Ода екології та захисту життя тварин: повість Черстін Екман „Біжи вовче”

 
Екман Черстін. Біжи, вовче / Черстін Екман ; пер. з швед. Наталії Іваничук. – Чернівці : Книги – XXI, 2023. – 166 с.

 

 
Дружба між людиною і твариною вимагає багато емпатії та вміння розуміти Іншого. Книжка шведської письменниці Черстін Екман „Біжи, вовче” ставить запитання: чи можливий зв’язок між диким звіром та затятим мисливцем і чи можуть вони мирно співіснувати в одному просторі?

Старість та життєві обставити складаються так, що Ульф Норрстіґ змушений поселитися в місцині, яку він тривалий час вважав своїм домом та водночас джерелом праці, непозбавленої азарту. Ліс, повний небезпек та перешкод, є ніби окремим живим організмом у цій книзі через свою сакральність та значимість не тільки для її персонажів, а й для скандинавів як нації. Природний ландшафт відіграє тут чи не найважливішу роль, виступає водночас насиченою картиною трансформації місцевості впродовж року та матіфестом збереження її первісного вигляду.

Одного ранку, за звичкою чатуючи у своїй засідці, Ульф бачить картину, яка змінює його, здавалось би усталене життя: вовка, що поїдає здобич на березі річки. Він йде його слідами, вивчає маршрут та ціль руху в глибину хащів. В цей момент Ульф ніби й сам перетворюється на члена зграї, оскільки без слів та будь-якої взаємодії розуміє психологію поведінки тварин, як ніхто інший. Цей дикий звір стає каталізатором змін у його свідомості:

„У мені щось змінилося. Я став схожий на годинник, який показує неправильний час. Не йде, але цокає надто швидко. Серце, яке поводиться неналежним чином”

Він починає переосмислювати своє життя та задавати собі питання, яке, на наш погляд, вже тривалий час зароджувалося у нього на рівні підсвідомості: хто я насправді такий, якщо більше не здатен асоціювати себе із мисливством? Автор підкреслює цей етап внутрішньої кризи героя перечитуванням та впорядковуванням мисливських щоденників, якими той раніше вимірював роки свого життя. На перший погляд слушна порада дружини робить лише гірше, адже зараз лісничий не розуміє „На біса мені перечитувати про всіх, кого я убив?”.

До того ж починається зимовий сезон полювання, зокрема відлову вовків. Захоплення його колег вбивством, що перетворюється на гру та змаганням, стає для Ульфа червовим випробуванням на етапі пізнього переосмисленням колишнього життя. Мисливець розчарований тим, що за свої 70 років так і не зміг знайти цінність в чомусь іншому, а тим паче, за час перебування та посаді єгера та лісничого, змінити ідеали та принципи спільноти.

 

Чи вдасться йому втікти від питань моралі, страху смерті та врятувати життя друга-сіроманця запрошуємо дізнатися, взявши книгу у фондах Муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського.

Підготувала Теленько Катерина