Від теорії фізики до теорії літератури: зустріч з Ігорем Набитовичем

 

Середина осені, ще сонячна і тепла, змогла дати Чернівцям ще один книжковий дарунок. Без сумніву, осінь 2023 року була плідною для письменників, науковців та мистецтвознавців, що приїхали з усієї України для того, щоб поділитися своїм доробком із вдячними читачами, адже продовження наукової діяльності, підтримка українського слова є важливою складовою збереження української нації. Такої ж ідеї притримуються і організатори ІІІ книжкового фестивалю «Букфест» - Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. Михайла Івасюка. У програмі: понад 40 цікавих зустрічей, презентацій, автограф-сесій, книжкові інсталяції, благодійні акції, майстер-класи, екскурсії, можливість поринути у світ віртуальної реальності та багато іншого. Фестиваль відбувається в рамках заходів Регіональної програми розвитку культури на 2023-2025 роки. 

В рамках ІІІ книжкового фестивалю "Букфест" до Муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського на зустріч-презентацію завітав Ігор Набитович – український і польський літературознавець, перекладач, доктор філології, доктор філософії Українського Вільного Університету в Мюнхені (Баварія), професор Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської у Любліні.  Візит Ігоря Набитовича саме до нашої бібліотеки не випадковий, адже Анатолій Миколайович Добрянський вправно володів польською, зберігав надзвичайно цінні та рідкісні видання цією мовою, що з подивуванням і захопленням відмітив наш гість: 

«Я б жив серед таких книг і кохався в них»

 

Він розповів про деталі літерознавчої діяльності та пошуків, презентував свої найновіші книги та ексклюзивно поділився майбутніми планами.

«Я заздрю молодому поколінню, молодій ґенерації, яка не має мати відчуття того, що вона живе десь на периферії, бо сьогодні поняття периферії є дуже відносним. Периферія це вже уявлення тільки в голові»».

Географічний шлях наукової праці Ігоря Набитовича доволі цікавий і звивистий. Першим містом, яке стало місцем початку його саме літературознавчих досліджень став Мюнхен. Там почав писати книгу, першу авторську роботу, яку видали вже у 2022 році під назвою «Історична проза української еміграції» (видання Люблінського університету). Це дипломна робота, яка через роки стала книгою. Напівжартома, професор зазначає, що в планах є написання і художнього роману, своєрідної історії про університети та студентів, що приїздять до такого, здавалось би, чужого західного світу. На наш погляд, це яскраве свідчення того, що наукова праця може і повинна бути продовженням прагнень і зацікавлень автора стосовно розкриття тієї чи іншої теми, стати інтересом всього життя:

«Це перше в українському літературознавстві зібрання ідей щодо історичної прози української еміграції 20 століття»

 

 

 

 

 

 

  

 

 

Нам дуже приємно, що для оформлення обкладинки книги, видавці вирішили використати знамениту картину буковинського професійного маляра Миколи Івасюка «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва"

 

 

Свою кандидатську дисертацію захистив за творчостю поета празької школи, вісниківця Леоніда Мосендза «Леонід Мосендз – лицар святого Ґрааля».

 

 

 

Знаковою для автора стала книга «Sacrum і Біблія в українській літературі», оскільки саме в ній колективу дослідників вдалося чи не вперше відділити біблійний контекст української літератури від так званого східнослов’янського, а насамперед російського.

 

 

«2 книжки, які вийшли протягом 5 років, колосальний, величезний досвід мандрівки в історію Галичини, бо я галичанин»

Історія праці над цими книгами тісно пов’язана видавництвом «Дух і літера». Видавець запропонував професорові написати біографію когось із видатних українських письменників на свій вибір. Ігор Набитович обрав для себе дослідити та описати дивовижну долю Дарії Віконської, що будучи позашлюбною донькою австрійської піаністки з Відня та українського шляхтича Владислава Федоровича, третього голови галицької «Просвіти» (1860-ті роки). Завдяки збігові обставин та історичних умов, вона змогла стати видатною українською письменницею-модерністкою та мистецтвознавицею. Всі деталі про неї, родину Федоровичів та їхні зв’язки з Галичиною насамперед та, звісно ж, з Буковиною ви зможете прочитати в книзі, шляхетно подарованій фонду Муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського,  «Дерево життя літературного роду».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Продовженням цієї унікальної та сучасної наукової методики стала наступна книга автора – «Сага мистецької родини», книга написана рівно за 3 роки.

Набитович Ігор. Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький. - Київ: Дух і Літера, 2023. - 792 с. (Серія "Постаті культури")

В ній описане становлення і розквіт унікальної та багатої на видатні культурні постаті польсько-української родини Фредро-Шептицьких. Напередодні нашої зустрічі професор розповів, що саме ця книга принесла йому звання почесного лауреата Премії імені Митрополита Андрея Шептицького у номінації "Мистецтвознавство". З цією знаковою подією в житті ми його щиро вітаємо і бажаємо і надалі достойного пошанування його невтомної праці в царині літератури. 

«Це вперше в українському літературознавстві і, маю підозру, в європейському історія трьох поколінь, які в різних галузях творять мистецтво. Це історія трьох поколінь на тлі історії Галичини»

Так вже склалися обставини, що кожен із її членів зробив значний вклад у розвиток Галичини та України в цілому. Батько роду Алєксандер Фредро, про якого знають значно менше, ніж про його видатних дочку та онука, був офіцером армії Наполеона Бонапарта, другим чоловіком Софії Яблоновської, батьком Софії Шептицької (Софії Фредро), також, у своїй другій іпостасі, батьком польської комедії (найвідоміші його п’єси «Помста», «Дівоче приречення, або магнетизм серця» переклади українською, на жаль, втрачені) та видатним драматургом.

В цій книзі зібрана також вся письменницька і малярська спадщина Софії Шептицької. Геніальний портрет батька вона виконала в свої 14 років, портрет матері – в 15 років. А зовсім незабаром вона представлятиме портрет брата на виставці в Парижі 1855 році. Доволі тривалий час було невідомо, що класична ікона «Найсвятіше серце Христове» також належала її пензлеві.

Ця мисткиня органічно поєднала в собі образ обдарованої художниці та ревної релігійної матері, що вплинуло на виховання її синів, для яких вона була незаперечним авторитетом. А пізніше завдяки цьому вони стали світочами греко-католицької церкви.

Та найбільш повно в книзі представлена постать митрополита Андрея Шептицького, «найбільшого мецената української культури після Івана Федорова», оскільки він був єдиною людиною, хто наважувався на той час відстоювати права православної церкви в Польщі, не зважаючи на ризики та перестороги громади. Також в книзі зображено образ Андрея Шептицького у різних малярських традиціях як святого. 

 

Ігор Набитович по секрету розповів нашому товариству про те, що наступні книги, які, сподіваємось, будуть написані і видані найближчим часом, це біографії Михайла Драй-Хмари та Юрія Клена (Освальда Бургарта).

«Перша це історія про 20-ті роки 20 століття в Україні, в літературі, мистецтві, перекладацтві, а в другій буде більший наголос на роки Бургарта в еміграції як члена вісниківців»

А ми дякуємо пану Ігорю за надзвичайно цікаву лекцію та додання до нашого фонду його авторських книг і щиро впевнені, що нові біографічні книги стануть черговим відкриттям науковця в українському літературознавстві. 

А Муніципальна бібліотека імені А. Добрянського завжди радо прийме в своїх стінах прецікавих літературознавців, чиї шляхи велінням волі сходяться до Чернівців, пройшовши за життя найбільші європейські міста, змінивши спеціалізацію та, можливо, професію…

За першою освітою Ігор Йосипович фізик та математик, тому все, чого торкається його думка, набуває чіткості, зрозумілості та впорядкованої структури, підвладної критичній оцінці та об'єктивності. 

Підготувала Теленько Катерина