23-11-2023

Пам'ятати, щоб існувати: День пам'яті жертв Голодоморів

Історичний шлях української нації пролягає через сторінки аж надто трагічних подій і непоправних втрат, велика кількість яких спричинена політикою російського імперіалізму. Такими подіями, без сумніву є і штучні Голодомори 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років, День пам’яті жертвам яких щорічно припадає на четверту суботу листопада і визначений на законодавчому рівні як „День пам’яті жертв Голодоморів”. Цьогоріч дата припадає на 25 листопада.

Лише зі здобуттям Україною Незалежності в 1991 році науковці змогли отримати доступ до таємних архівів, досліджень проблеми масового голоду та всіх злочинів радянської влади проти українського народу. Нагадаємо, що заборона на інформацію про голод діяла аж до 1987 року. Очевидно, що комуністи принципово замовчували факт голоду, оскільки були його організаторами. Стверджували на всіх можливих міжнародних аренах, що продовольчої проблеми не існує, Радянських Союз не потребує жодної допомоги, а всі труднощі цинічно називали проміжним етапом до створення успішної соціалістичної держави.

За таких умов мало хто розумів реальні масштаби втрат, а інформацію за кордоном дізнавалися виключно від членів українських спільнот або тих, хто проживали в західних областях, що на той час не належали до Радянського Союзу, а отже люди могли вільно говорити про трагедію і передавати правдиві свідчення. Чернівці тоді, як і в наш складний час, стали осередком допомоги та прихистку для багатьох громадян. Тут був створений один із перших допомогових комітетів „Український громадський комітет рятунку України в Чернівцях”, що провадив свою діяльність в Українському народному домі і до складу якого входив зокрема і Володимир Залозецький (матеріал про діяча можна прочитати за покликанням www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news). Відомо, що 28 серпня 1933 року в греко-католицькому та православному храмах було проведено поминальні богослужіння, учасниками яких стали близько п’яти тисяч свідомих чернівчан, а до велелюдної ходи попри заборони та ризики для життя з боку поліції доєднувалося багато нових учасників.

Отримавши найбільшу кількість підконтрольних областей за всю історію існування України, російська радянська республіка (читай російська імперія та росія загалом) разом із цим здобула карт-бланш на винищення населення. План був доволі простим і від того ще більш моторошним стає його усвідомлення: забрати у селянина все до останньої зернини та нечисельної худоби і залишити на поталу долі. Таким чином сформувалося два загони вірних солдатів смерті: тих, які стріляли в потилицю та, тих, які цілили у саму суть українського села, що тривалий час зберігало код нації.

За оцінкою Генеральної Асамблеї ООН від 7 листопада 2003 року, у «Спільній заяві з нагоди 70-ї річниці Голодомору – Великого голоду 1932-1933 років в Україні» зазначено: „Голодомор – Великий голод 1932-1933 років в Україні – забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не винних людей та став національною трагедією для українського народу”

Голод 1932-1933 вплинув і на формування психологічних травм не одного покоління українців. Ми мусимо пам’ятати про історію нервового зламу письменника Миколи Хвильового, чий емоційний стан після відрядження навесні 1933-го року разом із Аркадієм Любченком до виморених голодом сіл на Полтавщині вже ніколи не повернувся до норми. І, що не дивно, після побаченого він був змушений писати хвалебні статті про користь шляху до колективізації. Зрозуміло, що за таких обставин, в знак протесту проти системи, не витримавши абсурдності життя людини в цей жорстокий час, 13 травня 1933 він вчинив самогубство у власній квартирі.

- Голод – явище свідомо організоване. Голод і розруха – хитрий маневр, аби одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою.

Приклад письменника говорить нам про те, що геноцид впливає на кожного, а досвід споглядання смерті ніколи не зникає безслідно. Пропрацювання цієї теми в нашому суспільстві вимагає перш за все її чіткого визнання, поширення імен та характеру поведінки ворога, бо він завжди один і це – росія.

Варто нагадати, що на сьогодні лише Голодомор 1932-1933 років визнано плановим геноцидом українського народу. З цієї причини свідчення очевидців тих подій, жертв, яким вдалося вижити неймовірними зусиллями, набувають особливої ваги для доведення міжнародній спільноті жаху тиранічної влади московитів.

У фондах Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського ви зможете детально ознайомитися із книгами на цю тему, зокрема і тими, що містять секретні матеріали, аналітичні дані та підрахунки, ґрунтовні дослідження із питання впливу голодоморів на долю України.

Великий голод в Україні 1932-1933 років: у IV т. Т. I. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. – К. : Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – 838 с.

Великий голод в Україні 1932-1933 років: у IV т. Т. II. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. – К. : Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – 814 с.

Великий голод в Україні 1932-1933 років: у IV т. Т. III. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. – К. : Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – 782 с.

Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ҐПУ – НКВД. – К. : Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – 604 с. [64] арк. іл.

Лазарович М. В. І було пекло на землі…Голодомор 1932-1933 років в Україні: передумови, механізми, здійснення, наслідки. – Тернопіль: Джура, 2008. – 620 с.

Підготувала Теленько Катерина