найвпливовіші вірменські родини та їх знакових представників і, звісно ж, будинки, у яких вони мешкали та творили.

Чернівчани, що були присутніми, також брали участі в обговоренні матеріалу доповіді та доповнювали її новою цікавою інформацією. Так вчителька, відома та ретельна краєзнавиця Олена Карпенко згадала знакове для Чернівців, проте також з якихось причин забуте ім’я як Ґжежож Шимонович. Він був віцемером міста, адвокатом, юридичним консультантом з питань нацменшин, а перед Другою світовою війною консулом чилійського посольства, що дозволило йому врятувати понад тисячу євреїв, видаючи їм чилійські паспорт, за якими їх не могла знайти нацистська влада.

Директорка « Історико - культурного заповідника кладовища по вул. Зеленій» Анжела Ніколаєва розповіла про могили та склепи відомих вірмен-духовників, що поховані на території заповідника, а саме Флоріана Митульського та Каєтана Каспровича. І надіслала їхній поховань, нещодавно відреставрованих товариством «Polonia».

Знаково, що на зустрічі була присутня і Катерина Валявська, яка підтвердила, що доля чернівецьких вірмен, тісно пов’язана із музикою, зокрема вона згадала про бали в польському домі, які проводилися за  їхньої участі та фінансової підтримки.

Чернівецька співачка Лариса Бєлова з подивом для себе відкрила, що на цій зустрічі згадувалися і представники її родини, які були пов'язані з відомими буковинськими вірменами. І звісно, ми почули у її виконанні зворушливу вірменську пісню про кохання.  

Музика є кодом цілої нації і, щоб його відчути, зрозуміти і долучитися до нього, справді, потрібно вміти чути відтінки його мелодії. Всі ми мали розкіш почути справжню вірменську пісню «Черешня» (youtu.be/kAV1aVskVlw) під власний супровід бандури у дивовижному виконанні Піліпосян Ельфріди, учениці Музичної школи №1 (директор Ольга Максименко). Підтримати талановиту доньку прийшли батьки та її керівник Клічук Галина. Як свідчення єдності вірменської та української пісні, душі, прозвучала після «Журавочка» (youtu.be/NGjLLeTDeUg) (муз. Богдана Янівського, сл. Павла Шкраб’юка). Кожен присутній не міг стримати сліз під час її прослуховування, бо вона своїм тужливим співом кричить про трагедію нашого народу.