"Творчість - це великий людський привілей...": презентація збірки Світлани Гоч "Віхола весни"

Велика увага на зустрічі була приділена унікальній ролі Вчителів, завдяки яким життя формує цілісну і насичену картину особистості. Такою знаковою постаттю для Світлани Гоч став її Викладач та куратор в Прикарпатському університеті Володимир Григорович Матвіїшин. Саме він спонукав на той час ще юну студентку, з дитинства закохану у французьку мову та культуру, досліджувати українську літературу саме в порівняльному аспекті, відкрив для неї всю багатогранність творчості Ольги Кобилянської в контексті світової літератури того часу (кандидатська дисертація - зіставлення одноіменних романів «Земля» Еміля Золя та Ольги Кобилянської). Цією науковою роботою науковиця в черговий раз вписала постать письменниці в європейський літературний простір.

аби нам було світліше. 

Я люблю ритміку, люблю музичність поезії  

Інша грань особистості пані Світлани, що нам яскраво відкрилася – музика. Вона запросила до нас своїх колег та друзів, чиє життя та діяльність зараз, на перший погляд, не так тісто пов’язане з музикою, аж до моменту поки вони не торкнуться струн, клавіш або  візьмуть першу високу ноту, змусивши всіх в залі розчулитись. 

Окрема подяка за це: естрадній співачці Тернопілля, ведучій культурно-мистецьких заходів, заступниці начальника відділу культури Великоберезовицької громади Любові Шарган, музиканту, артисту жанру народної пісні та музики, начальнику відділу культури  Великоберезовицької громади Миколі Злонкевичу,  екстравагантному музиканту, скрипалю-віртуозу, заслуженому діячеві мистецтв України Володимиру Довбні. А підтримати творчість своїх шанованих колег приїхав директор "Старлайф" Олексій Гуцуляк.  

Першою була лірика, а потім вона вже саме хотіла лягати на музику

Світлана Гоч

Ми також мали змогу почути чуттєвий вірш із циклу «Що життя? Це екзамен на вічність!» «Життя лиш почалось», присвячений матері, що втратила свого молодого сина. Він написаний ще задовго до війни (2003 рік), але зараз є надзвичайно актуальним, в наших складних та болісних умовах:

Життя лиш почалось 

Вчивляється листопадова осінь 

В пожовклі лиця висохлих жоржин,  

А мати дивиться у вирій неба досі, 

Куди відлетів птахом її син.

Моя сумна, яка ти гарна, моя мамо,

Я так люблю тебе, як ще ніколи не любив.

Христос прийшов по м ене вранці-рано, 

Узяв за руку і в хірки відплив.

Я не боявся, я не встиг боятись.

Тай що то - страх, коли зі мною Бог!

Прости, не вспів з  тобою попрощатись,

Я не хотів тобі таких тривог.

Коли мене востаннє цілувала, 

Я так тебе за плечі обіймав.

А ти не чула, ти з жалю ридала.

І плакав Бог, і сльози витирав. 

Ісус наш дивний, мамо, незбагненний,

Бо біль і хрест насправді - то Його любов.

Він любить всіх нас, Він подбав про мене.

Я з ним, я є, я лиш на мить пішов.

Життя у вічності таке коротке, мамо.

І я багато тут для себе зрозумів, 

Що правильно прожив той, хоч і мало,

Хто зберегтися чистим Богові зумів.

Нестримнимй час. Так швидко відлюбилось,

Відснилося, зійшло і відбулось. 

Ти плачеш, що життя скінчилось.

Поезія першою реагує на болісні виклики часу, трагедії та втрати. Це та незбагненна енергія, яку створюють люди своєю творчістю, вона не завершується. Вона має здатність об’єднувати людей, а ми щиро вдячні, що саме наша бібліотека є тим місцем, куди завжди прагнуть прийти нею поділитись.  Присутні чернівчани та гості міста долучилися до виконання духовних гімнів України, творячи потужну атмосферу єдності та віри в Перемогу України.